Поняття і особливості аграрних правовідносин

Розділ VII АГРАРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

І. Аграрні праврвідносини у найзагальніших обрисах — це правова форма реалізації^положень правових норм че­рез застосування їх у^ процесі визначення й функціону­вання прав та обовУзків суб'єктів. Через систему аграрних правовідносин здійснюється правове регулювання тієї час­тини відносин, яку законодавець унаслідок їхньої відпо­відної суспільної ролі визнав за необхідне регулювати пра­вовими нормами аграрного права; а ця частина правовід­носин, відповідно, є предметом аграрного права. Завдяки цьому аграрні правовідносини характеризуються як вольо­ві, бо в нормах аграрного права відображено волю законо­давця. Вольовими вони є також і тому, що недержавні, по суті, приватні юридичні особи у будь-яких організаційно-правових формах (КСГП, СпС, АТ, ТОВ та інші) в рам­ках самоврядування приймають відповідні рішення з пи­тань їхньої статутної діяльності. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермерське) господарство в особі його голо­ви також самостійно приймає рішення.

Суспільні аграрні відносини, що становлять предмет аг­рарного права, через систему правовідносин набувають значимості об'єкта аграрних правовідносин і, як такі, функціонують у процесі аграрного правозастосування. Своєрідність предмета аграрного праворегулювання визна­чають характер, багатогранність і особливості об'єктів аг­рарних правовідносин. Своєю чергою, своєрідність і особ­ливість об'єктів визначають зміст правовідносин (права та обов'язки), що виникають і реально функціонують з при­воду цих об'єктів.

2. При окресленні поняття аграрних правовідносин слід виходити з визначення поняття і кола суб'єктів, їхнього правового становища, цільового призначення і функцій, а також об'єктів і змісту конкретної складової цих пра­вовідносин, що визначаються метою, завданнями, функ­ціями їх суб'єктів.

3. Суб'єкти аграрних правовідносин — це, насамперед, власники, які самостійно чи завдяки об'єднанню свого капіталу (створення юридичних осіб кооперативного і кор­поративного типів) наділяють створених ними юридичних осіб повноваженнями суб'єктів аграрних та інших право відносин.

Залежно від сфери діяльності, мети, завдань, функцій) суб'єкти аграрних правовідносин поділяються на три групи.)

сфері товарного виробництва продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного) походження. Це — суб'єкти, засновані на різних і рівноч правних формах власності та організаційно-правових фор-| мах аграрного підприємництва. До них належать: приватні) селянські (фермерські) господарства, підсобні господарства) громадян, недержавні, по суті приватні, юридичні особи) (КСГП, СпС, СВК, АТ, ТОВ тощо), державні юридичні особи (радгоспи, інші державні аграрні товаровиробники),) а також спільні аграрні підприємства (зі змішаною формою) власності, з залученням іноземного капіталу тощо).

Суб'єкти аграрних правовідносин у сфері агровиробничого сервісу, що засновані на різних формах власності таї легальних організаційно-правових формах. Це — підприємства (товариства, кооперативи), які здійснюють агрохімічне, меліоративне, виробничо-технічне та інше обслуговування аграрних підприємців з метою забезпечення нор мальної, ефективної діяльності першої групи суб'єктів.

Суб'єкти аграрних правовідносин у сфері фінансування,) кредитування, страхування, торгівлі, зокрема агро- та інші банки, агробіржі, страхові компанії. Особливістю цієї групи) суб'єктів є те, що вони можуть засновуватися і засновуються суб'єктами, що належать до першої групи. Ця група) суб'єктів покликана забезпечити нормальне функцієнування першої групи як учасників ринкових відносин.) Зазначені банки, біржі, страхові компанії, обслуговуючи) аграрних товаровиробників, одночасно виступають як| суб'єкти ринкових аграрних правовідносин і як об'єкти) права спільної часткової приватної (чи часткової колектив-) ної) власності самих аграрних товаровиробників — клієнтів) цих банків, бірж.

4. Обпекти аграрних правовідносин багатогранні. До них, І насамперед, належать об'єднання загальноаграрних (означених метою і предметом "діяльності вищезгаданих суб'єктів аграрного підприємництва) майнових, земельних, уп-1 равлінських і трудових суспільних відносин як базових:) Своєрідними об'єктами в базових аграрних правовідноси-1 нах виступають різні вияви останніх, зокрема фінансове-1 кредитні, господарсько-договірні, соціально-побутові та ін-1 ші суспільні відносини, що випливають із мети, предмета) діяльності та функцій суб'єктів аграрного підприємництва.

Ці суспільні аграрні відносини, з одного боку, охоплю­ють сферу внутрішніх виробничо-господарських та соціаль­них функцій суб'єктів аграрного підприємництва і одночас­но самих підприємницьких відносин. Тут перетинаються, взаємодоповнюють і взаємовиключають одна одну соціаль­ні та підприємницькі функції (зокрема, це проявляється у випадку потреби вивільнення надлишків робочої сили чи її переміщення задля нормального підприємництва, але таке вивільнення суперечить соціальним функціям самих суб'єктів підприємництва, зосібна КСГП і СВК, де позбав­ляються роботи члени цих кооперативного типу приватних юридичних осіб). З іншого боку, ці суспільні відносини окоплюють сфери зовнішніх підприємницько-комерційних, договірних і позадоговірних (з органами державної влади і управління) суб'єктів аграрного підприємництва і ринкової інфраструктури.

5. Головними, базовими складовими системи аграрних правовідносин є майнові, земельні, управлінські й трудові правовідносин^Т

З переходом України до регульованої ринкової еконо­міки, відновленням інституту права приватної власності на нерухомість, встановленням рівноправності всіх форм влас­ності та різних організаційно-правових форм господарюван­ня на землі сучасні аграрні правовідносини характеризу­ються зміщенням акценту у бік їх майнових аспектів. Це виявляється, зокрема, у збільшенні питомої ваги майнових правовідносин, у розширенні кола їх суб'єктів. Зумовлено це насамперед тим, що земля визнається об'єктом права приватної та колективної власності. Вона знову легальне повертається до цивільного обігу. Майнові аспекти аграр­них правовідносин, як і раніше до 1917 р., почали включа­ти в себе реалізацію права власника — фізичної чи при­ватної юридичної особи, вимагати від іншої сторони вико­нання зобов'язань, викладених у нормах закону або/і дого­вору (наприклад, надання землі у приватну власність го­лові СФГ, своєчасне внесення орендної плати, плати за виконані договірні зобов'язання, самостійного здійснення на власний ризик діяльності з метою одержання прибутку тощо).

Збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин зумовлюється також і тим, що нині відбувається процес відновлення економічних функцій Цих правовідносин. Йдеться, насамперед, про одержання суб'єктами аграрного підприємництва прибутків од своєї Діяльності. Ї, як наслідок, ці суб'єкти самостійно визначають асортимент та обсяги виробництва продуктів харчуван­ня і сировини виходячи виключно з попиту на них, витрат на виробництво, очікуваної (такої, що прогнозується) ціни й інших економічних факторів. Тут саме економічні фак­тори є визначальними в тому, як суб'єкти аграрного під­приємництва реалізують свої майнові права та беруть на себе юридичні зобов'язання.

Розширення частки майнових аспектів у системі аграр­них правовідносин відбувається також і за рахунок ство­рення спільних елементів ринкової економіки (ринку цінних паперів, праці, зміни ринку продуктів харчування, ринку капіталу, нерухомості тощо).

Піднесення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин сталося ще й тому, що об'єктом цих правовідносин вже нині є всі підстави вважати: а) не­рухомість, передовсім землі; б) товарні продукти харчуван­ня рослинного і тваринного (у тому числі водного та мис­ливського) походження; в) грошові кошти, у тому числі й іноземна валюта, цінні папери тощо; г) інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці та мають грошове вираження (вартість).

За сучасних умов саме майнові аспекти аграрних пра­вовідносин є визначальними у вагомості, співвідношенні та змісті інших складових системи аграрних правовідносин.

6. За умов переходу до ринкової економіки, рівності різних форм власності аграрним правовідносинам властиві нові за змістом земельні аспекти. Нині вони охоплюють правове забезпечення раціонального використання природ­них ресурсів, насамперед сільськогосподарських, риболо­вецьких і мисливських угідь, а також правовідносини, що складаються у повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва при використанні й охороні земель як го­ловного засобу аграрного виробництва та об'єкта навко­лишнього природного середовища.

Із становленням різних форм власності та форм господа­рювання сталися також певні зміни трудових і управ­лінських аспектів у системі аграрних правовідносин. Перші на цей час являють собою форму реалізації норм трудового законодавства на всіх підприємствах незалежно від їх фор­ми власності. Особливість їх полягає в тому, що ці трудові відносини складаються у сфері сільськогосподарського виробництва, регулюються вони також спеціальними нормами права (робочий час, охорона праці в рос­линництві, тваринництві тощо). До того ж, у суб'єктів підприємництва кооперативного типу трудові відносини є похідними від членства працівників як співвласників майна цих кооперативних, по суті, приватних юридичних осіб, аграрних підприємців. Певні особливості трудових аграр­них правовідносин простежуються й у СФГ. Тут, будучи членами однієї родини, громадяни вступають у трудові відносини зі своїм же господарством в особі його голови. Ці члени родини є робочою силою, за яку господарство справ­ляє певні, встановлені законодавством, виплати державі (пенсійний фонд), та яким СФГ в особі фактично його голови надає роботу.

З розширенням легальних організаційно-правових форм господарювання наповнилися новим змістом і управлінські аспекти аграрних правовідносин. Так, залежно від обраної форми господарювання розмежовуються зміст і форми уп­равлінських правовідносин. Зокрема, у приватних коопера­тивного типу юридичних осіб (КСГП, СВК, СпС тощо) управлінські правовідносини мають певні форми вияву, принципи (орган управління там — загальні збори, правління; голосування здійснюється за принципом "один член — один голос"; їм властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю через ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються зазначені форми вияву та принципи суб'єктів підприємництва корпоративного типу (АТ, ТОВ), де визначальною є тільки їх участь (частка) у статутному фонді.

7. Змістом аграрних правовідносин є взяті в єдності конкретні суб'єктивні права та юридичні обов'язки кожно­го з учасників виробничої сільськогосподарської діяльності. Маються на увазі ті конкретні права та обов'язки, які визначаються законодавством при утворенні і правовому закріпленні прав юридичної особи за сільськогосподарськи­ми підприємствами, зокрема КСГП, ДСП та іншими сільськогосподарськими підприємствами (організаціями, об'єднаннями). Це стосується визначення правового ста­тусу СФГ, приватного підсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються виробництвом сільськогосподар­ської продукції та її реалізацією з метою задоволення особистих потреб і потреб ринку продовольства.

Зміст аграрних правовідносин становлять конкретні пра­ва та обов'язки, пов'язані з правовим регулюванням тих суспільно-аграрних відносин, що є об'єктами аграрних пра­вовідносин. Сполучення об'єктів і змісту аграрних пра­вовідносин має безпосереднє відношення до визначення правоздатності суб'єктів аграрного права і юридичної при­роди аграрних правовідносин. Останні характеризуються своєрідним сполученням і єдністю правового становища їх суб'єктів, об'єктів та змісту.

8. Аграрні правовідносини є комплексними, що означає наявність спільних рис у правовому становищі суб'єктів цих правовідносин, їхній правоздатності, спільність рис су­спільно-аграрних відносин, що складаються в процесі до­сягнення мети і здійснення діяльності з виробництва сиро­вини і продукції рослинного і тваринного походження та іншої діяльності, а також спільність багатьох рис суб'єк­тивних прав та юридичних обов'язків цих суб'єктів. Комп­лексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, од­норідністю їх правового регулювання, соціально-економіч­ним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері товарно-грошових відносин.

9. Сучасні аграрні правовідносини являють собою реально існуючі, урегульовані юридичними нормами (закону і/чи договору) елементи системи суспільних відносин, заснова­них на юридичних фактах і відповідності прав та обов'язків суб'єктів, зайнятих у процесі виробництва та забезпеченні виробництва продуктів харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного і мисливського) походження. Аграрні правовідносини — це реально існуючі в повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва (агробізнесу) багатогранні відносини, виповнені якісно новим змістом у зв'язку з визнанням цих аграрних товаровиробників суб'єктами права приватної та іншої недержавної форми власності на землю та інші засоби виробництва, вироблені продукти харчування, а також суб'єктами підприємницької діяльності, що функціонують поряд із державними аграрни­ми товаровиробниками. Аграрні правовідносини — правова форма реалізації положень норм аграрного права через за­стосування їх у процесі визначення і функціонування прав та обов'язків суб'єктів, що виробляють і забезпечують ви­робництво продуктів харчування.

10. Під час переходу до ринкової економіки принципово відмінними особливостями аграрних правовідносин є:

а) існування й функціонування цих відносин на засадах приватної, її вияву — колективної та державної форми власності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засо­би виробництва;

б) розвиток різноманітних легальних приватних форм аграрного підприємництва (від селянських господарств до різних легальних юридичних осіб) поряд із державними юридичними особами;

в) поступовий перехід від державної форми аграрного господарювання до приватних форм;

г) розширення кола об'єктів правовідносин, які включа­ють у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприєм­ництва, продукти харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження і, зреш­тою, — включення до кола об'єктів аграрних правовід­носин ряду тих, які раніше за радянським законодавством належали до об'єктів виключно інших галузей права і галузей народного господарства;

д) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин, а відтак — зміна суті останніх, що знаходить свій вияв у приматі майнових аспектів, май­нових правовідносин, відносин здійснення підприємницької діяльності, у реалізації права власності, головним чином приватної та колективної, над іншими, вже похідними, аспектами (елементами системи) аграрних правовідносин;

ж) відновлення значущості економічних функцій аграр­ного підприємництва і, значить, зміна ролі й питомої ваги інших, особливо соціальних, функцій всіх легальних організаційно-правових форм суб'єктів аграрної підприєм­ницької діяльності.

Дата добавления: 2015-05-10