Конкретизація юридичних фактів

У механізмі правового регулювання функції юридичних фактів тісно переплітаються з функціями актів індивідуального регулювання. У механізмі правового регулювання індивідуальні правові акти, як правило, виступають елементами фактичних складів.

Поява індивідуального акту - необхідна умова для завершення фактичних складів трудових, пенсійних, житлових і багатьох інших правових відносин. Разом з тим індивідуальний акт - не рядовий елемент фактичного складу. Він як би "акумулює" юридичний зміст фактичного складу, підбиває підсумок його розвитку. Не випадково в більшості складів індивідуальний акт передбачений у якості його завершального елемента. Включення індивідуального акту у фактичний склад покликано забезпечити контроль із боку держави за виникненням, зміною, припиненням правовий відносин.

Але взаимоотношение юридичних фактів й актів індивідуального регулювання має й іншу сторону. У юридичній практиці їх нерідко розглядають як різні й навіть протилежні частини фактичного складу. Завдання юридичних фактів бачать у тім, щоб обмежити акт індивідуального регулювання, виступити стосовно нього в якості своєрідного "противаги". Наприклад, громадянам Російської Федерації, визнаним у встановленому порядку нужденними в поліпшенні житлових умов, відповідно до Указу Президента Російської Федерації від 10 червня 1994 р. може бути надана безоплатна субсидія на будівництво або придбання житла. Попередні юридичні факти ("визнання у встановленому порядку нужденної в поліпшенні житлових умов") не тільки створюють передумову для ухвалення рішення про видачу субсидії, але й установлюють для нього відомі рамки. У деяких ситуаціях сторони змушені "чекати" всіх необхідних юридичних фактів, щоб одержати право на прийняття бажаного для них юридичного рішення. У цьому випадку, на нашу думку, можна говорити ще про одну додаткову функцію юридичних фактів: з їхньою допомогою обмежуються межі вільного розсуду при виданні індивідуальних правових актів.

Дана сторона функціонування юридичних фактів іноді перебільшується - вони розглядаються винятково як кошти обмеження повноважень державних органів і посадових осіб. Здається, це - однобічний підхід. Юридичні факти покликані не тільки "формалізувати" діяльність державних органів і посадових осіб, але й сигналізувати про виникнення соціально-юридичних ситуацій, забезпечувати своєчасність і точність правової реакції.

Індивідуальне регулювання приводить до того, що до процесу правового регулювання "підключаються" фактичні обставини, які не визначені з достатньою виразністю в нормах права. Цю групу фактичних обставин можна назвати індивідуально обумовленими (або відносно певними) фактами Індивідуально обумовлені факти мають юридичне значення для настання правових наслідків - виникнення, зміни, припинення прав й обов'язків суб'єктів правовий відносин. Їхня особливість укладається в тім, що вони вимагають не тільки встановлення, як будь-які юридичні факти, але ще й конкретизації з боку правозастосовного органа.

§ 8. Проблема вибору юридичних фактів

Практичний зміст і наукова цінність вивчення юридичних фактів укладаються в тім, що вони зв'язують право з життям, дозволяють чуйно реагувати на зміни в суспільних відносинах.

Наприклад, такі суспільно небезпечні діяння, як свідомо помилкова реклама, зараження комп'ютерної мережі вірусом, спочатку не розцінювалися в російському законодавстві як злочин. Відповідні статті зайняли своє місце в Кримінальному кодексі Російської Федерації лише після того, як подібні діяння одержали поширення й була правильно зрозуміла їхня суспільна небезпека. Навпроти, угода з валютними цінностями, що по Карному кодексі, що раніше діяв, РСФСР розглядався як злочин, у новому Кримінальному кодексі таким уже не вважається.

Установлюючи норми права, законодавець повинен "побачити" юридичні факти, виділити їх з маси важливих і другорядних соціальних обставин і правильно відбити в нормах чинного законодавства. Неточне виділення юридичних фактів, неправильна їхня правова оцінка ведуть до того, що одним обставинам не надається належного значення, інші, навпроти, здобувають не властиві їм якості.

Які соціальні обставини можуть і повинні мати юридичне значення? Як з маси важливих і другорядних ознак соціальної ситуації вибрати саме ті, які повинні стати юридичними актами? У процесі вибору юридичних фактів з відомою часткою умовності можна виділити кілька кроків.

Перший крок - визначення місця юридичних фактів у загальній концепції правового регулювання. Перш ніж конструювати конкретні склади, необхідно вирішити питання, яким методом будуть регулюватися дані відносини, яка група юридичних коштів буде притягнута для їхнього впорядкування. При цьому, як ми вже відзначали, принципове значення має точно вивірене співвідношення між строго певними юридичними фактами й обсягом вільного розсуду. Для адміністративного методу це співвідношення одне, для цивілістичного або кримінально-правового - інше. Невірне визначення місця юридичних фактів у загальній картині правового регулювання - стратегічна помилка, що дуже важко виправити надалі.

Другий крок у виборі юридичних фактів - визначення соціально-юридичної ситуації (або виду ситуації), що служить об'єктом правового впливу. Завдання укладається в тім, щоб у ланцюзі суспільних відносин знайти ланку, максимально зручне для правового регулювання. Очевидно, що далеко не кожна ділянка суспільних відносин придатний для цих цілей.

Соціально-юридична ситуація повинна відповідати ряду вимог. Насамперед вона повинна бути об'єктивно контрольованої, зручної для соціального контролю з використанням правових коштів. Залежно від змісту, складу учасників і так далі соціальна ситуація може в більшій або в меншому ступені піддаватися соціально-правовому контролю. Велике значення для такого контролю має наявність надійних організаційних коштів, необхідних матеріальних і кадрових ресурсів. Але справа, звичайно, не тільки в цьому. Соціально-правовий контроль - що варто підкреслити - не повинен вести до вторгнення в особисте життя громадян, ущемляти їхні законні права й інтереси.

Ситуація, що підлягає юридичному регулюванню, повинна мати соціальну визначеність. Досить певними повинні бути коло учасників відносин, їхні соціальні ролі, характер соціального протиріччя й ін. Легко пояснити у зв'язку із цим із цим ту дискуссионность, що існує в науці карного права навколо поняття "хуліганство". Дане поняття охоплює надзвичайно широке коло неоднорідних ситуацій. Тим часом у юридичній науці давно помічена закономірність: чим більше коло правоограничений передбачене санкцією норми, тим більше точно повинні бути визначені дії, за які вона застосовується.

У правовому регулюванні варто прагнути використати соціальні ситуації з мінімальним розкидом варіантів. Ситуації великої варіантності утрудняють правове регулювання, не правових оскільки правотворческий орган зіштовхується з необхідністю охопити єдиним правилом велика кількість неоднорідних випадків. Утруднення виникають й у правозастосовній практиці при кваліфікації цих ситуацій.

Можна привести приклади, коли законодавство обходить ситуації з більшим розкидом варіантів шляхом відповідної конструкції правового регулювання. Такою групою ситуацій є випробування, установлювані робітникам та службовцям при прийомі на роботу (ст, 21-23 Кзот РФ). Для вичерпного визначення "задовільного" або "незадовільного" результату випробувань треба було б зафіксувати значне число ознак, безліч виключень, доповнень, уточнень до них. Одним словом, потрібен був би цілий інститут законодавства. Як вирішена ці труднощі практично? Випробування вважається витриманим при будь-якому результаті, якщо він задовольняє адміністрацію підприємства, установи, організації. Таким чином, конструкція правового регулювання дозволила "виключити" з орбіти докладної регламентації великий масив украй неоднорідних ситуацій.

Зрозуміло, існує чимало випадків, коли законодавство змушене регламентувати соціальні ситуації з більшим розкидом варіантів. Тут можливі й застосовуються різні юридичні рішення. Складну різноманітну ситуацію можна розділити на трохи щодо простих ситуацій. У конструкцію правового регулювання можна ввести індивідуально обумовлені факти й т.д. У сполученні із системою процесуальних гарантій ці кошти забезпечують надійне регулювання великих масивів ситуацій.

Правильне визначення загальної структури правового регулювання й безпосередньої ділянки впливу (юридичної ситуації) дозволяє зробити третій крок - перейти безпосередньо до вибору юридичних фактів. Вибираючи юридичні факти, варто виходити з того, що юридичне значення факту ґрунтується на його соціальному значенні. Так, досягнення повноліття - свідоцтво розумової й фізичної зрілості людини, його здатності брати участь у широкому колі соціальних відносин, нести повну відповідальність за свої дії. Саме із цього випливає і юридичне значення факту. Якби факт повноліття не мав соціальної цінності, він не міг би мати і юридичного значення,

Залучення тих або інших обставин в орбіту правового регулювання залежить не тільки від соціально-економічних причин, але й у чималому ступені від рівня розвитку законодавства, зрілості наукової думки, що існують у державі правових традицій. Вибір юридичних фактів'- складне творче завдання, розв'язуване в процесі розробки нормативного акту, при кодифікації законодавства й у ряді інших випадків.

Дата добавления: 2015-05-10