Принципи навчання 3 страница

Програмоване навчання: подача нового матеріалу невеликим, логічно завершеними дозами, після чого зразу ж слідує контроль. Наступна доза навчального матеріалу подається тоді, коли стане ясно, що дана порція матеріалу засвоєна учнями повністю. Застосовують програмовані посібники, комп'ютери (алгоритмізоване навчання). При програмованому навчанні в цілому циклі засвоєння об'єднуються декілька проміжних мікроциклів. Узагальнення і застосування знань на практиці стає можливим лише після засвоєння декількох доз навчальної Інформації.

Модульне навчання (Шаталов та ін. новатори). Модуль - це навчальна одиниця, в якій міститься змістовний центр. Зміст модуля. 2-3 лекції, 1-2 практичних заняття, 3-4 практичних комбінованих семінари. Методичне забезпечення - авторський посібник; - варіанти завдань домашніх І контрольних робіт за кожним модулем; - варіанти залікових і підсумкових робіт (по кількості учнів); - варіанти письмових екзаменаційних робіт.

Форми контролю якості знань: домашня контрольна робота, залікові роботи по закінченню кожного модуля; поурочна активність (ставиться оцінка); виконання творчих робіт; залік по модулю; екзамен за весь рік. Оцінювання: 100-бальна система (домашня контрольна робота - 10, поурочна активність - 5-10, залікова робота - 15-30, творчі - ЗО.

63. Сучасні технології навчання, їх характеристика.

У сучасній освіті існує певний парадокс: невідповідність між стратегічною метою освіти (а саме всебічний розвиток особистості дитини), закладеною в нормативних документах, і реальною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу (надання умов певної суми знань, вироблення вмінь, набуття навичок, контроль та оцінювання цих знань і вмінь).

Розв’язати цей парадокс покликані інноваційні освітні технології, виникнення й розвиток яких зумовлені ступенем розвитку суспільства й науки. Ще Ян Амос Коменський намагався знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за єдиними законами людської природи і вимагало б тільки «вмілого розподілу часу, предметів і методів».

Головною причиною модернізації освіти стало те, що вимоги суспільства до якості підготовки учнів зростають, а навчання залишається усередненим. За таких умов активний пошук інструментів побудови ефективного навчального процесу для масового навчання, які б гарантовано забезпечували успіх у руках звичайного педагога є актуальною потребою часу. Потрібно знайти такі дидактичні засоби, які б змогли перетворити навчання на свого роду технологічний процес із гарантованим результатом.

У наш час у педагогіці широкого використання набули терміни: «освітня технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання», проте єдиного тлумачення цих понять немає. Поняття «технології» ввійшло в повсякденний педагогічний лексикон з початку 1990-х рр. Воно ввійшло в мову соціальних наук і практик, у тому числі і педагогічну, з наук і практик науково-технічних, виробничих. Такий перенос став можливим у рамках представлення про педагогічний процес (будь-якому іншому соціальному процесі) як штучно створеній керованій системі. З іншого боку, поняття технології в педагогіці стало вживатися в зв'язку зі зростаючою роллю інформаційних технологій у процесі утворення. Це редукувало визначення педагогічних технологій до застосування технічних засобів у педагогічному процесі.

Якщо звертатися до джерел поняття «технологія», то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів: tehne – мистецтво, майстерність і logos – слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлену майстерність. Технологія вказує на конкретні способи і засоби здійснення професійної діяльності, з іншої сторони на результати. Ступінь досягнення за допомогою зазначених засобів і дій характеризує майстерність педагога.

Отже, технологія – це форма реалізації людського інтелекту, сфокусованого на розв’язанні суттєвих проблем буття. У словниках іншомовних слів: технологія – «сукупність знань про способи й засоби здійснення виробничих процесів».

За допомогою технології інтелектуальна інформація перекладається на мову практичних рішень. Тобто технологія – це способи діяльності й те, як особистість задіяна в цій технології.

У документах ЮНЕСКО технологія навчання розглядається як системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання й засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що мають своїм завданням оптимізацію форм освіти.

Поняття «технологія» у педагогіці може вживатися в чотирьох значеннєвих аспектах:

а) педагогічна технологія, яка містить у собі всі засоби педагогічної взаємодії;

б) технології навчання – система методів, прийомів і дій вчителя й учнів у процесі навчання;

в) технології виховання – система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у зміст якої включене освоєння норм, цінностей, відносин;

г) навчальні технології – інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання.

Усі інноваційні технології в освіті покликані зробити навчальний процес повністю керованим, тому доцільно виділити загальні правила й принципи технологій навчання:

ü принцип педагогічної доцільності, що сформулював ще

А. С. Макаренко: жодна дія педагога не повинна бути осторонь від запланованих цілей;

ü взаємозв’язок викладання й навчання. К. Д. Ушинський головною задачею вчителя вважав перетворення діяльності учня на його самостійну діяльність;

ü необхідність тематичного планування (яке включає стислу характеристику кінцевих результатів);

ü організація контролю на кожному етапі навчальної діяльності учнів;

ü стимулювання творчої діяльності учнів, орієнтація на учня не тільки знаючого, а й умію чого;

ü різноманітність форм і методів навчання, недопущення універсалізації певних засобів і форм.

У цілому за великої кількості визначень понять «технології навчання», «педагогічна технологія» їх функціонування можна описати такими важливими принципами (голланд. психолог Кларк Ван Парререн):

Принцип 1: викликати в учнів стійку мотивацію до навчання (це може базуватися на особистому досвіді учнів).

Принцип 2: навчати діалогічно, тобто в співпраці з учнями.

Принцип 3: навчати діагностично (постійне спостереження за навчанням, корекція, стимулювання).

Принцип 4: варіативність структури навчання.

Принцип 5: навчати у відповідному темпі, використовувати оптимальні засоби й способи.

Принцип 6: навчати й допомагати учням на рівні їх фактичних здібностей, а не на рівні зовнішніх характеристик відповідей учнів при виконанні навчальних задач.

Принцип 7: здатність учнів до рефлексії та оцінювання свого прогресу.

Принцип 8: забезпечення учнів такими наборами завдань для самостійної роботи, що допомагають уникнути «ригідності» дій, мислення.

Принцип 9: стимулювання ініціативи й творчості учнів.

Принцип 10: створення таких умов у класі, що сприятимуть формуванню соціально інтегрованої особистості учня.

Наприкінці 90-х років XX століття в педагогічній літературі з’явився новий термін — «інноваційна технологія». Термін «інновація» означає внесення в навчальний процес нового (факти, методи, прийоми), що покращує діючу систему освіти.

Інноваційна освітня технологія – сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання та управління, об'єднаних єдиною метою; добір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу.

Дата добавления: 2015-05-08