Філософія у сучасному світі

Світ, який ми переживаємо, наповнений, як ніколи, розмаїттям знань, гуманістичних цінностей, життєвих орієнтирів, ускладненням буття самої людини, яка, всупереч сподіванням, опинилася перед низкою неочікуваних проблем. У цих умовах створити цілісний образ світу є заздалегідь непідвладним завданням для окремої особистості. Але вирішувати це завдання потрібно і необхідно, оскільки інакше людство змушене бути потонути в технократизмі, сцієнтизмі, моральній неповноцінності, зрештою, духовній неспроможності. Найбільш продуктивно це завдання може виконати філософія, яка завжди була надійним другом і порадником у вирішенні суперечностей між людиною і світом.

Філософія активізує творчі можливості людини в її прагненні зрозуміти життя, вона завжди спрямовувалася проти краху, кризи, занепаду цивілізації, культури і духовності людини. Філософська рефлексія найбільшою мірою сприяла здобуттю людиною свободи. Людство, котре давно вже усвідомило роль і значення філософії, завжди звертатиметься до багатства її ідей. Завдяки їм тільки й можна виявити, осягнути і розвинути глибинні смисли свого власного буття, які виступають у різних символічних формах – мовних, культурних, технічних, інформаційних тощо.

Ставлення до філософії сьогодні далеко не однозначне. Наївні і культурно неосвічені люди, що філософія своє віджила і замість витрати часу на її вивчення доречно концентрувати увагу на поглибленні професійних знань. Це велике заблудження. Адже у такому разі людина позбавляється удосконалювати свої світоглядні уявлення, без котрих вона не здатна бути не тільки гармонійно розвинутою особистістю, але й повноцінним членом суспільства. Дехто вважає, що філософію начебто слід змінити новим позитивним знанням. Такого роду сентенції можуть мати місце стосовно традиційно умоглядних форм філософії, які не завжди встигають за стрімким поступом сучасних наукових і технологічних новацій, її прогнози, як правило, запізнюються, а їх практичне значення не завжди оцінюється адекватно.

Теза про «віджилість» філософії є не новою, її вже давно заперечив хід історичного прогресу, проблемні аспекти якого самою своєю наявністю вказують на необхідність розвитку філософії.

Кризові явища відбуваються в усіх науках і всіх сферах духовної культури. І філософія в цьому відношенні не може бути винятком.

Однак криза у філософії – це не тільки результат творчої неспроможності професійних філософів, але й прямий прояв філософського (інтелектуального) рівня певного суспільства. Тому кожне суспільство має таку філософію, якої воно гідне.

Потребу в новій духовній парадигмі, в її подальшому прогресі величезна. Не випадково в сучасній філософії спостерігається зрушення у бік духовної проблематики, з’являється багато робіт етичного, культурного, естетичного змісту.

Ще одна тенденція сучасної філософії полягає в конкретизації філософського знання, у тому числі через використання апарату науки. Неухильно сростає значущість аналітичних, раціоналістичних тенденцій у філософії. Подальший розвиток дістають некласичні тенденції (при збереженні спадкоємності з класичною філософією). Все більш продуктивним стає діалог різних філософських напрямів і шкіл.

Включення в курс філософії її історії має неабияке значення. Невиправдане звуження філософського дискурсу неминуче супроводжується переходом на позиції філософського універсалізму. Зведення усього розмаїття філософських досягнень до однієї концепції не має нічого спільного з духом філософії. Адже справжня філософія не є однорідною, вона плюралістичнаПлюралізм – найважливіший принцип викладання філософії.

На заваді використання цього принципу у викладацькому процесі стоїть перш за все певна відданість чистини викладачів звичним орієнтаціям на вже відомі схеми викладання навчального матеріалу без урахування широкої палітри філософських дискурсів. Друга причина полягає у штучному проведенні в філософії національних кордонів, котрі не дозволяють творчо використовувати здобутки різноманітних проявів світової філософії. Разом з тим це не знімає проблеми висвітлення здобутків національної філософської школи, що має особливе значення для формування світогляду молоді в умовах інформаційної боротьби навколо проблеми зміцнення української політичної нації та укріплення української державності. І нарешті, слабка орієнтація у новітніх тенденціях, що спостерігаються у філософській думці ХХ-ХХІ століть.

Вивчення філософії неможливе без включення в неї історії філософських ідей, яке дає можливість сходження на концептуальні вершини творчого бачення сутності речей. Філософське мислення як здобуток концептуальної прозорості не можна одержати інакше, як пройшовши складними шляхами історії філософії. В ній виявляються і показують себе всі основні проблеми, які завжди хвилювали і надалі хвилюватимуть людство. Філософські ідеї в історії пройшли перевірку часом, і без їх осягнення неможливо поглиблено розуміти сучасність. Тому справжня філософія, без якої неможливо вважати себе європейською людиною – це історія філософських ідей.

Зрозуміло, що кожна епоха додає до традиційної проблематики все нові запити. Давати на них відповідь за шаблоном – не філософська справа. Історія філософських ідей не повинна мати «антикварного» характеру. Досягнення концептуальних висот можливе тоді, коли історико-філософські ідеї доведено до запитів сьогодення. Йдеться про найбільш значуще в історії, а воно завжди є актуальним, сучасним.

Філософія має теоретичний характер, котрий обумовив велику кількість концепцій, напрямів, ідей. Проте множинність філософських ідей не означає їх рівнозначності. Тому в процесі викладання необхідно ранжувати філософські концепції і теорії, культивувати і розробляти кращі, найбільш змістовні теорії, котрі поставляє історія філософії.

Філософія – це насамперед проб лематизація актуальних питань, вирішення яких вимагає інтелектуальної сміливості і вишуканості. Тому кожний курс має мати індивідуальний характер. Особливо, коли йдеться про такі широкі теми, як «глобалізація», «цивілізація», «інформаційне суспільство», «наука», «пізнання», «пара наука» тощо.

Демократизація навчального процесу вимагає творчо підходити до курсу філософії. А це означає можливість певного варіювання структури курсу, включення нових тем, що дають можливість більш оперативно реагувати на виклики часу. При цьому в основі має залишатися історико-філософський підхід як методологічне підґрунтя для осмислення будь-яких проблемних питань.

Дата добавления: 2015-05-10