Право інтелектуальної власності

Право власності на землю (земельну ділянку).

Відповідно до Цивільного кодексу України, - Глави 27 « Право власності на землю (земельну ділянку)»

(ЦКУ ст.373) Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

2. Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

3. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

4. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

5. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

(ЦКУ ст.374) Суб'єкти права власності на землю (земельну ділянку)

1. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

2. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону.

3. Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом.

4. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

(ЦКУ ст.378) Припинення права власності на земельну ділянку

1. Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках,

встановлених законом.

Зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності потребує їх правової охорони.

Тенденція соціально – економічного розвитку будь – якої країни спрямована на розвиток науки, техніки, культури. Культура, науково – технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціальний та економічний прогрес в значній мірі залежить від рівні творчої діяльності в суспільстві. Творча інтелектуальна діяльність є рушійною силою розвитку цивілізації. Питання розвитку усіх видів творчої діяльності великої уваги гарантовано Конституцією України. Книга четверта ЦКУ стала одним із важливих етапів удосконалення правової охорони інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цивільним законодавством.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім як у випадках і порядку, встановлених законом..

Суб’єктами права інтелектуальної власності є громадяни, юридичні особи і держава. Ними є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно Кодексу, іншого закону або договору.

Іноземці та особи без громадянства, а також іноземні юридичні особи користуються тими ж правами інтелектуальної власності та несуть такі ж обов’язки, як і фізичні та юридичні особи України – за винятками, встановленими Конституцією України, законом та міжнародним договором України.

До об’єктів права інтелектуальної власності зокрема належать:

- літературні і художні твори;

- комп’ютерні програми;

- компіляції даних (бази даних);

- виконання;

- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

- наукові відкриття;

- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

- раціоналізаторські пропозиції;

- сорти рослин, породи тварин;

- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів та послуг), географічні зазначення:

- комерційна таємниця;

- захист від недоброякісної конкуренції.

Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб’єкти права інтелектуальної власності мають особисті немайнові та майнові права.

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

- право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;

- право перешкоджати будь – якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;

- інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом;

- особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об’єкта інтелектуальної власності, у випадках передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам;

- особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності;

- особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчуджуватися (передаватися), за винятком, встановленими законом.

Майновими правами інтелектуальної власності є:

- право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Дата добавления: 2015-05-10