Формування філософії як науки

ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ ТА МІСЦЕ У СУЧАСНОМУ СВІТІ

План.

1. Формування філософії як науки.

2. Проблема основного питання філософії.

3. Функції філософії.

4. Філософія у сучасному світі.

Термін "філософія" походить від грецьких слів phileo - любов і sophia - мудрість і означає любов до мудрості. На питання, що ж таке мудрість самі філософи відповідали на нього по-різному і мудрували кожен по-своєму. З цим пов'язано і різне розуміння філософії. Першим, хто пояснив слово "філософ", був Піфагор (друга пів. VI ст. - почало V ст. до н. э). Йому належить висловлювання: "Життя.. подібне до ігрищ: інші приходять на них змагатися, інші - торгувати, а найщасливіші - дивитися; так і в житті інші, подібні до рабів, народжуються жадібними до слави і наживи, тоді як філософи - до єдиної тільки істини". Згідно з Піфагором, сенс філософії - в пошуку істини.

Іншої думки дотримувалися софісти (греч. sophistes - майстер, художник). Головне завдання філософа, вважали вони, - навчити своїх учнів мудрості. Мудрість вони ототожнювали не з досягненням істини, а з умінням доводити те, що кожен сам вважає за правильне і вигідно. Для цього визнавалися прийнятними будь-які засоби, аж до різного роду хитрощів і хитрощів.

Старогрецький мислитель Платон вважав, що завдання філософії полягає в пізнанні вічних і абсолютних істин, що під силу лише філософам, які від народження наділені відповідною мудрою душею. Філософами тому не стають, а народжуються. На думку Арістотеля, завдання філософії - досягнення загального у самому світі, а її предметом є перші начала і причини буття. При цьому філософія є єдиною наукою, яка існує заради самої себе і представляє "знання і розуміння заради самого знання і розуміння". Метафізика (Андронік Родоський, І ст. до н.е.).

Філософію відрізняє різноманітність підходів (і пониманий) до свого власного предмета, що свідчить про його плюралістичний (множинному) характер.

Ставлення до предмета філософії протягом історії її розвитку змінювалося. У період Античності філософія вважалася наукою наук. Вона охоплювала всі галузі знань. Разом з тим у центрі її уваги перебувала проблема світобудови. Тому в цілому їй притаманний космоцентризм (Космос – порядок, на противагу від Хаосу – безладдю).

Середньовіччя – філософія прислужниця богослов’я (Фома Аквінський). Предметом філософії є Бог. Філософія звичайно перекладається як любов до мудрості, а мудрість споконвічно пов`язується з божественним началом. Отець Августин (один із отців церкви) вважав, що філософією називається не сама мудрість, а любов до мудрості, що «мудрість у Бога, і людині доступною бути не може». Аналогічно висловлювався й Іоанн Домаскін: «Філософія є любов до мудрості; справжня ж мудрість є у Бога. А тому любов до Бога є справжньою філософією». Характерною рисою філософії цього періоду є теоцентризм.

В епоху Відродження у центр філософський пошуків переміщується людина. Тому основною її рисою є антропоцентризм.

Філософія Нового часу зосереджує увагу на проблемі пізнання. Саме в цей час спостерігається бурхливий процес відокремлення від філософії ряду наук (механіка, астрономія, математика, фізика, хімія, біологія…). У зв’язку з цим виникає й проблема переосмислення предмета філософії та знаходження місця філософії в системі наук.

У ХІХ ст. специфіка предмета філософії вбачається у її здатності зв’язувати окремі галузі знань (між різними формами матерії (механічним, фізичним, хімічним, біологічним і соціальним світом… Маркс і Енгельс), розробляти методи наукових досліджень, систематизувати науковий категоріальний апарат.

ХХ ст. відкриває перспективи для розвитку Нових галузей знань (фізична хімія, космічна біологія, кібернетика, генна інженерія тощо). Значно посилюється роль мови, комунікації, математичного апарату тощо, що висуває нові завдання перед філософією, нові підходи щодо визначення її предмета.

Слід зазначити, що розуміння предмета філософії пов'язане і з соціально-історичними умовами. Так, наприклад, розкладання суспільства (грецького, античного, середньовічного і тому подібне), безумовно, вплинуло на появу концепцій, згідно з якими філософія покликана звільнити людину від страху перед майбутнім стражданням і сприяти досягненню щастя і душевного здоров'я.

Проте сказане зовсім не означає, що різним філософським концепціям не властиво загальне. Можна вичленувати істотні моменти, властиві предмету філософії взагалі. Предмет філософії – найбільш загальні закони розвитку природи, людського суспільства, мислення, всієї духовної культури.

Таким чином, філософію можна визначити як вчення про загальні принципи буття, пізнання і стосунків людини і світу. Передусім, філософія завжди оформляється у вигляді теорії, що формулює свої категорії і їх систему, закономірності, методи і принципи дослідження. Специфіка філософської теорії полягає в тому, що її закони, категорії і принципи носять загальний характер, поширюються одночасно на природу, суспільство, людину і само мислення. У останньому випадку філософія виступає як мислення про мислення. Предмет філософії неодмінно включає і розгляд питання про те, що таке сама філософія, вивчення її історії.

Дата добавления: 2015-05-10