О если б и воспоминанье!

Ушли любовь, надежд сиянье..

Где счастье, где очарованье?

Нет света в будущем моем.

Конец! Все было только сном.

Уже не заблистать.

Вам небом для меня в улыбке Мери милой

Нет прежних мест, где сердце так любило

Бунтующей зимы.

Бушуя, вас одел косматой тенью холод

Анслейские холмы!

Зрада коханої дівчини сприймається Байроном як всесвітня трагедія, як свідчення ницості й жорстокості світу, у якому він приречений жити.

Цілком природно, що у віршах молодого поета величезну роль відіграє любов. їй присвячена половина віршів «Годин дозвілля». За своїм емоційним колоритом любовна лірика молодого Байрона переважно сентиментально-меланхолійна. Вірші розповідають то про смерть коханої, то про сумну розлуку, то про сумніви й невпевненість ліричного героя у своїх почуттях. Емоційно гостро переживає він і швидкоплинність любові, і зраду коханої. Такий цикл віршів, що входять у збірник «Години дозвілля», звернений до Мері Чаворт.

Провідні теми і мотиви лірики Д.Байрона.

У цих віршах, що відображають особисту драму поета, з’являються індивідуальні байронівські інтонації, і вони беруть верх над абстракціями класичного стилю. Особливо характерний в цьому контексті вірш «Уривок, написаний незабаром після заміжжя місс Чаворт», що відрізняється простотою й природністю поетичного стилю:

Бесплодные места,

где был я сердцем молод,

Часами отдыхать,

(Переклад О. Блока)

Байдужість коханої жінки сковує зимовим холодом не тільки серце поета, але й увесь навколишній світ. Разом із втратою кохання зникає щастя і сенс життя (вірш «Спогад»):

Дрожу под ветром злой зимы,

Рассвет мой скрыт за тучей тьмы,

(Переклад Вс. Рождественського)

Як бачимо, абстраговані судження героя переломлюються через суб’єктивний світ його ліричних переживань і спогадів, а це означає, що крізь класичні абстракції в юнацькій ліриці Байрона усе чіткіше видно зародки нового, романтичного світогляду, з його зосередженістю на переживаннях власного «я», що протистоїть оточуючому світу. Це протиріччя, в міру вдосконалення поетичного таланту Байрона, усе більше поглиблюється. Однак уже в таких віршах «Годин дозвілля», як «Хочу я бути дитиною вільною», «Послання Бічеру», «Лохнагар», «Молитва природи», «На смерть містера Фокса» й ін. Байрон протиставляє життя в сучасному зіпсованому цивілізацією суспільству іншому життю — на лоні первісної природи, особливо серед знайомих із дитинства диких шотландських гір. Поет то прагне поринути в чистий, незаплямований вадами світ дитинства, то мріє про повне тривог і битв яскраве, змістовне життя, то жагуче жадає слави, принесеної не знатністю, не багатством, навіть не знанням, а подвигом, зробленим на благо людей. Його не можуть задовольнити пасивна споглядальність, відхід від хвилювань життя. Щастя спокою — це доля слабких. Байрон багато в чому інтуїтивно відчував у собі духовну силу і готовність кинути виклик існуючому світопорядку.

Дата добавления: 2015-05-10