Застосування лікувального масажу

Основні принципи та етапи реабілітації.

Білет №6

Принципи фізичної реабілітації:

1. Ранній початок реабілітаційних заходів. Це допомагає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення і у випадку розвитку інвалідності — боротися з нею на перших етапах лікування;

2. Безперервність реабілітаційних заходів. Цей принцип є основою ефективності реабілітації, тому що тільки безперервність та поетапна черговість реабілітаційних заходів — запорука скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на відновне лікування;

3. Комплексність реабілітаційних заходів. Під керівництвом лікаря, реабілітація проводиться й іншими фахівцями: соціологом, психологом, педагогом, юристом та ін.;

4. Індивідуальність реабілітаційних заходів. Реабілітаційні програми складають індивідуально для кожного хворого чи інваліда з урахуванням загального стану, особливостей перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного стану, особистості хворого, віку, статі, професії тощо.

5. Необхідність реабілітації у колективі. Фізична реабілітація розглядає людину у взаємозв'язку з навколишнім середовищем (і живим, і неживим), тому бажано, щоб пацієнт проходив реабілітацію або ж у звичному тренувальному середовищі, або ж у середовищі пацієнтів, які мають такі ж рухові дисфункції.

6. Повернення хворого чи інваліда до активної праці.

Процес реабілітації розділяється на етапи:

Ø госпітальний етап – ліквідація основної клінічної симптоматики при загостреннях хронічних патологічних процесів; адаптація до умов і навантажень щадного санаторного режиму;

Ø санаторний етап – повна ліквідація клінічної симптоматики і морфофункціональних порушень або формування нестійкої компенсації дефіцитних функцій при загостренні хронічних патологічних процесів; адаптація до умов і навантажень амбулаторного режиму;

Ø диспансерний етап – повна реадаптація і ресоціалізація до передуючого захворювання або травми навантаженням і умовам або стійка компенсація дефіцитних функцій, адаптація до змінених умов життя при загостренні хронічних патологічних процесів.

Лікувальний масаж – метод механічного впливу на поверхневі тканини тіла пацієнта з метою нормалізації функцій організму (поліпшення кровообігу, лімфообігу та окисно-відновних процесів у м’язах, суглобах і навколишніх їх тканинах). Підвищується збудливість і еластичність нервово-м’язового апарату. Масаж при відсутності протипоказань призначають в ті ж терміни після інсульту, що і лікування положенням: при неускладненому ішемічному інсульті на 2-4-й день хвороби, при крововиливах у мозок – на 6-8-й день. Масаж проводять у положенні хворого лежачи на спині або на здоровому боці, починаючи з 10 хв і поступово збільшуючи тривалість процедури до 20 хв.

Лікувальний масаж при післяінсультній геміплегії повинен бути вибірковим. При проведенні масажу на м’язах, в яких тонус підвищений, застосовується лише безперервне і охоплюючи поглажування, яке не змінює тонус м’язів. При масажі м’язів антагоністів використовуються прийоми погладжування (площинне глибоке, щипцеподібне), поперечне і спіралевидне розтирання, легка, не глибоко подовжена, поперечна і щипцеподібна розминка.

При масажі верхньої кінцівки велика увага приділяється великому грудному м’язу, в якому зазвичай тонус підвищений (застосовують лише погладжування в повільному темпі) і дельтоподібному м’язу, в якому тонус знижений (використовують стимулюючі прийоми у вигляді розминання, розтирання і поколочування в більш швидкому темпі).

Лікувальний масаж поділяється на класичний, сегментарний, періостальний, точковий, сполучно-тканинний. Масаж не повинен викликати посилення болю. Починають масаж з проксимальних відділів кінцівки і продовжують в напрямку до дистальних відділів. Масаж призначають щодня або через день – 10-25 процедур на курс Повторні курси при необхідності проводять після певної перерви, яка може становити від 2 тижнів до 2 місяців.

В процесі відновного лікування суттєве значення займає масаж, який призначається на 4-6 день після стихання гострих мозкових явищ. Процедура масажу займає спочатку 5-7 хв., поступово час доводять до 8-10 хв., помалу збільшуючи силу масажних рухів. Масажні рухи виконувати поверхнево (легкі поглажування) на уражених м’язах кінцівок.

Вибіркова методика класичного масажу певних м’язових груп при спастичності після перенесеного ГПМК. Масаж починають з плеча на руці, на нозі із сідниць і стегна. При масажі м’язів з підвищеним м’язовим тонусом (це великий грудний м’яз, двоголовий м’яз плеча, м’язи згиначі китиці і пальців, чотирьохголовий м’яз стегна, трьохголовий м’яз гомілки) використовують лише легке поглажування в повільному темпі. При масажі їх антагоністів застосовують інші масажні прийоми: розтирання, неглибоке розминання;

Точковий масаж, гальмівна методика, шляхом поступового нарощування інтенсивності натискування кінчиком пальця на точку з затримкою його на оптимальній глибині з наступним поступовим зниженням і припиненням тиску на точку. Дія на одну точку триває від 30 секунд до 2-3-х хвилин. При стимулюючій методиці дія на точку здійснюється швидко при допомозі обертальних рухів по часовій стрілці на протязі 30-60-ти секунд.

Дата добавления: 2015-05-08