Дайте порівняльну характеристику свідомого і несвідомого

Як співвідносяться між собою поняття «підсвідоме», «надсвідоме» та «сублімація»?

Підсвідомий рівень психічної діяльності - узагальнені, автоматизовані в досвіді даного індивіда стереотипи її поведінки - вміння, навички, звички, інтуїція. Це поведінкове ядро індивіда, сформоване на ранніх стадіях його розвитку. Сюди ж відноситься імпульсивно-емоційна сфера, структурно локалізована в лімбічної (підкіркової) системі головного мозку. Тут формуються неусвідомлювані устремління індивіда, його потягу, пристрасті, установки. Це мимовільна сфера особистості, "друга натура людини", "центр" індивідуальних поведінкових штампів, манер поведінки.

Саме підсвідомість, очевидно, має багаторівневу структуру: автоматизми і їх комплекси на нижньому рівні та інтуїція - на вищому.

Автоматизми підсвідомого рівня - це комплекси стереотипно відбуваються дій в типових ситуаціях, динамічні стереотипи - ланцюгові послідовності реакцій у звичній обстановці.

Підсвідомість - це сфера навіяних станів і установок, у тому числі і установок вищого, морального рівня.

Підсвідомість активно включається у всіх випадках, коли вичерпуються можливості свідомої діяльності (при афектах, стресових станах, в ситуаціях крайнього психічного перенапруження).

Свідомість озброєне поняттями, підсвідомість - емоціями і почуттями. На рівні підсвідомості відбувається миттєва оцінка сприйманого об'єкта чи явища, їх відповідності нормам, зафіксованим у підсвідомості.

Поряд з підсвідомістю 3. Фрейд розрізняє і надсвідомість - "супер-его" - фундаментальні сутнісні механізми людської психіки, такі, як здатність людини до соціального сприяння, моральному самоконтролю. Вся духовна сфера людини - це сфера надсвідомості, що протистоїть егоїстичної обмеженості індивіда, сфера його ідейної височини, моральфного досконалості.

Сублімація - найбільш адаптивна з форм захисту, оскільки не тільки знижує почуття тривоги, а і приводить до результату, що його схвалює суспільство. Сублімація - це процес, у результаті якого здійснюється переорієнтація реагування з нижчих, рефлекторних, форм на вищі, керовані, тобто енергія інстинктів передається неінстинктивним формам поведінки, енергія від об’єкта інстинктивних прагнень переходить на інші об'єкти, що трансформує емоції.

Свідомість — властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю. Свідомість склалася як властивість високоорганізованої матерії — мозку. Вона є відображенням дійсності з допомогою відчуттів і абстрактного мислення.

Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, самосвідомість, інтуїція. Основними ознаками свідомого є здатність акумулювати знання про навколишній світ (це відбувається на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви), чітко закріплене розрізнення суб'єкта і об'єкта, тобто розрізнення «Я» і «Не-Я» людини, забезпечення цілеспрямованої діяльності людини, наявність у її складі певного ставлення до когось чи чогось. Несвідоме ж — це сукупність психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, вплив яких суб'єкт не усвідомлює. Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, за якої втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії, порушується мовленнєве регулювання поведінки. У несвідомому стані, на відміну від свідомого, неможливі цілеспрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій. До сфери несвідомого належать: психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння); реакції-відповіді, спричинювані невідчутними, але реально діючими подразниками; рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються; деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети. До несвідомого відносять і деякі патологічні явища, які виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.

Якщо порівнювати:

Свідомість:

1. Потрапляють об'єкти, які створюють перешкоди для продовження звичного режиму регулювання.

2. Лише перешкоди, що привертактгь увагу, усвіддомлюються.

3. Усвіддомлення — основа знаходження нового режиму регулювання, нового способу рішення задачі.

4. Не здатна вмістити всі процеси, що мають місце водночас.

5. Здійснює управління поетапно, поопераційно, дискретно і тому — неекономно.

6. Не здатна керувати монотонними процесами.

7. Використовується на короткий термін.

8. Забезпечуе відпрацювання гіпотез у критичні моменти нестачі інформації.

9. У кожний конкретний момент регулює лише незначну частину процесів

Несвідомість:

1. Керує процесами за загальними критеріями.

2. Реалізує процеси плавно, економно, швидко.

3. Характеризує майстерність людини.

4. Вирішує всі типові ситуації повсякденного життя.

5. За рахунок автоматизму розвантажує свідомість від нудних (рутинних) операцій (ходити, бігати, професійні навички.

6. Сприймає засвоені в новій діяльності навички.

7. Створює узагальнені зразки дій, процесів, що регулюють поведінку.

8. Об'єднує усі чинники, що впливають на регуляцію поведінки.

9. Здебільшого — це знания, відношення, переживання.

Зіставляючи її ознаки (функції), можна дійти висновку, що «несвідоме» – це атрибут, невід’ємна складова психічної діяльності кожної людини.

Можна навітъ твердити, що більша частина процесів, які мають місце у внутршньому світі людини, нею не усвіддомлюється.

Дата добавления: 2015-05-07