Загальна характеристика західноєвропейської літератури Середньовіччя

Подорожник и крапиву опустить на 1 минуту в кипяток, отцедить, нарезать и добавить измельченные лук и хрен. Приправить солью и укропом, посыпать рублеными яйцами, полить сметаной.

Молодые листья подорожника — 250 г, крапива — 200 г, лук репчатый — 250 г, хрен — 100 г, яйца — 2 шт, сметана — 80 г, уксус, соль по вкусу.

Листья крапивы прокипятить в воде в течение 5 минут и откинуть на сито. Затем измельчить, заправить уксусом, сверху уложить ломтики вареных яиц, полить сметаной.

Молодая крапива — 600 г, яйца — 4 шт, сметана — 80 г, уксус, соль по вкусу.

Промытые листья крапивы поместить в кипящую воду на 5 минут, откинуть на сито, измельчить ножом, положить в салатник, нарезать зеленый лук и соединить с крапивой. Толченые ядра грецких орехов развести в 0, 25 стакана отвара крапивы, добавить уксус, перемешать и полученной смесью заправить крапиву в салатнике. Посыпать мелко нарезанной зеленью.

Салат из крапивы с яйцом

Салат из подорожника и крапивы с луком

(хронологічні межі, періодизація, світоглядна картина, мовна і жанрова система).

Літ сер віків та Відродження- важливий етап у розвитку світової культури. Це літ, яка дає уявлення про життя зах-європ.народів у добу феодалізму.(в період від V ст. до англ.буржуазн.революції 1640-60рр.) Марксистсько-ленінська наука вказує на гострі суперечності феодальног ладу, але водночас відзначає, що порівняно з античним рабовласницьким ладом середні віки були кроком вперед у поступальному розвитку суспільства.

В 50х рр зародилась наука про становлення літ жанрів-медиєвістика. Саме школа медиєвістів у кінці 50х рр об*єднала усіх,хто цікавився сер віками.

Періодизація:

Середньовіччя-3-4ст. але в усіх країнах межі різні в залежності від рівня розв країни.

Раннє сер-чя -3-10ст

Зріле сер-чя -11-14ст.

Ф.Легоф: «Сер-чя в деяких країнах тривало до сер 19 ст.»

Розвиток-неоднаковий: 3-4ст-інтенсив розв.; 6-8ст-«темні віки у розв літ сер-чя»,що пов*язано з Вел пересел народів; з 8ст-нове піднесення пов*язане з необхідністю створ центр, який би керував культ процессом Європи.

За часів Карла Великого-«Каролінське Відродження»- сприяє залученню до культ.

«Золотий вік» літ сер-чя-період літ Провансу (11-13ст.)

Особливості європ культ і літ у сер віки:

· Літ сер віків не є впорядков процесом, а хаотичним(через уснув нар-плем культур і відсутність держав.)

· В період Пізнього сер-чя з*явл риси внутр логіки, впорядкованості, що визначає особлив розвитку літ сер віків.

· Незмінними залиш станові традиції, релігійний фактор, нац свідомість і самосвідомість.

· Формувались нові традиції, але античні ще зберігались

· Відтворюється фольклор і літ нових народностей, відчув вплив сусідніх народностей, що призведе до змішання різних культур.

· Сер-чя-це період формування різних нац літ та культур: (арабська, ірано-таджитська, япон,слов*ян)

· Літ сер-чя розвив під впливом релігії. Утвердж нові релігії: христ,іслам, буддизм.

· В сер-і виникло 5 нових культ зон: індійська, сх-азійська, близькосх,візант, зх-європ.

· Панівним напрямком сер-ої філософіє є схоластика: відкидала досвідне знання і намагалась із церковних догматів зроб конкретні висновки про дійсність, природу і життя людини.

· Релігійний аскетизм –став однією з рис офіційного світогляду сер-чя. (церква проповідує покору церковним і світським властям і зневагу до земних благ обіцяючи за це винагороду у потойбічному світі)

· Літ сер-чя: 1.літ латинською мовою; 2.за змістом-клерикальна і світська літ; 3.кельтський епос,4.германський нар-героїчний епос, 5.дав-скандинав. літ.

Мови: літ сер вікі створювалась мовами місцевих народностей та латиною. Жанри: Надзвичайно живучими виявились комічні жанри сер театру: соті та фарси.

2.Література латинською мовою.

Довгий час, поки не зміцніли національні мови і не було створено писемності європейських народів, латинська мова була міжнародною мовою, мовою церкви, вищої адміністрації, державно-правових документів, освіти і частково літератури. За свою тисячолітню історію середньовічна латинська писемність виробила велику кількість різноманітних родів і жанрів. Пам'ятки цієї писемності, яким властиві риси художніх творів, а також художні твори справили значний вплив на зародження і розвиток нових європейських літератур. На основі латини виникли романські мови.

Клерикальна літ виникла ще в надрах Римсбкої імп; відображала боротьбу христ і язичництва. Латиною писали поеми, житія святих, ченців-пустельників, легенди.

Світська літ латинською мовою певною мірою продовжувала традиції класичного античного періоду. Початок середньовіччя представлений багатьма значними поетами і прозаїками, в творчості яких відбилась складна боротьба між античним світосприйняттям, що зникало, і християнським світоглядом, який утверджувався. Найвидатнішою постаттю цього періоду був Боетій (близько 480 - 525) - поет, прозаїк і, головне, філософ, вихований на традиціях античності. Великим авторитетом користувався його твір «Про розраду філософією». Відомим латинським поетом був і Венанцій Фортунат (близько 530 - 600), чия творчість вплинула на багатьох середньовічних поетів.

Наприкінці VI ст. разом із занепадом шкільної справи і освіти починається спад у розвитку латинської писемності. Наступні два століття були «темними віками» для культури Центральної Європи. Лише на окраїнах (в Іспанії, Ірландії, Англії) ще зберігались окремі культурні осередки. Для нового культурного піднесення необхідно було з'єднати всі розрізнені елементи в єдиний центр. Це стало можливим з посиленням франкської держави Каролінгів (VIII-IX), особливо за Карла Великого (768- 814). Нове культурне пожвавлення і водночас оновлення латинської писемності пов'язане з так званим Каролінгським Відродженням. За часи його правління було відкрито багато церковних шкіл, відкрито придворну школу. За наказом Карла у спеціальних майстернях - скрепторіях – на латинь переписувались і розмножувались античні рукописи, вивезені з Італії.

Державною мовою і мовою культури в різноплеменній імперії Карла Великого була латинь. Для поновлення латинської писемності багато зробили вчені-поети. При дворі Карла з учених, найкращих учнів, сановників було створене своєрідне об'єднання вчених, поетів, любителів поезії, відоме під назвою «Академія Карла Великого». Тут читались лекції, обговорювались богословські питання, тлумачились твори різних авторів; Вчені-поети широко використовували класичні латинські метри, строфи, жанри, наслідували стиль античних письменників, особливо Вергілія, Пруденція. Це сприяло збереженню і розмноженню античних рукописів. Через кілька століть, у добу Відродження, Європа знайомитиметься з античними пам'ятками здебільшого за списками, зробленими в скрепторіях за часів Карла Великого. Після його смерті придворну «Академію» розігнали, і Ахен перестав бути культурним центром європейського значення. Латинська культура знайшла притулок у монастирях, які в IX ст. переживали піднесення, були багаті, добре укріплені і не боялися незгод цієї нелегкої доби. Поступово на базі народної культури (романської і германської) та досвіду книжкової латинської культури зароджуються французька і німецька літератури (1).

Дата добавления: 2015-05-07