Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація

Норми міжнародного права не однорідні за змістом і формою. Різноманітність і зростання кількості норм у сучасній системі міжнародного права породжують потребу їх класифікації.

Класифікувати міжнародно-правові норми можна за такими критеріями:

1. За місцем в системі - норми-принципи та норми-цілі:

Норми-принципи - утворюють «другий рівень» (після цілей) системи міжнародного права, який, своєю чергою, розпадається на ієрархію «ступенів універсальності», формуючи на кожному рівні концептуальну основу правової системи певного рівня. Концептуальною основою міжнародного права в цілому є його фундаментальні чи основоположні принципи. Цей термін є доктринальним, і його тлумачать вузько й широко.

Норми - цілі є нормами системотворчого значення, що надають цілісності (або емерджентності1) правовій системі певного рівня. Правовою системою є будь-який міжнародний договір, у якому преамбула або перша стаття викладає цілі, що переслідуються державами під час укладання цього договору. Дотримання державою зобов’язань договору означає при цьому не лише дотримання окремих його положень (статей), але й відповідність дій держав-членів намірам (цілям) укладеного договору. Отже, норми-цілі можуть мати різні ступені узагальнення й масштаби дії, але на кожному рівні вони визначають основний зміст системи відповідного рівня, чи це є міжнародний договір, галузь права, система міжнародного права у цілому, чи організоване життя людства на планеті Земля.

2. За сферою дії - універсальні, регіональні та партикулярні:

Універсальні норми діють у глобальних масштабах і мають загальнообов’язкову силу. Основною формою вираження цих норм є міжнародні звичаї. Прикладами універсальних норм є основні загальновизнані принципи міжнародного права, положення таких універсальних багатосторонніх договорів, як Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р., Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. та ін.

Регіональні норми - це норми, що регулюють будь-які міжнародні відносини, об’єкт яких має регіональний інтерес і які визнаються усіма або більшістю держав відповідного регіону. Універсальні норми історично створювались на базі регіональних. Разом з тим універсальні норми сприяють розвитку регіональних. основна вимога - регіональні угоди або органи та їх діяльність не повинні суперечити цілям та принципам ООН;

Локальні і партикулярні - регулюють певні галузі міжнародних відносин між обмеженим колом учасників. Можуть мати регіональний характер - між державами певного географічного регіону, частіше за все - між сусідніми державами або нерегіональний характер - між державами, які знаходяться різних географічних регіонах. Партикулярні норми - це найпоширеніший від міжнародно-правових норм. Основне джерело таких норм - договори, але є також і звичаєві партикулярні норми.

3. За юридичною силою: - імперативні, диспозитивні, рекомендаційні:

Імперативні норми регулюють найважливіші міжнародні відносини, що стосуються всезагальних інтересів. Вони багато в чому визначають характер усього міжнародного права. Порушення імперативної норми заподіює шкоду усьому світовому співтовариству. Характерна особливість імперативних норм полягає також у тому, що вони є певними критеріями юридичної чинності інших норм міжнародного права. Згідно зі ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. “імперативна норма загального міжнародного права є нормою, яка приймається та визнається міжнародним співтовариством держав загалом як норма, відхилення від якої неприпустиме і яка може бути змінена лише наступною нормою загального міжнародного права, що носить такий саме характер”. Ця ж стаття оголошує нікчемним міжнародний договір, “якщо в момент укладання він суперечить імперативній нормі загального міжнародного права”. Прикладами таких норм є принципи сучасного міжнародного права: суверенна рівність держав, сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань, вирішення міжнародних спорів мирними засобами та ін.

Диспозитивні норми закріплюють право сторін відступити від їхнього змісту й обрати інший варіант поведінки, який самою нормою прямо не передбачений. У разі якщо сторони не обрали цей інший варіант поведінки, вони зобов’язані суворо дотримуватися приписів диспозитивної норми. За її порушення сторони несуть міжнародно-правову відповідальність;

Рекомендаційні норми - узгоджують відносини між суб’єктами шляхом визначення бажаної, доцільної моделі поведінки, яку не зобов’язують виконувати. Рекомендаційна норма є двосторонньою або багатосторонньо нормою, доцільність виконання якої покладається на розсуд сторін, що її прийняли.

4. За характером нормативного припису: - зобов’язальні, уповноважувальні, заборонні та відсильні:

Зобов’язальні норми закріплюють обов’язки учасників конкретних міжнародних правовідносин.

Уповноважувальні норми встановлюють певні права взаємодіючих учасників міжнародних відносин.

Заборонні норми містять заборони на здійснення певних дій або на утримання від них.

Відсильні норми зобов’язують керуватися правилами, що містяться в інших нормативних актах. Відсильна норма може відсилати і до неправових актів (наприклад, до рекомендаційної резолюції міжнародної організації). У цьому разі відповідне положення неправового акта для регулювання цього правовідношення наділяється юридичною силою.

5. За функціями в системі: - матеріальні, процесуальні:

Матеріальні - містять права й обов’язки держав щодо конкретних об’єктів міжнародно-правового регулювання, впроваджують їх правила поведінки. Вони складають основний масив міжнародно-правових норм.

Процесуальні - встановлюють суб’єктивні права і юридичні обов’язки учасників міжнародного юридичного процесу щодо здійснення організаційно-процедурної діяльності в ході створення або реалізації матеріальних норм міжнародного права.

6. За формою і способом утворення: - норми звичаєві, договірні та ті, що містяться в рішеннях міжнародних організацій, що мають нормативні властивості.

7. За строком дії: - строкові та безстрокові:

Існування строкових норм визначається або чіткими часовими межами, або залежністю від настання чи ненастання будь-яких юридичних фактів. Час дії визначається у заключній частині договору або завершується з припиненням існування об’єкту договору, після виконання певних умов або незалежно від волі сторін.

Безстрокові норми характерні для мирних договорів про дружбу та співробітництво, статутів міжнародних міжурядових організацій. Усі імперативні норми також є безстроковими.

В ієрархії міжнародно-правових норм найвищу юридичну силу мають договірні та звичаєві основні принципи загального міжнародного права, що містяться в універсальних міжнародних договорах. Імперативні норми визначають межі дійсності або недійсності всіх інших норм як двосторонніх так і багатосторонніх договорів.

Обов’язкова сила договірних і звичаєвих норм однакова. За засобом створення і формою існування такі норми можуть мати істотні розходження, проте, з огляду юридичної чинності вони є рівними.

Договірні і звичаєві норми одного рівня мають однакову юридичну силу. У разі колізії між ними і відсутності взаємного рішення суб’єктів щодо вибору норми, доктрина припускає можливість використання загального принципу права: „ lex prosterior derogat priori ”.

У випадку невідповідності договірних і звичаєвих норм різного ієрархічного рівня, незалежно від форми вираження застосовуються ті, що мають більшу юридичну силу.

ТРЕТЄ ПИТАННЯ:

Дата добавления: 2015-05-10