Розмежування аграрних правовідносин

1. Розмежування аграрних правовідносин залежно від їх юридичної сутності (природи) має відповідне теоретичне і науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому науковому і судовому (арбітражному) тлумаченню аграр­но-правових норм, ефективному їх застосуванню і додер­жанню законності, а також використовується в процесі законотворчості (кодифікації) у сфері аграрного законодав­ства. Таке розмежування відіграє певну роль у системі наукових аграрно-правових досліджень і визначення струк­тури аграрного права як навчальної дисципліни.

Аграрні правовідносини, взяті у цілому, являють собою єдиний органічний комплекс відносин'. Усередині цієї єдності є певні відмінності, що визначаються характером і змістом регульованих правом конкретних аграрних відно­син, які складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Аграрним правовідносинам властиве певне їх розмежу­вання (диференціація). Воно зумовлене, з одного боку,

Див. Аграрнеє право. — М., 1996. — С. 73.

спільністю в характері виробництва продуктів харчування суб'єктами аграрного підприємництва, а з іншого — різно­манітністю способів (засобів, методів) визначення кола і правового регулювання аграрних відносин. Мається на увазі своєрідність поєднання відносин, що виникають у процесі здійснення виробничо-господарської, комерційної діяльності та здійснення економічних і соціальних функцій усередині суб'єктами аграрного підприємництва всіх форм власності та господарювання, і, щонайперше, приватних юридичних осіб — підприємств кооперативного і корпора­тивного типу. У цьому разі виникають і функціонують своєрідні локальні, тобто внутрішні (внутрігосподарські) аг­рарні правовідносини.

Водночас усередині аграрно-промислового комплексу існують своєрідні зв'язки виробничо-господарського при­значення і характеру. Це — відносини між суб'єктами аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності й форм господарювання з суб'єктами підприємництва у сфері аграрно-виробничого сервісу (агрохімічне, меліоративне, ремонтно-технічне та інше обслуговування, матеріально-технічне забезпечення, будівництво тощо). Вказані під­приємства покликані здійснювати на договірних засадах аграрно-виробничо-господарське (агросервісне) обслугову­вання суб'єктів аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності й форм господарювання. Зовнішні ж госпо­дарські зв'язки і ті взаємини, що при цьому виникають, є предметом аграрного права, а самі відносини слушно роз­глядати як зовнішні аграрні правовідносини.

Аграрні зовнішні правовідносини за характером і змістом своєю чергою можуть розмежовуватися на такі види:

а) відносини у сфері реалізації права власності на нерухо­ме і рухоме майно, що належить суб'єктам аграрного під­приємництва; б) договірні відносини; в) податкові відно--сини; г) деліктні відносини.

2. Аграрні правовідносини характеризуються як такі, що перебувають у залежності та прямому зв'язку з правом власності. Юридичне закріплені в ньому форми привлас­нення, розпорядження і використання матеріальних благ, засобів і продукції виробництва є визначальними при утво­ренні економічного механізму господарювання, визначенні змісту товарно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрішнього самоврядування приватних (колективних) аг­рарних підприємців і управління ними з боку їх представ­ницьких органів, а також взаємин з органами державної влади та управління.

Право власності КСГП, селянського і приватного підсоб­ного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є економічною передумовою своєрідних господарсько-договір­них відносин, що існують в аграрному секторі народного господарства. Цим правом зумовлюються правові способи юридичного захисту при порушенні прав власника. Зо­крема, з них аграрно-правовими є відносини щодо дисцип­лінарної та матеріальної відповідальності членів КСГП та інших найманих працівників у випадку вчинення ними дис­циплінарного проступку або заподіяння майнової шкоди.

3. Формування і діяльність приватних колективних, дер­жавних, спільних аграрних товаровиробників-підприємців приводить до виникнення відповідних відносин процедурно-процесуального характеру. Такими є відносини, що вини­кають при здійсненні планування виробничо-господарської діяльності суб'єктами аграрного підприємництва. Відповід­но процедурно-процесуальними є відносини щодо порядку та умов прийняття громадян до членів КСГП, кооперати­ву, при вирішенні питання про припинення цих відносин. Відносини процедурного характеру мають місце в процесі реалізації вимог самоврядування, зокрема в голосуванні (таємному чи відкритому) при виборах органів управління, вирішенні питань виробничо-господарського чи соціального характеру, додержанні процедурних вимог в організації роботи контрольно-ревізійних органів управління, додер­жанні виробничих технологічних стандартів, порядку спи­сання майна тощо. Ці відносини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за своєю природою є аграрними правовідносинами.

Певні процедурні питання виникають і при впрова­дженні таких виробничих форм, як селянські (фермерські) господарства, при оренді землі або ж інших основних за­собів виробництва.

Дата добавления: 2015-05-10