Неврит лицевого нерву, особливості фізичної реабілітації. Неврит лицьового нерва — досить часте захворювання, що виникає зазвичай в осінній, зимовий і весняний періоди

Білет №2.

Неврит лицьового нерва — досить часте захворювання, що виникає зазвичай в осінній, зимовий і весняний періоди. Сприятливими чинниками є приховані або хронічні вогнища інфекції, застуда, локальне охолодження обличчя. У східній медицині ця хвороба називається «та, що спотворює очі й рот унаслідок проникнення хвороботворних чинників». Отже, неврит лицьового нерва виникає внаслідок переохолодження, однак можуть бути й інші причини. Ураження лицьового нерва деякою мірою залежить від анатомічних особливостей фаллопієвого каналу — звивистої вузької трубки, через яку лицьовий нерв виходить із порожнини черепа. Захворювання зазвичай розвивається гостро. Іноді йому передують загальне нездужання, розбитість, невелике підвищення температури, біль у вусі й вище кута нижньої щелепи. Зазвичай параліч мімічної мускулатури розвивається вночі. Ранком хворий його може помітити під час їди. Річ у тім, що ураження лицьового нерва призводить до паралічу щічних нервів. Тому під час їди їжа потрапляє в порожнину між щокою та нижньою щелепою. Обличчя стає асиметричним. Лобові складки на ураженому боці згладжені, брова опущена, очна щілина розширена, повністю не змикається, миготіння ослаблене. Очне яблуко в разі спроби заплющити око закочується догори й назовні (так зване «заяче око»). Нижня повіка опущена. Спостерігається сльозотеча. Щока звисає. Рот перекошений у здоровий бік. Під час усмішки, сміху всі ці патологічні прояви особливо помітні. Іноді параліч мускулатури обличчя поєднується з порушенням смаку, сухістю в роті, неприємним різким сприйняттям вухом з хворого боку низьких (басових) тонів.

Перший курс лікування триває зазвичай 3—4 тижні, коли симптоми хвороби можуть повністю не зникнути. Лікування ураження лицьового нерва має бути комплексним. Перший період. Потрібні спеціальні вправи, різні процедури. Різка асиметрія обличчя, що утворилася, потребує негайної й чітко спрямованої корекції. Вона досягається двома методичними прийомами: лікуванням положенням за допомогою лейкопластирного натягу та спеціальною гімнастикою для м’язів здорової половини обличчя. Лейкопластир накладається на активні точки здорового боку обличчя (ділянка квадратного м’яза верхньої губи, колового м’яза рота) і з досить сильним натягом, спрямованим до хворого боку, прикріплюється до спеціального шолома-маски або післяопераційної пов’язки, до її бічних лямок. Окремо розглядається лікування положенням для колового м’яза ока з ураженого боку. Тут накладається лейкопластир на зразок «гусячої лапки» на середину верхньої та нижньої повіки і натягається назовні й трохи вгору. При цьому очна щілина значно звужується, що забезпечує під час кліпання майже повне змикання верхньої та нижньої повік, нормалізує сльозовиділення, оберігає рогівку від висихання й ураження. Гімнастика в цьому періоді так само, як і в основному, спрямована на м’язи здорового боку — проводиться навчання активного розслаблення м’язів, дозованого напруження основних мімічних м’язів.

Другий період. У цьому періоді доповненням до попередніх вправ є потреба статичного напруження м’язів язика та тренування ковтання. Напруження язика досягається так: хворий одержує інструкцію «упертися» кінчиком язика в лінію зімкнутих зубів (3 секунди напруження), потім розслабитися й знову «упертися» в ясна — тепер вище зубів. Після розслаблення — упор в ясна нижче зубів. Подібні серії напруження (упор у середину, вгору, вниз) робляться 3—4 рази на день по 5—8 разів протягом кожної серії. Ковтання здійснюється також серіями, по 3—4 ковтки поспіль. Можна поєднувати звичайне ковтання з питтям рідини, особливо, якщо хворий скаржиться на сухість у роті. Можливі й поєднані рухи — статичне напруження язика й одночасне ковтання. Після подібної поєднаної вправи потрібен триваліший відпочинок (3—4 хв), аніж після окремих вправ. У цьому періоді можна рекомендувати різні види загальнозміцнювального лікування — вітамінотерапію й масаж комірцевої зони. Третій період починається з моменту перших проявів рухів м’язів сміху й одного з виличних м’язів. Тепер основний акцент робиться на лікувальну гімнастику. Продовжують статичні вправи для м’язів язика й ковтання, однак істотно збільшується кількість занять — 5—6 разів на день, і тривалість цих занять. До занять і після них рекомендується масаж ураженої половини обличчя. Особливо важливим є масаж усередині рота. У міру зростання амплітуди довільних рухів додаються вправи для симетричного напруження обох боків — здорового й ураженого. Рухи колового м’яза ока з’являються набагато пізніше. Після досягнення достатньої амплітуди скорочення колового м’яза ока потрібно домагатися диференційованого поділу цих скорочень. Це досягається певною функцією м’язів і перенесенням навички роздільного скорочення м’язів здорового боку на уражений. У цьому ж періоді рекомендується проводити лікування положенням за відомою методикою, однак час скорочується до 2—3 годин через день. Для одержання задовільних результатів додатково застосовують голковколювання та масаж, які нормалізують циркуляцію крові. При цьому збільшується чутливість нервових закінчень, прискорюється відновлення лицьових нервів. Під час лікування можна провести таку просту процедуру: нагріти до червоного сталеву швацьку голку й поколювати гострим кінцем спочатку здорову щоку, потім хвору. Сліди мікроскопічних опіків дуже скоро зникають безслідно.

На всіх етапах лікування супроводжується фітотерапією. По-перше, потрібно постійне обмивання обличчя. Це найліпше робити слабкою оцтовою водичкою. Це чудовий засіб. Корисно також сидіти, нахилившись над киплячим відваром полину, деревію або лавра. Застосовують також і жувальні вправи, наприклад, можна жувати лепеху, мускатний горіх, які варто тримати у хворій половині рота. Добре перебувати періодично під час процедур у затемненій кімнаті. Треба вчитися чхати, використовуючи лікарські рослини. Випробуваними чхальними ліками є чорнушка посівна або незабудка. Добре вводити в ніс настій однієї з них. Ще краще вводити в ніс 1 ст. л. цього настою з 0,5 ч. л. маслинової олії. При цьому змушувати себе дивитися в дзеркало, щоб прагнути вирівняти обличчя. Потрібно стежити також, щоб їжа була розрідженою, наприклад, відварами й олією. Якщо випорожнення сухі, то на другий день варто привести їх у рух за допомогою дуже м’якої клізми, це буде добре. Слід пити достатню кількість води, особливо ранком і ввечері. Добре, якщо це будуть відвари імбиру або лепехи з медом. Зі своєї практики рекомендую лікувати неврит лицьового нерва сон-травою. Напровесні, незабаром після сходження снігу, на пагорбках, що пробуджуються, з’являються синювато-фіолетові дзвіночки сону розкритого або точно такі ж великі квітки сону жовтуватого. Це і є чудодійна сон-трава, яка здавна вірою-правдою служила для створення різного роду пиття від усіх напастей і недуг. За всіх часів ним лікували функціональні нервові захворювання, мігрень, неврастенію, неврози, неврити, невралгії, соком розтирали онімілі частини тіла. Від невралгічного болю обличчя з успіхом може бути застосований стародавній випробуваний засіб: 2 ч. л. сон-трави треба залити склянкою охололої перевареної води, витримати під кришкою добу. Настій випити протягом дня дрібними порціями. Під час користування варто пам’ятати, що свіжа трава отруйна, здатна спричинити запальні процеси як на шкірі, так і на слизовій оболонці внутрішніх органів. Після висушування сон-трава стає нешкідливою. Одночасно із прийомом холодного настою сон-трави по ходу хворого нерва робляться припарки із чебрецю. Беруть його 4 ст. л., ошпарюють окропом, загортають у марлю й прикладають до тіла. Незабаром біль вщухає. За невриту лицьового нерва, спричиненого застудою, може допомогти кора білої верби: 1 ч. л. подрібненої кори заливають двома склянками перевареної води кімнатної температури й залишають на ніч. Після проціджування випивають протягом дня за 3 прийоми до їди.

Дата добавления: 2015-05-08