Постанови Пленуму Верховного Суду 3 страница

2. Быховский И.Е. Соединение и выделение уголовных дел. М., 1961.

3. Викторов Б.А. Общие условия предварительного расследования в советском уголовном процессе. М., 1971.

4. Выдря М. М Расследование уголовного дела – функция уголовного процесса //Сов. Государство и право. – 1980. – №9.

5. Грошевий Ю., Дідоренко Е., Розовський Б. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно-розшукової діяльності. // Право України. 2003. - № 1. Ст.73.

6. Долженков О.Ф. Оперативно-розшукове забезпечення // Наук. вісник ДЮІ МВС України. – 2000. – №2. – с. 194-199.

7. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы. – Киев, Наукова думка, 1984. – С. 182.

8. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. К., 1987.

9. Ієрусалимов І., Удовенко Ж. Предмет криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. // Право України. 2002. – № 8.

10. Кінаш О. Організаційна діяльність слідчого – елемент ефективності розслідування злочинів. // Право України. 2002. – № 8.

11. Клименко Я. Добровільне відшкодування шкоди особам, постраждалими від злочину. // Право України 2002. - № 3. Ст. 82.

12. Кожевніков Г.К. Реформа кримінально-процесуального законодавства як елемент підвищення ефективності діяльності слідчого апарату. // Наук. вісник. ДЮІ МВС України. – 2000. – №1. – с. 226-232.

13. Крылов И. Ф. Розыск, дознание, следствие. – Л., 1984.

14. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. – М., 1986.

15. Малютін І. Проблеми відшкодування шкоди потерпілим державою. // Право України. 2002. - № 10. Ст. 62.

16. Мартынчик Е. Г. Предварительное производство в социалистическом уголовном процессе. – Кишинев, 1986.

17. Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина органами досудового слідства МВС України. // Право України. 2002. - № 7. Ст. 22.

18. Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. – Киев, 1989.

19. Обиход М. Слідчий апарат і боротьба з організованою злочинністю // Вісник Прокуратури України. – 1999. – №1. – С. 40-45.

20. Олійник В. Зміст діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційного права на свободу та особисту недоторканість. // Право України. 2002. - № 7. Ст. 27.

21. Романюк Б. Призначення судової експертизи на досудовому слідстві: деякі проблемні питання. // Право України. 2003. - № 3. Ст. 86.

22. Романюк Б. Використання спеціальних знань слідчим на стадії досудового слідства. // Право України. 2002. № 3.

23. Смітієнко З.Д., Бацько І.М. До питання про правову регламентацію джерел доказів.// Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: Міжвузівський збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 131-138.

24. Смітієнко З.Д., Бацько І.М. Забезпечення законності при складанні протоколів слідчих дій. // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 63-72.

25. Тертышник В.М., Слинько С.В. Предварительное расследование: содержание, логика, язык и стиль процессуальных документов. – Харьков: Арсис, 1997.

26. Федченко В.М. Законодавче регламентування прпинення діяльності слідчої групи. // Право України. 2002. № 5. Ст. 99.

27. Федченко В.М. Груповий метод розслідування кримінальних справ: деякі питання.// Право України. 2003. - № 1. Ст.55.

28. Федченко В.М. Становлення та розвиток кримінально-процесуального законодавства про діяльність слідчих груп. // Наук. вісник ДЮІ МВС України. – 2000. – №3. – с. 91-106.

29. Чувилев А. А. и др. Дознание в органах внутренних дел. – М., 1986.

30. Шимановский В.В. Общие условия производства предварительного следствия. Л., 1983.

31. Щерба С. П. Обеспечение личных, имущественных и иных прав потерпевших и свидетелей на предварительном следствии. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1994.

32. Щерба С. П., Жулев В. И., Бриллиантов А. В. и др. Дознание. – М., 1986.

Тема 6

Докази і доказування

Семінарське заняття

Питання для обговорення:

1. Об'єктивна істина – мета доказування в кримінальному процесі.

2. Суб'єкти і обов’язок доказування.

3. Предмет і межі доказування.

4. Поняття доказів та їх класифікація.

Загальні положення

Необхідно розкрити методологічні основи встановлення об'єктивної істини в кримінальному процесі.

Доказування в кримінальному процесі являє собою здійснювану в передбаченому законом порядку пізнавально-посвідчувальну діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, спрямовану на збирання, дослідження, перевірку й оцінку фактичних даних, необхідних для встановлення істини в справі (розслідуваній події), обґрунтування висновків у справі.

У доказуванні вбачається декілька елементів:

· суб'єкти доказування;

· предмет доказування;

· засоби доказування (докази);

· процес доказування.

Суб'єкт доказування – особа, що провадить доказування в кримінальному процесі, права й обов’язки якого визначені законом.

Обов'язок (тягар) доказування покладається на:

· суд;

· суддю;

· прокурора;

· слідчого;

· особу, що провадить дізнання;

· орган дізнання.

Предмет доказування – це властивості, зв'язок, сторони і відношення досліджуваної події, що мають юридичне значення.

Якщо об'єктом пізнання слугує сама подія злочину, то предмет доказування являє його уявну модель, сукупність елементів певного складу злочину.

Якщо метою доказування є встановлення об'єктивної істини, то предмет доказування вказує на юридично значимі елементи такої істини.

Предмет доказування являє собою не що інше, як коло обставин, що підлягає доведенню по кримінальній справі для того, щоб можна було вирішити справу по суті (див. ст.64 КПК України).

Оскільки на правоохоронні органи покладається обов'язок доказування як обвинувальних, так виправдувальних обставин, то, очевидно, що в предмет доказування повинні входити й обставини, що виключають провадження по кримінальній справі, зазначені в ст.6 КПК України.

Межі доказування – такий обсяг доказів, що забезпечує надійне і достовірне встановлення обставин справи, незаперечне встановлення об'єктивної істини.

Докази – будь-які фактичні дані, отримані із зазначених в законі джерел, в передбаченому законом порядку, що можуть слугувати засобом встановлення об'єктивної істини і відповідають вимогам допустимості та достовірності. Не можуть слугувати доказами дані, джерело і засіб одержання яких невідомі.

Ознаки доказів: належність до справи; допустимість; достовірність.

Класифікація доказів (на підставі об'єктивних розходжень, що класифікують явища):

1) первинні;

2) похідні;

3) обвинувальні;

4) виправдувальні;

5) прямі;

6) непрямі (побічні).

Доказування – процесуальна діяльність органів розслідування, прокурора і суду по збиранню, дослідженню, оцінці і використанню доказів в обґрунтуванні висновків у справі.

Структура доказування:

· збирання доказів – виявлення, вилучення і закріплення фактичних даних;

· перевірка доказів – виявлення доказових властивостей джерел інформації за допомогою дослідницьких методів;

· оцінка доказів - встановлення достовірності або недостовірності;

· використання – відновлення картини злочину на підставі накопичених фактів і визначення ступеню провини або невинності конкретних осіб.

НОРМАТИВНІ АКТИ:

1. Конституція України – ст. 3, 19,21- 64, 121-123, 124-131.

2. КПК України, глава 5.

3. Закон України від 18.02.1992 року "Про оперативно-розшукову діяльність". //Відомості Верховної Ради України. 1992. – №22. – Ст.303; 1992. – №39. – Ст. 527; 1993. – №11. – Ст. 83; 1994. – №11. – Ст. 52; 1998.- №26.- Ст.149; 1999. – №4. – Ст. 35; 2000. – №10. – Ст. 79.

4. Закон України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.

5. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та проведення судових експертиз. Затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5.

6. Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України – Наказ МВС України від 30,08,99 № 682

7. Інструкція про порядок вилучення, зберігання, передачі речових доказів у кримінальних справах // Затв. 01.07.90 р. Наказом МВС СРСР, КДБ СРСР, Міністра юстиції СРСР, Генеральної прокуратури СРСР, Верховного Суду СРСР.

8. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.10.96 р. //Право України. – 1996. – №12.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Асмус В.Ф. Учение логики о доказательстве и опровержении. – М., 1954.

2. Бахин В. П., Кириченко А. А. Как раскрываются преступления. – Днепропетровск, 1995.

3. Бацько І.М. Удосконалення процесуальної регламентації протоколювання слідчих дій та додатків до протоколів // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України: Збірник наукових праць. – № 3 (4). – Дніпропетровськ: Ред.-вид. відділ Дніпропетровського юр. інст., 2000. – С. 234-245.

4. Бацько І.М. Процесуальні правила, що регулюють джерела доказів, слід удосконалити. // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. Науково-теоретичний журнал. – № 1, 1997. – С. 113-115.

5. Бентам И. О судебных доказательствах. – Киев, 1876.

6. Білоусенко В.Г. Виклад доказів у мотивувальній частині вироку // Вісник Верховного Суду України.- 1999.- №2.-С.32-34.

7. Бочаров Д. Про місце доказового права в системі права. // Право Украни. 2003. - № 2. Ст. 30.

8. Бочаров Д. Щодо потреби загальнотеоретичного дослідження проблем юридичного доказування. // Право України. 2002. - № 5. Ст.131.

9. Бурзель Ю. Щодо встановлення верхньої межі відшкодування моральної (немайнової) шкоди. // Право України. 2003. - № 3. Ст. 40.

10. Волкотруб С. Інститут імунітету в кримінальному судочинстві. // Право України. 2002. - № 3. Ст. 121.

11. Варфоломеєва Т.В. Производные вещественные доказательства – М., 1980.

12. Владимиров Л. Учение об уголовных доказательствах. – СПб, 1910;

13. Гончаренко В.И., Бергер В.Е., Варфоломеева Т.В. и др. Экспертизы в судебной практике. К., 1987.

14. Галаган В. І. Питання застосування поліграфу в діяльності органів внутрішніх справ //Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. – Дніпропетровськ, 1999. – С. 321 – 326.

15. Демченко В., Стратонов В. Кримінально-процесуальний закон: стилістичні проблеми. // Право України. 2002. - № 11. Ст. 124.

16. Дорохов В.Я. Понятие доказательств в советском уголовном процессе // Сов. Государство и право. – 1964. – №9.

17. Еременко В. П., Іванова Г. М. Філософія істини в теорії права //Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – Дніпропетровськ, 2000. – №1. С. 23-30.

18. Ерофеев С. Рассуждение о доказательствах уголовных преступлений. – Харьков, 1925.

19. Жиряев А. Теория улик, – М., 1856.

20. Золотых В.В. Проверка допустимости доказательств в уголовном процессе. – Ростов-на-Дону, 1999.

21. Іщенко І. Поняття протоколів слідчих і судових дій, як самостійного виду доказів у кримінальному судочинстві. //Право України. – 1998. – №5. – С. 78-81

22. Карнеева Л.М. Доказательства в советском уголовном процессе. – Волгоград, 1988.

23. Кириченко А. А. Основы судебной микрообъектологии. – Харьков, 1998.

24. Клєвцов О. Можливості використання гіпнозу в оперативно-слідчій практиці правоохоронних органів. //Право України. – 1998. – №7. – С. 63-67

25. Кліменко Н.І., Клєвцов О.І. Можливості використання в розслідуванні злочинів деяких нетрадиційних криміналістичних та спеціальних знань. //Право України. – 1998. – № 1. – С. 95.

26. Крылов А.А. Инстукция чинам полиции по обнаружению и исследованию преступлений. – Харьков, 1914.

27. Лук'янчиков Є. Д., Лук'янчиков Б. Є. Удосконалення процесуальних засобів збирання криміналістичної інформації //Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – Дніпропетровськ, 2000. – №2. С. 171 – 179.

28. Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса. – Киев, 1991.

29. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. – Киев, 1984.

30. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / Под ред. В. М. Лебедева и В. П. Божьева. М., 2000.

31. Ніжинська І. Відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями правоохоронних органів з Державного бюджету України. // Право України. 2002. - № 11. Ст. 40.

32. Новицький І. Цивільний позов у кримінальній справі. // Право України. 2003. - № 1. Ст. 127

33. Омельченко О. Нагляд прокурора за виявлення та усуненням причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів. // Право України. 2003. - № 1. Ст. 52.

34. Откідач Г. До питання про пожежно-технічну експертизу. // Право України. 2002. - № 4. Ст. 96.

35. Смітієнко З.Д., Бацько І.М. Забезпечення законності при складанні протоколів слідчих дій. // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 63-72.

36. Смітієнко З.Д., Бацько І.М. До питання про правову регламентацію джерел доказів.// Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: Міжвузівський збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 131-138.

37. Степанов О. Допустимість доказів за кримінально-процесуальним законодавством України. // Право України. 2002. - № 11. Ст. 61.

38. Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М.,1973.

39. Тертишник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств. – Харьков, 1998.

40. Тертышник В.М. Гарантии истины, свободы и справедливости в уголовном процессе. // Юридичний вісник України. – 1999.-№6. – С.27-30.

41. Тертышник В.М. Обыск. – Харьков: Гриф, 1997.

42. Тертышник В.М. Процессуальные документы предварительного расследования. – Харьков, 1990.

43. Туменко О. Арешт активів юридичної особи в ході розслідування кримінальної справи. // Право України. 2003. - № 3. Ст. 95.

44. Удовенко Ж. Забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві: окремі проблеми. // Право України. 2002. - № 15. Ст. 51.

45. Хмыров А.А. Косвенные доказательства. – М., 1979.

46. Чучукало О. Процесуальне та криміналістичне забезпечення доказування у кримінальному судочинстві: актуальні проблеми. // Право України. 2002. – № 10. Ст. 53.

47. Штогун С. Проблеми правових гарантій незалежності суддів в Україні. // Право України. 2002. - № 11. Ст. 61.

Дата добавления: 2015-05-10