Види юридичних фактів

Юридичні факти надзвичайно різноманітні. Аналізу окремих видів юридичних фактів (договорів, актів, строків, правопорушень й ін.) присвячена велика наукова література. Із цієї причини в дійсній главі розглядаються лише деякі види юридичних фактів, причому не ставиться завдання дати їм всебічну характеристику.

Юридичні факти-дії. Це основний, визначальний вид юридичних фактів. У правовому регулюванні дії виступають у різних якостях. З одного боку, вони служать підставами виникнення, зміни, припинення правовідносин, настання інших правових наслідків. З іншого боку, дії відіграють роль того матеріального об'єкта, на який впливають правовий відносини й заради якого властиво й здійснюється все правове регулювання. Розгляд дій як юридичні факти, таким чином, є лише один з аспектів вивчення їхньої ролі в правовому регулюванні.

Юридичні дії - складний і багатоплановий об'єкт класифікації. Укласти в єдину класифікаційну схему різноманітні прояви діяльності суб'єктів права далеко не просто. У науковій і навчальній літературі використається ряд розподілів правомірних юридичних фактів-дій: по суб'єкті (дії громадян, організацій, держави); по юридичній спрямованості (юридичні акти, юридичні вчинки, результативні дії); по галузевій приналежності (матеріально-правові, процесуальні); по способі здійснення (особисто, через представника); по способі вираження й закріплення (мовчанням, жестом, документом) і ін.

Не вважаючи за необхідне докладно розглядати все ланки класифікації правомірних юридичних актів, зупинимося лише на одному питанні - про місце в класифікації вчинків, сполучених зі створенням объективированного результату - результативних дій. Деякі автори відносять їх до числа юридичних учинків. Інші виділяють результативні дії в самостійну категорію юридичних фактів, поряд із учинками й актами.

На нашу думку, виділення результативних дій - приклад поглиблення традиційної класифікації юридичних фактів. Виготовлення речі, створення добутку літератури, мистецтва, науки й техніки - дії, прямо не спрямовані на юридичний результат, тобто, відповідно до прийнятої класифікації - юридичні вчинки. Однак цим учинкам властив ряд специфічних ознак. По-перше, правовий наслідок зв'язується не з фактом діяльності, а з його объективированным результатом (винаходом, відкриттям і т.д.). По-друге, законодавство відволікається в цьому випадку від суб'єктивної сторони дій. По-третє (це випливає з попередні), дані дії зізнаються юридично значимими навіть й у тому випадку, якщо їх зробило недієздатну особу. Результативні дії, таким чином, являють собою підвид юридичних учинків. Вивчення цієї категорії юридичних фактів націлене на те, щоб підсилити правову захищеність виробничої, творчої, перетворюючої діяльності людини.

Істотну теоретичну й практичну роль грає систематизація неправомірних дій. До числа найважливіших класифікацій можна віднести підрозділу неправомірних дій: по ступені суспільної небезпеки (провини, злочини); по суб'єкті (дії індивідів, організацій); по об'єкті (злочину проти особистості, злочину в сфері економіки, злочину проти суспільної безпеки й громадського порядку й т.д.); по галузях права (карні, адміністративні, цивільні, трудові й ін.); за формою провини (навмисні, необережні); по мотиві (хуліганські, корисливі й ін.).

Як і підрозділ правомірних дій, класифікацію правопорушень навряд чи можна вважати завершеної. У науці карного права зроблено чимало у вивченні й класифікації злочинів. Класифікація ж провин і мер відповідальності за них має потребу в удосконалюванні. Детальна класифікація правопорушень дозволить більш диференційовано підійти до цієї категорії фактів, глибше проаналізувати їхню систему, повніше осмислити юридичне значення кожного різновиду правопорушень.

Юридичні факти - правовідносини. Зв'язок юридичних фактів і правовий відносин має ще одну сторону: у механізмі правового регулювання вони можуть "мінятися місцями", тобто правовідносини здатні виступати в ролі юридичних фактів.

У формі правовідносин виступають найважливіші, найбільш значимі істотні зв'язки. Тому немає нічого дивного в тім, що право використає як юридичні факти такий елемент реальності, як правовий відносини. Закріплення в нормах права факт^-правовідносин обумовлено й вимогою законності, внутрішніми закономірностями правопорядку, що припускає скоординоване виникнення й існування правових зв'язків. Нарешті, треба вказати на те, що факт-правоотношение має значну соціальну ємність. В узагальненому, концентрованому виді він убирає в себе широкий масив соціальних обставин, Все це робить факт^-правовідносини привабливими для використання в правовому регулюванні.

Термін "факт-правоотношение" не повинен створювати враження, що юридичним фактом є всі правоотношение в цілому. Факт-правоотношение відображає правовий зв'язок в узагальненому виді. Юридичне значення має, як правило, факт існування (або відсутності) ті або інші правовідносини. Так, для висновку шлюбу потрібно, щоб був відсутній інший зареєстрований шлюб, для одержання пільг військовослужбовцеві необхідно перебувати на дійсній військовій службі.

Факт-правоотношение - похідний юридичний факт, вторинний стосовно певної групи соціальних обставин. Його "юридична надійність" у чималому ступені залежить від досконалості юридичного механізму утворення правовідносин. Якщо цей механізм не забезпечує належного рівня законності у виникненні правовідносин, то використання такого факту буде мати як наслідок перенесення помилки в нову область суспільних відносин. Це зобов'язує проявляти відому обережність у використанні факт^-правовідносин, передбачати кошти контролю у фактичних складах, що включають цей факт.

Юридичні події. Правове регулювання не може не відображати тієї обставини, що в життя об'єкта, у діяльність колективів і громадян часом вторгаються фактори стихійного характеру. Подібні обставини враховуються, зокрема, шляхом закріплення в законодавстві юридичних фактів-подій. Юридичні події самостійно й у сполученні з іншими юридичними фактами викликають виникнення правовідносин, тягнуть зміну прав й обов'язків, припиняють правовий відносини.

У науковій літературі юридичні події звичайно визначаються як обставини, настання яких не залежить від волі й свідомості людини. Представляється, що подібне розуміння юридичних фактів-подій має потребу в деяких уточненнях.

По-перше, багато подій у своєму зародженні можуть залежати від волі людини (народження людини, його смерть, пожежа й т.п.). Такого роду фактичні обставини називають "відносні події" (термін запропонувала О. А. Красавчиків).

По-друге, розвиток науки й техніки збільшує можливості людини у впливі на процеси і явища природи. Те, що сьогодні не залежить від волі й свідомості людини (зливи, лавини, землетруси), завтра може стати керованим або частково керованим процесом, Область явищ, що не залежать від волі й свідомості людини, не залишається незмінної, відповідно скорочується й область "чистих" подій.

По-третє, створення складних і надскладних технічних систем іноді приводить до того, що ці системи можуть вийти з-під контролю людини. Збій у роботі технічної системи, у свою чергу, може породити ланцюжок шкідливих наслідків - пожежі, повені, катастрофи, загибель людей, зараження місцевості радіоактивними речовинами й т.п. За певних умов (відсутність помилки розроблювачів і порушення правил експлуатації) - подібні технічні збої можуть розглядатися як події нарівні зі стихійними подіями природного походження.

Юридичні факти-події можна класифікувати по різних підставах: по походженню - природні (стихійні) і залежні у своєму походженні від людини; по повторюваності події - унікальні й повторювані (періодичні); по довжині - моментальні (події) і протяжні в часі (процеси); по числу учасників - персональні, колективні, масові; останні - на події з певним і з невизначеною кількістю осіб, що беруть участь; по характері наслідків, що наступили, - на події оборотні і необоротні й ін.

Строки. Діяльність людини й суспільства протікає в просторі й часі. Тимчасова довжина - найважливіша характеристика соціальних явищ і процесів. Із цієї причини строки - досить розповсюджена.категорія юридичних фактів.

Функції строків у правовому регулюванні надзвичайно різноманітні. У літературі згадується про попереджувальну дію строків, крім цього строки виконують стимулюючу функцію, є юридичною гарантією захисту прав і виконання обов'язків, стабілізують правове регулювання й т.д.

Строки - такі юридичні факти, які можуть виступати тільки як елементи фактичного складу. Строк сам по собі, поза зв'язком із ситуацією, з іншими юридичними фактами ніякого змісту не несе: він значимий тільки як строк чого-небудь.

Відмітна риса строку — визначеність його початкового й кінцевого моментів. Початок плину строку залежить від установлених у законі юридичних фактів (наприклад, моменту, коли особа довідалася або повинне було довідатися про порушення свого права). Кінець строку визначається закінченням деякої кількості одиниць часу. Відрізок часу, що не має чітко фіксованих границь, не є строком і не може використатися як юридичний факт.

До елементів строку ставиться також свідомо обраний масштаб {еталон, вимірник) часу. Універсальним масштабом часу є рік, квартал, місяць, декада, тиждень, день, година. Наприклад, указує ст. 190 ГК РФ, "установлений законом, іншими правовими актами, угодою або призначуваний судом строк визначається календарною датою або закінченням періоду часу, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинниками". Однак, і це правильно відзначається поруч авторів, у практиці правового регулювання застосовуються й інші еталони часу - строк життя людини, строк навігації, строк доставки поштового відправлення й т, буд. Як установлює та ж ст. 190 ГК РФ, "строк може визначатися також вказівкою на подію, що повинне неминуче наступити."

У цивільному законодавстві докладним образом регулюються порядок визначення початку й кінця строку, порядок здійснення дій в останній день строку й т.д., що свідчить про велике практичне значення цієї категорії юридичних фактів у цивільному праві (ст. 190-194 ГК).

Позитивне й негативні, право по що народжують і правопрепятствующие, головні й підлеглі юридичні факти. В основі першого розподілу лежить спосіб зв'язку з явищем дійсності. Правові наслідки можуть бути зв'язані як з існуванням якогось явища, так і з його відсутністю, У першому випадку юридичний факт буде позитивним, позитивний, у другому випадку — негативна, негативним, наприклад, відсутність в особи службової підпорядкованості, відсутність захворювання, що перешкоджає надходженню на службу, — негативні юридичні факти, тому що правовий наслідок зв'язаний саме з відсутністю якогось явища.

Класифікацію фактів на позитивн і негативні не слід змішувати з їхнім розподілом на правопорождающие й правопрепятствующие. Цей розподіл розкриває функції юридичних фактів у фактичному складі. Правопорождающие факти — такі обставини, які необхідні для настання правових наслідків. Правопрепятствующие факти, навпроти, гальмують розвиток фактичного складу, перешкоджають настанню правових наслідків. Між правопорождающими й правопрепятствующими фактами немає непрохідної границі. Відсутність право по факту, що народжує, має правопрепятствующее значення (фактичний склад змушений "чекати" появи необхідного факту). Навпроти, відсутність право перешкоджаючого факту — необхідна умова для настання правових наслідків.

Рассматриваемые класифікації юридичних фактів варто відмежувати також від розподілу їх на правообразующие, правоизменяющие, правоприпинені. В основі цих класифікацій лежать різні критерії. Юридичні факти діляться на правопорождающие й правопрепятствующие по їхній функції усередині фактичного складу. Факти й склади можуть бути правообразующими, що право^-змінюють, правоприпиненими залежно від правових наслідків, які вони породжують як ціле. Таким чином, перша класифікація не заміняє й не підмінює другу.

Не позбавлено практичного значення розмежування юридичних фактів на головні й підлеглі. Головний факт найбільше повно відображає істота регульованої ситуації. Всі інші факти мають уточнююче значення, конкретизують юридично значимі деталі. Наприклад, головними фактами для призначення пенсії за віком є вік і стаж роботи. Всі інші фактичні обставини носять характер підлеглих. При наявності головного факту законодавство допускає в окремих випадках дострокове (випереджальне) настання правових наслідків.

Матеріальні й процесуальні, оформлені й неоформлені, латентні й розрахункові юридичні факти, З погляду зв'язку з відповідними правовими відносинами юридичні факти підрозділяються на матеріальні й процесуальні. До числа перших належать фактичні обставини, що є підставами настання "матеріальних" правовідносин. Друга категорія пов'язана з юридичним процесом, його рухом і розвитком.

Ппро ознаку їхнього документального закріплення юридичні факти можуть бути підрозділені на оформлені й неоформлені. Ця класифікація перегукується з попередньої, але з нею не збігається. Як ми вже відзначали, більшість юридичних фактів існує в оформленому, зафіксованому виді. Разом з тим певні фактичні обставини можуть бути в неоформленому виді. Це, наприклад, усна угода між громадянами, відмова від здійснення права. Подібні юридичні факти можна назвати латентними, схованими. У латентному виді існує певна частина фактів-правопорушень.

Різновид юридичних фактів — розрахункові юридичні факти. Це фактичні показники, коефіцієнти, індекси, що розраховують на основі деяких первинних фактичних обставин і службовці підставою для виникнення права на винагороду, надбавку або знижку й т.п. Використання формалізованих розрахунків у банківських, страхових відносинах, у системах заробітної плати, у деяких видах угод змушує звернути увагу й на цю категорію фактів.

Дата добавления: 2015-05-10