РОЗДІЛ VI! 8 страница

Суду.

Формами звернення до Конституційного Суду є конституцій­не подання та конституційне звернення.

Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта (його ок­ремих положень) неконституційним, про визначення консти-туційності міжнародного договору або про необхідність офіцій­ного тлумачення Конституції України та законів України, а та­кож клопотання Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Суб'єктами права на конституційне подання з питань прий­няття рішень Конституційним Судом у випадках перевірки конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республі­ки Крим є: а) Президент України; б) не менш сорока п'яти на­родних депутатів України (підпис депутата не відкликається); в) Верховний Суд України; г) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; д) Верховна Рада Автономної Респуб­ліки Крим.

Суб'єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом у випадках відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України

-254-

або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ра­ди України для надання згоди на їх обов'язковість є: а) Прези­дент України; б) Кабінет Міністрів України. Щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є Верховна Рада України. Суб'єктами щодо офіційного тлума­чення Конституції та законів України є: а) Президент України; б) не менше сорока п'яти народних депутатів України (підпис депутата не відкликається); в) Уповноважений Верховної Ра­ди України з прав людини; г) Верховний Суд України; д) Ка­бінет Міністрів України; є) інші органи державної влади; є) Верховна Рада Автономної Республіки Крим; ж) органи місцевого самоврядування.

У конституційному поданні повинно бути зазначено:

—повне найменування органу, посадової особи, які направ­
ляють конституційне подання згідно з правом, наданим Кон­
ституцією України та законом;

—відомості про представника за законом або уповноважено­
го за дорученням;

— повне найменування, номер, дата прийняття, джерело
опублікування (у разі публікації) правового акта, конституцій-
ність якого (окремих його положень) оскаржується чи який
потребує офіційного тлумачення;

— правове обгрунтування тверджень щодо неконституцій­
ності правового акта (його окремих положень) або необхіднос­
ті в офіційному тлумаченні;

— дані щодо інших документів і матеріалів, на які поси­
лаються суб'єкти конституційного подання;

— перелік матеріалів та документів, що додаються.
Подання та документи і матеріали до нього подаються у

трь~ОХ~їїрймірниках.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та Законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і Тромадянина, а також прав юридичної особи.

Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом є: а) громадяни України; б) іноземці; в) особи без громадянства; г) юридичні особи.

-255-

У конституційному зверненні повинно бути зазначено:

—прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, інозем­
ця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа прожи­
ває, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;

—відомості про представника особи за законом або уповно­
важеного за дорученням;

—статті (окремі положення) Конституції України або Зако­
ну України, тлумачення яких має бути дано Конституційним
Судом;

—обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні по­
ложень Конституції України або законів України;

—дані щодо інших документів та матеріалів, на які поси­
лаються суб'єкти конституційного звернення;

— перелік документів та матеріалів, що додаються.
Звернення, документи і матеріали подаються у трьох при­
мірниках.

Слід зазначити, що положення п. І ст. 150 Конституції Ук­раїни встановлюють вичерпний перелік суб'єктів безпосеред­нього звернення до Конституційного Суду з питань конетиту-ційності законів України та актів Президента України, Кабіне­ту Міністрів України і правових актів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим. Громадяни права на таке звернення не мають. Крім того, громадяни не можуть звертатися до Кон­ституційного Суду зі скаргами на будь-яке рішення виконавчих органів або судів загальної юрисдикції.

З іншого боку, наші громадяни мають право як ініціювати розгляд окремих питань у Конституційному Суді, так і бути безпосередніми учасниками судового провадження при розгля­ді цих питань. Йдеться про напрями діяльності Конституційно­го Суду, що випливають із повноважень, зазначених у п. 2 ч. і ст. 150 Конституції України і п. 4 ст. ІЗ Закону про Кон­ституційний Суд, тобто про офіційне тлумачення Конституції та законів України. Це найширші повноваження, оскільки важко визначитися з їх межами та відокремити не за формою, а за змістом конституційне подання щодо конституційності за­конів від конституційного звернення з питань дачі висновків щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Вказані повноваження стосуються всього масиву чинних і та-

- 256 -

ких, що відповідають Конституції, законів, Тобто важко пе­редбачити кількість звернень до Конституційного Суду, адже відповідно до ст. 43 Закону про Конституційний Суд коло суб'­єктів, які мають право на таке звернення, майже не обмежене. Це і громадяни України, й іноземці, особи без громадянства та юридичні особи (вітчизняні та з-за кордону), що мають будь-який інтерес щодо застосування законів України і потребують роз'яснення щодо нюансів його застосування до відповідних правовідносин.

Отже, громадяни України мають право на особисте звернен­ня до Конституційного Суду, але не зі скаргою, а зі зверненням дати офіційне..тлумачення норм Конституції України або зако-нйГУкраїни. Тобтр,_ні.Конституція.України, ні закон не позба­вили громадянина права на звернення до Конституційного Су­ду, однак встановлено межі, в яких фізична приватна особа повинна діяти, не доводячи до абсурду своє конституційне пра­во на скаргу, коли неприборканий потік звернень фактично дезорганізував би діяльність цієї інституції та вихолостив її го­ловне завдання — забезпечення конституційності у діяльності органів державної влади, перетворивши цю інституцію у чер­гове бюро з питань розгляду скарг. Такий механізм, особливо в умовах своєрідного розуміння своїх прав з боку окремих ка­тегорій громадян, є дуже необхідним.

Закон «Про Конституційний Суд» (ст. 94) визначає, що під­ставою для конституційного звернення щодо офіційної інтер-.претації положень Конституції та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції або зако­нів "України судами України, іншими органами державної вла­ди чи місцевого самоврядування за умови, що суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод. Ви­ходячи зі змісту положень цієї норми, можна стверджувати, що визначальним моментом в ній є суб'єктивна оцінка люди­ною ситуації, що сталася з нею під час застосування органами виконавчої влади або судами загальної юрисдикції норми чи кількох норм законів або Конституції України. Перевага на­дається не об'єктивному праву, а суб'єктивній оцінці людини щодо правозастосовчої діяльності державних органів. У цьому

9 3-50

-257-

саме і полягає методологія правової держави щодо переваги інтересів людини над інтересами держави, однак лише в тих ситуаціях, коли владні структури протиправно діяли щодо гро­мадянина.

Реалізуючи своє повноваження щодо офіційного тлумачен­ня, Конституційний Суд повинен орієнтуватись на ту норму, яка вказує, що таке звернення до Конституційного Суду мож­ливе лише за неоднозначного застосування положень Консти­туції або законів України і які саме органи це здійснювали. Тобто до повноважень Конституційного Суду належить попе­реднє з'ясування підстав для (рормального звернення — чи ма­ло місце неоднозначне застосування норм законів. Крім цього, предметом попередньої оцінки Конституційного Суду може бу­ти твердження про те, чи призвело, чи може призвести таке неоднозначне застосування норм законів до порушення консти­туційних прав і свобод суб'єкта звернення.

Отже, звернення, які громадяни можуть подавати до Кон­ституційного Суду, принципово відрізняються від звичайних скарг як за змістом, так і за формою. Якщо до звернень у дер­жавні установи (на зразок скарг) законодавство України не передбачає якихось чітко визначених формальних вимог, крім апеляційних та касаційних скарг у судах загальної юрисдикції, то зовнішні вимоги до конституційного звернення формалізо­вані та зазначені у законі¹. Викладені формальні вимоги до звернення особливо чітко відрізняють зміст конституційного звернення від звичайного звернення і тим паче від скарги. Ці норми орієнтують на обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів Украї­ни. Звернення іншого змісту, що надійшли від громадян до Конституційного Суду, просто не можуть бути прийнятими за мотивами непідвідомчості. Про це слід знати всім, хто бажає звернутися до цього органу.

Конституційне подання або конституційне звернення в будь-який час до дня його розгляду на пленарному засіданні може бути відкликане за письмовою заявою суб'єкта, який його на-

Стаття 42 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

-258-

правив до Конститудшногр Суду. Для припинення проваджен-ня~у~справі за конституційним поданням, конституційним звер­ненням, що відкликається, на засіданні Конституційного Суду приймається процесуальна ухвала.

У відкритті конституційного провадження може бути від­мовлено у разі:

—відсутності встановленого Конституцією та Законами Ук­
раїни права на конституційне подання, конституційне звер­
нення;

—невідповідності конституційного подання, конституційного
звернення вимогам, передбаченим Конституцією та законами
України;

—непідвідомчості Конституційному Суду питань, порушених
у конституційному поданні, конституційному зверненні.

Порядок відкриття провадження у Конституційному Суді за конституційним поданням чи конституційним зверненням закріплюється в законі. Ухвалу про початок провадження приймає Колегія або Конституційний Суд на їх засіданні. Ко­легія у справах за конституційними поданнями більшістю голо­сів суддів, які входять до її складу, приймає процесуальну ух­валу про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді або про відмову в такому провадженні. У разі прийняття такої процесуальної ухвали ця справа вноситься на розгляд пленарного засідання Головою Конституційного Суду. У тако­му самому порядку Колегія суддів Конституційного Суду в справах за конституційними зверненнями приймає процесуаль­ну ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову в такому провадженні.

Будь-яка з Колегій під час підготовки справи, Конституцій­ний Суд у процесі провадження у справі мають право витребу­вати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, суддів загальних судів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядуван­ня, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань грома­дян і окремих громадян необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються розгляду справи. Як Колегії, так і

9* - 259 -

Конституційний Суд під час підготовки справи та в процесі провадження у справі можуть призначати експертизу і вирішу­вати питання щодо залучення до участі в конституційному про­вадженні експертів. Вони також мають право викликати поса­дових осіб, експертів, свідків, представників за законом та уповноважених за дорученням, громадян, участь яких повинна забезпечити об'єктивний і повний розгляд справи. За ухилення без поважних причин від явки у Колегію чи в Конституційний Суд та відмову надати необхідні документи, матеріали чи інші відомості або їх умисне приховування винні несуть юридичну відповідальність відповідно до чинного законодавства. Після відкриття провадження справу розглядає Конституційний Суд на пленарному засіданні. Строк розгляду в справах за консти­туційним поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а у випадках, визнаних Конституційним Судом невідкладними, — одного місяця. Строк провадження у справах за конституцій­ним зверненням не повинен перевищувати шести місяців. Об­числення строків провадження розпочинається з дня прийнят­тя процесуальної ухвали щодо відкриття конституційного про­вадження у справі. Дату розгляду справи Конституційним Су­дом визначає його Голова.

Організаційно-правовими формами роботи Конституційного Суду є засідання та пленарні засідання. Засідання скликається з ініціативи Голови, його заступників, Колегії, постійних комі­сій чи не менше трьох суддів Конституційного Суду не пізніше як у двотижневий строк з дня ініціативи про його скликання. Про дату скликання та порядок денний засідання керівник Секретаріату доводить до відома суддів та учасників засідання не пізніше як за п'ять дній до дня скликання засідання. Поря­док денний засідання визначається Головою та затверджується на засіданні Конституційного Суду. На засіданнях розгля­даються всі питання, що потребують вирішення Конституцій­ним Судом, крім тих, що вирішуються на його пленарних засі­даннях відповідно до закону. Засідання є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційно­го Суду.

Конституційний Суд на своїх засіданнях:

— затверджує Регламент, Положення про Секретаріат, ар-

-260-

хів, бібліотеку та інші самостійні структурні підрозділи Кон­ституційного Суду, вносить зміни та доповнення до них;

—призначає, за поданням Голови, керівника Секретаріату
та приймає рішення про звільнення його з посади;

—приймає рішення про утворення постійних комісій, за­
тверджує їх персональний склад;

—розглядає пропозиції щодо обсягу фінансування Конститу­
ційного Суду та затверджує проект кошторису на кожний фі­
нансовий рік;

—затверджує структуру і штатний розпис Конституційного

Суду;

—заслуховує щоквартально інформацію Голови про вико­
ристання бюджетних асигнувань;

—приймає рішення про дострокове звільнення з посади Го­
лови та його заступників;

—приймає рішення про звільнення з посади судді Конститу­
ційного Суду у випадках, передбачених законом;

—заслуховує щоквартально звіти керівника Секретаріату та
керуючого справами Конституційного Суду;

—приймає у разі необхідності рішення про невідкладність
відкриття конституційного провадження за конституційним
поданням у конкретній справі;

—приймає рішення щодо персонального складу делегацій
Конституційного Суду та їх керівників;

—дає згоду на призначення заступників керівника Секрета­
ріату, керівників самостійних структурних підрозділів та їх за­
ступників, керівників інших структурних підрозділів;

—вирішує інші питання, що не є предметом розгляду пле­
нарного засідання

При здійсненні своїх повноважень на засіданнях Конститу­ційний Суд приймає рішення. Таке рішення приймається, як­що за нього проголосувало більше половини суддів Конститу­ційного Суду, які брали участь у засіданні.

Крім засідань Конституційний Суд проводить і пленарні за­сідання, На своїх пленарних засіданнях Конституційний Суд розглядає справи, провадження в яких відкрито за конститу­ційними поданнями та конституційними зверненнями, а також інші питання, віднесені до розгляду Конституційним Судом на

- 261 ••

його пленарних засіданнях чинним законодавством. Пленарне засідання Конституційного Суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше дванадцяти суддів Конституційного Суду. Порядок проведення пленарних засідань Конституційно­го Суду встановлюється законами, Регламентом та іншими ак­тами Конституційного Суду, що регламентують організацію йо­го внутрішньої роботи. На пленарних засіданнях Конституцій­ний Суд:

—приймає рішення та дає висновки у справах за конститу­
ційними поданнями та конституційними зверненнями;

—затверджує положення про постійні комісії;

—приймає рішення про утворення тимчасових комісій, за­
тверджує їх персональний склад та призначає голів цих ко­
місій.

Рішення (висновок) Конституційного Суду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше десяти суд­дів Конституційного Суду.

Пленарне засідання Конституційного Суду скликається з іні­ціативи Голови, його заступників, Колегії суддів та постійних комісій або не менше трьох суддів Конституційного Суду. Його скликає Голова не пізніше як у двотижневий строк з дня над­ходження ініціативи про його скликання. Про дату скликання та порядок денний пленарного засідання Конституційного Суду керівник Секретаріату повідомляє суддів Конституційного Суду та його учасників не пізніше як за десять днів до дня скликан­ня засідання. Порядок денний пленарного засідання визна­чається Головою і затверджується на засіданні. На пленарному засіданні головує Голова Конституційного Суду, а за його від­сутності — старший за віком заступник Голови. За відсутності заступників — головує старший за віком суддя Конституційного Суду. Головуючий забезпечує додержання порядку при прове­денні пленарних засідань. Учасники та присутні у залі засідань попереджуються про необхідність додержання встановленого порядку. При виявленні неповаги до Конституційного Суду або перешкоджанні проведенню його пленарного засідання (чи за­сідання) порушника може бути притягнуто до встановленої за­коном відповідальності. За пропозицією головуючого Консти-

-262-

туційний Суд виносить про це ухвалу. Порушник випроваджу­ється із зали засідань.

Засідання та пленарні засідання Конституційного Суду про­токолюються. Пленарні засідання фіксуються технічними засо­бами. Протоколи засідання, пленарного засідання підписують­ся головуючим та суддями Конституційного Суду, які брали в них участь, і передаються протягом десяти днів з дня прийнят­тя рішення (давання висновку) чи прийняття ухвали для озна­йомлення суддям Конституційного Суду, які не брали в них участі. Забезпечує ведення протоколів засідань та пленарних засідань Секретаріат.

На пленарних засіданнях Конституційний Суд приймає рі­шення та висновки. Так, Конституційний Суд за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших право­вих актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та тлумачення Конституції і За­конів України приймає рішення. Він може визнати неконсти­туційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним по­данням чи конституційним зверненням виявлено невідповід­ність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у спра­ві та які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку в справі, Конституційний Суд визнає такі правові акти (їх окре­мі положення) неконституційними. Рішення Конституційного Суду повинно мати чітко визначений законом зміст і містити:

а) найменування рішення, дату і місце прийняття, його номер;

б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали
участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засі­
дання; г) зміст конституційного подання; д) повну назву, дату
прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою
особою прийнято правовий акт, конституційність якого розгля­
дається; є) положення Конституції України, якими керувався
Конституційний Суд при прийнятті рішення; є) мотивувальну
частину рішення; ж) резолютивну частину рішення;
з) обов'язкове зазначення того, що рішення Конституційного
Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

-263-

Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань; а) відповідності Конституції України чинних міжнародних до­говорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язко­вість; б) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; в) відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до неї. У висновку Конституційного Суду зазначається: а) його найме­нування, дата і місце дачі, номер; б) персональний склад суд­дів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституцій­ного подання, конституційного звернення; д) положення Кон­ституції України, якими керувався Конституційний Суд при дачі висновку; є) мотивувальна частина висновку; є) резолю­тивна частина висновку; ж) те, що висновок Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Рішення та висновки вважаються прийнятими, якщо за це на пленарному засіданні проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду. Ці акти приймаються після поіменного голосування шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Во­ни є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення та висновку є обов'язковим. Суддя, який під­писав рішення чи висновок, може викласти у письмовій формі свою окрему думку і додати її до рішення чи висновку Консти­туційного Суду.

Рішення і висновки видаються державною мовою, повинні бути підписані не пізніше семи днів після прийняття чи дачі. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня піс­ля їх підписання і разом з окремою думкою суддів публікують­ся у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офі­ційних виданнях України і рівною мірою є обов'язковими до виконання.

-264-

Копії рішень і висновків надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на кон­ституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді.

За необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні чи висновку порядок і строки 'їх виконання, а також' покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Він має право зажадати від органів, на які покладається обов'язок забезпечити виконання актів, письмового підтвердження вико­нання рішення, додержання його висновку. Невиконання рі­шень та недодержання висновків Конституційного Суду тяг­нуть за собою відповідальність згідно з законами України.

У разі виявлення нових обставин по справі, що не були предметом її розгляду, але які існували на час розгляду і прий­няття рішення або дачі висновку в справі, Конституційний Суд може відкрити нове провадження у справі.

Діяльність Конституційного Суду фінансується з Державно­го бюджету України. При складанні проекту Державного бюд­жету України на кожний наступний рік Голова Конституційно­го Суду подає пропозиції до Кабінету Міністрів України та Вер­ховної Ради України щодо обсягу фінансування Конституцій­ного Суду і проект відповідного кошторису.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду здійс­нює його Секретаріат на чолі з керівником. Положення про Секретаріат, його структура і штати затверджуються Консти­туційним Судом. Керівника Секретаріату призначає Конститу­ційний Суд за поданням його Голови з числа громадян, які мають право на обіймання посади професійного судді. Він не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обійма­ти будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачу­вану роботу, крім наукової, викладацької та творчої у вільний від основної роботи час. Кандидатура на цю посаду обговорю­ється на засіданні Конституційного Суду. У тому разі, якщо за-

Дата добавления: 2015-05-10