Авангардистські напрямки в європейському мистецтві

Фовізм (1905 – 1907 рр.).

- Напрямок у французькому живописі, послідовників якого на певний час об’єднало спільне прагнення до емоційної сили художнього виразу, стихійної динаміки малювання, інтен­сивності відкритого кольору і гостроти ритму.

- Назва походить від французького „дикий”.

- Характерне вкрай інтенсивне звучання відкритих кольорів, зіставлення контрастно замальованих площин, замкнутих у за­гальний контур, зведення форми до простого її окреслення.

Видатні представники: А. Матісс, А. Марке, Ж. Руо, Р. Дюфі, М. Вламінк.

Кубізм (перша чверть XX ст.).

Напрямок в образотворчому мистецтві Франції та інших кра­їн. Його представники висували на перший план формальні експерименти – конструювання об’ємної форми на площині, виявлення простих стійких геометричних фігур (куб, конус, циліндр) розкладом складних фігур на прості.

Видатні представники: П. Пікассо, Ж. Бран, X. Гріс, Р. Делоне.

Експресіонізм (перша чверть XX ст.).

- Напрямок у мистецтві, літературі, який проголосив єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ людини, а його відо­браження – головною метою мистецтва.

- Особливо яскраво проявлявся в мистецтві Німеччини та Австрії.

Видатні представники. Е. Нольде, Ф. Марк, П. Клеє, О. Кокошка, В. Кандінській (ран­ня творчість).

Футуризм (1910 – 1920 pp.).

- Напрямок у європейському мистецтві, переважно Італії та Росії, послідовники якого прагнули створити „мистецтво майбутнього”, не сприймали традиційну культуру („спадщи­ну минулого”), оспівували красу майбутньої епохи індустріалізму, техніки, високих швидкостей і темпів життя.

- Для їхнього живопису характерні зсуви, напливи форм, бага­торазові повторення мотивів, ніби підсумовуючи враження, отримані в процесі стрімкого руху.

- Поєднання в одній композиції різних моментів руху, поді­лені на окремі фрагменти фігури, спіралі, зигзаги, еліпси, вибухи тощо.

Видатні представники: У. Боччоні, Дж. Северіні, Д. Балла, К. Kappa, Л. Руссоло.

Конструкти­візм (XX ст.).

- Напрямок в образотворчому мистецтві, архітектурі та ди­зайні XX ст., який визначав своєю головною метою художнє освоєння можливостей сучасного науково-технічного прогресу.

- Сформувався в 1910-ті pp. перш за все на основі фовізму і фу­туризму Видатні представники: О. Родченко, О. Ган.

Орфізм (1910-ті pp.).

- Напрямок у західноєвропейському мистецтві, послідовни­ки якого намагалися відобразити динаміку і музикальність ритму перетинанням площин, пофарбованих у чисті, яскраві кольори.

- Засновником і теоретиком орфізму був французький ху­дожник Робер Делоне, а назву дав поет Аполлінер за ім’ям Орфея – героя давньогрецької міфології.

Видатні представники: Р. Делоне, Ф. Купка, М. Дюшан.

Супрематизм (1910-ті pp.).

- Напрямок в авангардистському мистецтві Росії, заснований Казиміром Малевичем, який уважав його вищим досягнен­ням мистецтва (звідси назва, що походить від латинського „вищий, останній”).

- Притаманні геометричні абстракції з найпростіших фігур (квадрат, прямокутник, коло, трикутник). Комбінації з цих фігур мали відображувати абсолютні, „вищі” основи реаль­ності, осягнуті інтуїцією художника.

Видатні представники: К. Малевич, Н. Суєтін, I. Чашник.

Дата добавления: 2015-05-10