Основи створення індивідуальної програми фізичної реабілітації для осіб з пошкодженням спинного мозку

В основі створення індивідуальної програми фізичної реабілітації для осіб з пошкодженням спинного мозку лежить розробка коротко- та довготермінових завдань втручання. Перед постановкою конкретних завдань та вибором методів втручання необхідно визначити мету фізичної реабілітації.

Мета фізичної реабілітації -допомогти особі з травматичним ушкодженням спинного мозку на рівні ThI та нижче досягнути максимального рівня фізичної незалежності, сприяти відновленню після функціональних порушень та підготувати до виписки. Під час планування потрібно залучати пацієнта до процессу прийняття рішень та з’ясовувати, якими найважливішими проблемами він вважає за потрібне зайнятись. Особисті цінності та вибір пацієнта скеровують постановку довготермінових завдань. Довготермінові завдання – це кінцевий продукт реабілітації, фінальний результат. На початку (гострий та підгострий періоди перебування у стаціонарі) це може бути результат усієї реабілітаційної програми, але завжди довготермінові завдання пацієнта містять у собі бачення майбутнього, повернення до подальшого навчання та сім’ї, досягнення фінансової

незалежності, розвиток власного бізнесу та інше. Короткотермінові завдання – це сходинки до досягнення довготермінових завдань. Завдання, поставлені разом пацієнтом та фізичним реабілітологом, мають бути спрямовані на оволодіння тими навичками, які для пацієнта складають цінність і дають надію на використання їх у житті. Часом завдання фізичного реабілітолога та пацієнта можуть не співпадати з тих причин, що кожний має своє бачення проблеми та спосіб її вирішення. Завдання фізичного реабілітолога полягає у поясненні пацієнту, якими знаннями та навичками він володіє, і чого він зможе навчити його. Завершальне та вагоме рішення завжди повинен приймати пацієнт. Зрозуміло, що пацієнту легше було визначити для себе завдання, якщо він буде приймати активну участь у процесі реабілітаційного обстеження.

Поставлені завдання за різних обставин можуть бути виправлені чи модифіковані, але вони завжди повинні відповідати змісту, пропозиції та напрямку фізичної реабілітації. Завищені завдання продукують розчарування і не виправдовування сподівань, а занижені знижують рівень активності, якій міг бути досягнутий. Тобто планування фізичної реабілітації є процесом пластичним.

Відповідно до поставленої мети фізичної реабілітації ставляться загальні завдання:

1. Удосконалення фізичних якостей.

2. Формування рухових навичок та вмінь.

Відповідно до поставлених загальних завдань визначаються спеціальні завдання. Спеціальними завданнями для загального завдання удосконалення фізичних якостей є:

• профілактика контрактур у суглобах нижніх кінцівок;

• розвиток сили м’язів плечового поясу, верхніх кінцівок, тулуба та м’язів нижніх кінцівок;

• удосконалення загальної витривалості;

• удосконалення координаційних здібностей (рівноваги).

Спеціальними завданнями для загального завдання формування рухових навичок та вмінь є:

• удосконалення навичок перевертання на бік (правий та лівий);

• удосконалення навичок сідання у ліжку (з прямими та опущеними ногами);

• удосконалення навичок переміщення у положенні сидячи (з прямими та опущеними ногами);

• удосконалення навичок керування кріслом-візком;

• удосконалення навичок ходи.

Цей список спеціальних завдань є далеко не вичерпний і охоплює, на нашу думку, тільки основні проблеми, які можна вирішувати протягом перебування пацієнта на лікуванні у стаціонарі. Спеціальні завдання можна змінювати або модифікувати у разі потреби або зміни пріоритетів пацієнта. Крім того, кожне спеціальне завдання має свою конкретну процедуру втручання.

Дата добавления: 2015-05-08