Сублімінальні форми впливу, особливості застосування

Біле№ 23

Ефективним засобом впливу є сублімінальний вплив, тобто зміна афективних і когнітивних реакцій, що викликана стимулами, які є дуже слабкими для того, щоб їх сприйняти свідомо. Ла-бораторні дослідження показують, що візуальні стимули, які ми-готять дуже швидко для того, щоб їх можна було побачити, або заслонені від свідомості більш сильними стимулами, все одно здійснюють вплив.

Перші експерименти з розробки методик впливу на несві-домість (сублімінальний вплив) розпочалися наприкінці 1950-х років. Зокрема, в 1957 році кіноглядачі міста Форт Лі американского штату Нью-Джерсі дивилися кінофільм «Пікнік». У бага-тьох місцях в кіноплівку було вмонтовано одиничні кадри з над-писом «Ви зголодніли? їжте поп-корн і пийте кока-колу!».

Кадри миготіли на екрані дуже швидко для того, щоб їх можна було усвідомити. Джеймс Вайкері - консультант з реклами -таємно вмонтував ці фрази, які з'являлися на 1/3000 секунди під час демонстрації кінофільму. На такій швидкості глядачі, звичай-но, не встигали їх навіть помітити.

Маркетингове агентство, яке розробило план цього експери-менту, повідомило, що під час антракту обсяг продажу поп-корну зріс на 50%, а споживання прохолоджувальних напоїв - на 18%.

Пізніше в серії чотирьох книг–бестселерів публіцист Брайан Кі звернув увагу американської громадськості на можливості ши-рокого застосування сублімінальних методів. Він доводив, що подібні технології впливу не обмежуються телебаченням і кіно, а давно вже втілюються в малюнки і фотокартки друкованих рекламних об’яв.

До цього періоду відноситься і виникнення терміна «25-й кадр». Під ним розуміється можливість сучасних електронних засо-бів донести окрім усвідомленої інформації, - приховане воображения. Через аудіо-канали також можна непомітно втілити у підсві-домість акустичне повідомлення у формі музики або фонового «шуму». В пресі і популярній літературі «25 кадр» пояснюється так. Сучасна психологія немов би розрізняє у людини сенсорний (усві-домлений) і субсенсорний (неусвідомлений) діапазон сприйняття. Людський мозок здатен відносно критично і осмислено сприймати візуальну інформацію зі швидкістю 24 кадри в секунду.

Саме з такою швидкістю крутять кіно. Кожен допоміжний кадр, що навмисне додано в цю секунду і такий, що відрізняється за смислом від інших, - це вже чисте зомбування. Так, якщо з ек-рана пред'являти інформацію у вигляді списку іноземних слів з перекладом зі швидкістю 25 пар на секунду, то наша свідомість не буде встигати ЇЇ сприймати. Однак на підсвідомому рівні ви-никає ефект понад запам'ятовування і навіювання.

США для боротьби з крадіжками в деяких супермаркетах почали включати разом з «магазинного» музикою ледве чутний і швидко повторюваний шепіт: «Я чесна людина, я не буду красти». Багато магазинів після цього повідомляли про зменшення кількості крадіжок.

Щоб ще раз проілюструвати неефективність сублімінальних технологій, психологи А. Пратканіс, Дж. Еткеназі і Е. Гринвальд здійснили вивчення розповсюджених в Америці аудіозаписів з сублімінальними посланиями, що спрямовані на підвищення са-мооцінки, на поліпшення пам'яті і т.ін. Ці типи записів мали од-наковий зміст - різні твори класичної музики. Однак вони відріз-нялися сублімінальними повідомленнями.

Записи для підвищення самооцінки мали такі сховані послания, як «Я високо ціную себе, і в мене високе почуття власної гідності». Запис для поліпшення пам'яті мав таке послания: «Моя здатність пам'ятати і пригадувати росте з кожним днем» і т.ін.

Результати експериментів з виявлення ефективності сублі-мінального впливу на сьогодні показують, що демонстрація під-порогових стимулів у візуальних засобах масової інформації мо-же як мінімум збуджувати емоції і впливати на оцінки зовсім ін-ших стимулів. У перспективі це може активно використовуватися в майбутньому в комерційній та політичній рекламі, а також знайти застосування у військовому аспекті.

Дата добавления: 2015-05-08