Білет № 19

1. Структура малої групи - це сукупність зв'язків, що складаються в них між індивідами.

Оскільки основними сферами активності індивідів у малій групі є спільна діяльність і спілкування, при дослідженні малих груп найбільш часто виділяють структуру зв'язків і відносин, породжуваних спільною діяльністю (наприклад, функціональних, економічних, управлінських), і структуру зв'язків, породжуваних спілкуванням і психологічними відносинами (наприклад, структуру емоційних відносин, рольову і неформально - статусну структуру). Наявність в групі функціональної структури, тобто розподіл між її членами функцій, необхідних для досягнення мети спільної діяльності (у тому числі функцій керівництва та виконання) є відмінною ознакою організованих груп на відміну від стихійно сформованих груп, взаємодія в яких між людьми носить стихійний, невпорядкований характер.

При дослідженні формальних груп і організацій слідом за Е.Мейо прийнято виділяти формальну і неформальну структуру групи. Формальна (або офіційна) структура групи - це сукупність зв'язків і відношенні між індивідами, обумовлена формальними приписами (посадовими інструкціями, офіційною структурою організації, формальним статусом індивідів). Неформальна (або неофіційна) структура - це реально складається в організації структура зв'язків, комунікацій та впливу

2. Громадська думка - специфічний вияв суспільної свідомості, що виражається в оцінках (як в усній, так і в письмовій формі) і характеризує явне (або приховане) ставлення великих соціальних груп (у першу чергу більшості народу) до актуальних проблем дійсності, що становлять суспільний інтерес. Справа в тому, що громадська думка існує не в будь-якому суспільстві, так як воно не є просто сума тих приватних думок, якими люди обмінюються у вузькому, приватному колі сім'ї чи друзів.

Громадськість - це група людей, по-перше, що опинилися в аналогічній невирішеною ситу ації, по-друге, які усвідомлюють невизначеність і проблематичність ситуації, і, по-третє, реаг ючий певним чином на ситуацію, що склалася ². Громадська думка - це такий стан суспільної свідомості, яка виражається публічно і впливає на функціонування суспільства і його політичної системи. Саме можливість голосного, публічного висловлення населення по злободенних проблем суспільного життя та вплив цієї висловленої в слух позиції на розвиток суспільно-політичних відносин відбиває суть громадської думки як особливого соціального інституту. Громадська думка - це сукупність багатьох індивідуальних думок з конкретного питання, яке торкається групу людей. Громадська думка - це консенсус.

Суспільний груповий настрій – це загальний емоційний стан, який панує, переважає в групі, створює емоційну атмосферу в ній. Він може як стимулювати, так і пригнічувати діяльністьчленів групи, а інколи навіть призводити до конфліктів. Груповий настрій може бути оптимістичний і песимістичний, мажорний і мінорний, нейтральний, задовільний і незадовільний. Сприятливий соціально-психологічний мікроклімат позитивно позначається на самопочутті членів колективу, забезпечує ситуацію успіху в груповій діяльності, дає змогу знайти оптимальне рішення тимчасових труднощів, підтримувати дружні стосунки в атмосфері взаємодопомоги та взаємопідтримки, налагоджувати взаємини.

суспільний настрій - більш широке поняття, що характеризує ставлення людей до економічного, політичного, соціального стану суспільства в певний період часу. Суспільний настрій об'єднує і спонукає до дії визначені групи, верстви населення і навіть народи.

3. Найчастіше жага влади супроводжується сильним бажанням брати на себе відповідальність і виконувати будь завдання. Людині, що прагне до власш, значною мірою притаманні такі якості, як байдужість в міжособистісних відносинах, смак до тор1у і велика Задоволення від можливості маніпулювати іншими людьми (Christie, Gies, 1970). Претендує на командування іншими людьми вміє чинити опір соціальному тиску; крім того, він проявляє відому сміливість та оригінальність у вирішенні проблем, а також Завзяття і наполегливе і в переслідуванні цілей. оціопсихологи виділили ряд факторів, від яких залежить те, що у однієї людини більше шансів бути обраним в лідери групи і опинитися при цьому ефективним лідером, ніж в іншого. Група чекає від свого ватажка, що він зуміє скоординувати її активність, забезпечить безпеку її членів і дасть їм віру в майбутнє. Тому можна думати, що лідером групи в більшості випадків виявиться людина, що володіє якостями, потрібними для даної посади, вміє управляти іншими і насамперед здатний задовольняти потреби групи. Відзначимо також, що завжди, мабуть, легше направляти групу в русло чітко певної активності, коли лідерство покоїться на законній основі, а цілі ясно позначені.