Права та обов’язки громадян

Держава взяла на себе зобов’язання щодо надання громадянам, які потребують соціального захисту, можливості отримати житло у держави та органів місцевого самоврядування безоплатно або за до­ступну для них плату. Це стосується насамперед малозабезпечених, інвалідів, ветеранів війни, осіб, які постраждали внаслідок катастро­фи на ЧАЕС. Держава повинна забезпечити також надання пільго­вих кредитів для спорудження житла молодим сім’ям і громадянам, які тривалий час перебувають на обліку для поліпшення житлових умов.

Конституційне положення стосовно того, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рі­шенням суду, знайшло правове закріплення у ст. 9 Житлового Кодексу України, відповідно до якого житлові права громадян охороняються законом. То­му будь-яка особа не може бути правомірно виселена чи обмежена у праві користування жилим приміщенням. Виселення допускається тільки у виняткових випадках, і тільки з підстав і у порядку, перед­бачених законом. Перш за все, це такі питання, що суперечать умовам призначення житлового фонду чи порушують права та законні інтереси інших осіб, державних, громадських організацій.

Громадяни мають право на отримання у безстрокове користуван­ня у встановленому порядку жилого приміщення в будинках дер­жавного чи громадського жилого фонду. Права і обов’язки громадян визначаються нормативно-правовими актами. Права і обов’язки чле­на кооперативу та членів його сім’ї, умови користування та підстави припинення користування жилими приміщеннями визначаються та­кож статутами відповідного житлового кооперативу.

Квартири, жилі будинки, побудовані громадянами України або придбані ними на основі цивільно-правових угод, є їхньою влас­ністю. Здійснюючи правомочності власника, вони на свій розсуд во­лодіють, користуються і розпоряджаються житлом. Їхні права і обов’язки визначаються законодавством про власність. Окрім того, відносно своєї власності вони можуть вчиняти будь-які дії, що не су­перечать закону, а саме — безоплатно або за плату передавати у во­лодіння або користування іншим особам, а також відчужувати її.

Здійснюючи свої права, власники зобов’язані не порушувати права та інтереси інших громадян, юридичних осіб і держави, не завдавати шкоди довкіллю, а також додержуватися моральних засад суспільства.

Житлові права громадян охороняються державою шляхом забезпечення існуючого правопорядку в країні в цілому. Органи держав­ної влади і управління створюють умови для запобігання правопору­шень, їх своєчасного виявлення та припинення, вживання профілак­тичних заходів. З моменту порушення суб’єктивних прав на житло держава в особі її юрисдикційних органів надає правовий захист шляхом вирішення спорів, оцінюючи дії особи або іншого суб’єкта права з точки зору їх правомірності та застосовуючи юридичні санк­ції до правопорушників.

З прийняттям Закону “Про приватизацію державного житлового Фонду” громадяни України, які проживають у квартирах багатоквар­тирних будинків, одноквартирних будинках, кімнатах багатоквар­тирних будинків, що використовуються громадянами на умовах най­му, отримали право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків. Власники при­ватизованих квартир, як і будь-які власники, мають право розпоря­джатися ними на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав регулюється ци­вільним законодавством України.

Особливості реалізації прав громадян на житло знайшли своє відображення і у проекті Житлового Кодексу України, який розроблений на основі та на розвиток Конституції України.

Так, громадянам України незалежно від наявності у них житла надано право вільного вибору, відповідно до своїх потреб і можли­востей, побудувати чи придбати у власність житло або одержати йо­го у найом,оренду.

Громадянам України, які потребують поліпшення житлових умов, гарантується право:

на одержання пільгового кредиту для будівництва чи придбання власного житла, або на першочергове придбання у власність житла в державному та комунальному житловому фонді загального призначення чи першо­черговий вступ до об’єднання забудовників багатоквартирних житлових будинків.

Окрім того, за проектом Житлового Кодексу гарантується право на житло за та­ких умов:

1) забезпечення державою та органами місцевого самоврядуван­ня безоплатно чи за доступну плату (у межах встановленої норми) житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов і со­ціального захисту, а також інших категорій громадян, визначених законодавством. Звичайно при цьому виникне проблема визначення соціального рівня, тобто розміру середньомісячного сукупного дохо­ду сім’ї в розрахунку на кожного члена сім’ї. У цьому разі важливо, щоб не 3/4 громадян України потребували в майбутньому соціаль­ного захисту;

2) надання пільгових кредитів для будівництва чи придбання власного житла громадянам, які перебувають на обліку для поліп­шення житлових умов;

3) стимулювання будівництва, реконструкції та утримання жит­ла через надання податкових пільг забудовникам і підрядникам, а також використання інших економічних важелів.

За проектом Житлового Кодексу України громадянам надано також право на придбання квартир на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підста­вах, передбачених цивільним законодавством України.

Крім прав житлове законодавство покладає на громадян обов’язки:

дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають;

використовувати жиле приміщення відповідно до його призна­чення;

додержувати правил користування жилими приміщеннями;

економно витрачати воду, газ, електричну та теплову енергію;

власники квартир зобов’язані оплачувати всі витрати, пов’яза­ні з утриманням будинку та закріпленої за ним прибудинкової тери­торії відповідно до своєї частки у майні будинку;

частково фінансувати ремонт будинку.

Заборгованість власників квартир за укладеними угодами, пов’язаними з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку. Зазначимо, що після введення закону про оподаткування нерухомості, вони зобов’язані будуть сплачувати щорічний податок на нерухоме майно.

Однією з додаткових Конституційних гарантій забезпечення прав і свобод громадян є недоторканність житла. Відповідно до неї не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння осо­би, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Ця норма передбачає посилення юридичних гарантій захисту недоторканності людини. Однак її запровадження потребує поперед­нього створення ряду умов, зокрема оновлення законодавства щодо вирішення справ законності й обгрунтованості огляду та обшуку житла громадян, визначення механізму реалізації нового законодав­ства та процесуальних норм тощо.

Увійти до житла можна для проведення обшуку у тих випадках, якщо впевненість, що знаряддя злочину, чи речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші документи та предмети, що мають значення для встановлення істини у конкретній справі, заховані в цьому приміщенні, чи є достатньо даних, що саме тут переховується злочинець. У таких випадках обшук проводиться за санкцією проку­рора за постановою слідчого з негайним повідомленням (до 24 год.) суд про це. Без рішення суду обшук може проводитися лише у не­відкладних випадках. Наприклад, у разі затримання на місці злочи­ну або за наявності свідчень про те, що вживаються заходи для зни­щення чи переховування документів або предметів, які мають зна­чення для розслідування справи. При обшуку має бути присутньою особа, в якої проводиться обшук, або повнолітні члени сім’ї. Заяви цих осіб з приводу дій слідчого мають бути записані у протоколі об­шуку. Їм вручається копія протоколу.

До жилих приміщень без дозволу громадян можуть заходити тільки співробітники міліції за наявності даних, що там вчинений чи вчинюється злочин, відбувся нещасний випадок, а також за умови стихійного лиха, аварій, масових безладь чи заворушень для забез­печення особистої та громадської безпеки.

Незаконне проникнення до житла, незаконне проведення огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушу­ють недоторканність житла, в тому числі вчинені посадовою осо­бою, тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 162 Кримінального Кодексу України). Особи, що постраждали, згідно зі ст. 56 Конституції України. мають право вимагати відшкодування збитків, заподіяних незакон­ними діями посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Норма цієї статті спрямована на захист громадян, які потерпіли від свавілля посадових осіб органів державної влади. Вона є значним кроком на шляху всебічного забезпечення прав і свобод людини. Вперше права людини розглядаються як такі, що визначають спря­мованість діяльності держави, оскільки держава гарантує відшкоду­вання за її рахунок моральної шкоди, завданої незаконними діями її органів чи представників, і у виборі переваг між державою та осо­бою перевага надається останній.

Кожний громадянин України має право звертатися за захистом своїх прав до суду, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а після використання всіх національних засобів право­вого захисту — до відповідних міжнародних установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Дата добавления: 2015-05-10