Фізіотерапевтичні процедури, які застосовують при реабілітації хворих інсультом

Характеристика основних принципів вимірювання амплітуди руху, сили м’язів, неврологічного тестування.

Гоніометрія — спеціальне обстеження фізичним реабілітологом пацієнта/клієнта для визначення амплітуди рухливості в суглобах.

Вимірювання рухів у суглобах проводять за допомогою інструментів різної складності. Найбільш часто у практиці застосовують універсальний кутомір або гоніометр. Він складається з транспортира зі шкалою до 180°, до якого прикріплено два плеча (бранши) довжиною по 30 – 40 см. Одна з бранш рухлива. При вимірюванні вісь кутоміра сполучається із віссю суглоба, а бранши розташовуються за осями проксимального та дистального сегментів, що зчленовуються. Для запобігання помилок та з метою спадкоємності, уніфікації і можливості об’єктивного порівняння результатів вимірювань слід використовувати однакові методики вимірювання.

При вимірюванні рухів у плечовому суглобі за вихідну величину беруть 0° при опущеній руці і зімкнутих браншах кутоміра. При вимірюванні рухів в ліктьовому, променево-зап'ястковому, кульшовому і колінному суглобах за вихідну величину береться 180°, а гомілковостопному – 90°.

Для вимірювання амплітуди рухів у плечовому суглобі (згинання, розгинання, відведення) використовують такі анатомічні орієнтири: найвища точка клубової кістки та виросток плеча.

Для вимірювання амплітуди рухів у ліктьовому суглобі (згинання, розгинання) використовують такі анатомічні орієнтири: акроміон та шиловидний відросток променевої кістки.

Для вимірювання амплітуди рухів у кульшовому суглобі (згинання, розгинання) використовують такі анатомічні орієнтири: середина підпахвової западини та латеральний відросток стегнової кістки.

При визначені амплітуди руху в суглобах у спеціальних медичних групах використовуються такі вихідні положення (В. п.):

1. В. п.: лежачи на спині. Визначення амплітуди руху ноги в кульшовому суглобі (згинання).

2. В. п.: лежачи на боці. Визначення амплітуди руху в кульшовому суглобі (відведення)

3. В. п.: лежачи обличчям до низу. Визначення амплітуди руху в плечовому суглобі (розгинання)

4. В. п.: сидячи. Визначення амплітуди руху стопи в гомілковостопному суглобі (згинання, розгинання, відведення, приведення)

Методики ФТ, які застосовуються в реабілітації хворих з МІ включають патогенетичні засоби, які направлені на лікування основного захворювання і симптоматичні засоби, які направлені на усунення тих чи інших клінічних симптомів. Серед методів патогенетичного напрямку основне місце займають транс церебральні засоби і дії на сегментарно-рефлекторну комірцеві зону. Трансцеребральні методи ФТ здатні проявляти нейротропну дію на мозкові структури з досягненням седативних, транквілізуючих, психостимулюючих, анальгезуючих ефектів. Вазо активний вплив на стан реґіонарного мозкового кровотоку проявляється при використанні електрофорезу вазодилятаторів, електроімпульсної, магніто- і ДМВ-терапії, а також бальнеопроцедур (переважно сульфідними, радоновими, вуглекислими і йодобромними мінеральними водами). Специфічні клінічні ефекти по корекції розладів м’язевого тонусу парезів, вторинних артропатій досягається методами нейрон-м’язевої електростимуляції, мануального і апаратного масажу біорезонансної вібростимуляції і мануальної терапії.

Дата добавления: 2015-05-08