Перший бібліотечний з’їзд в Україні 1926р

Здобутки і втрати української бібліотечної справи у 1917-1938 рр..

Протягом 1917 р. виникло 78 видавництв; у 1918 – їх налічувалося вже 104; приватні, кооперативні, при “Просвітах” та громадський організаціях. Серед них: “Час”, “Вік”, “Дзвін”, “Криниця”, “Вернигора”, “Сяйво”, “Друкар”, “Союз” (Харків), “Сіяч” (Черкаси), “Промінь” (Сміла). “Рух” (м.Вовча), “Народний стяг” (Одеса), “Селянська самоосвіта” (Одеса). Характерно, що видавничі осередки виникали по всій Україні (1918 р. їх було в Києві 40, Катеринославі – 6, Одесі – 5 і т.д.); діяло навіть українське видавництво при Кубанському центрі в Катеринодарі. 1918 р. створено “Український видавничий кооперативний союз” (Книгоспілка), “Дніпросоюз”, “Українську школу”. Одним із найпродуктивніших було видавництво “Дністер” у Кам’янці-Подільському; (це місто на Поділлі стало значним видавничим центром, оскільки в 1919-1920 рр. там було розташовано урядові установи УНР). Динаміка випуску українських книжок за назвами досить промовиста: 1917 рік – 474; 1918 – 1084; 1919 – 665. Хоча того ж 1919 р. створюється Державне Видавництво України в Харкові. Всього в Україні 1917 р. діяло 106 друкованих видань, 1918 – 212. У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в Західній Україні, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини, діяла мережа культурно-освітніх осередків «Просвіта» при яких діяли бібліотечні заклади. У радянські часи бібліотечна справа стала частиною державної політики і втратила свій національний дух. Сьогодні в Україні налічується тисячі бібліотечних установ. Серед ведучих - Національна бібліотека імені України В.І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична бібліотека України та інші.

1-6 червня 1926 р. в м. Харкові відбувся 1-й Всеукраїнський з’їзд робітників бібліотек масового користування (центральних, округових, клубних, сільських). В перший раз за час існування Радянської влади бібліотечні робітники України мали можливість в широкій мірі оглянути свої сили, виявити досягнення та хиби своєї роботи, накреслити чергові завдання бібліотечного будівництва. Всі найважливіші питання бібліотечної роботи, як то, організаційні завдання бібліотечного будівництва в нових умовах адміністративно-територіального розподілу, робота з масовим читачем і методи вивчення його інтересів, підготовка та перепідготовка бібліотечних робітників, завдання бібліотечних об’єднань, робота серед дітей та підлітків, раціоналізація та спрощення бібліотечної техніки мали на повістці з’їзду своє виявлення. В роботах з’їзду брали участь понад 200 чол., вирішальний голос мали 130 делегатів. З числа останніх – 41 чол. делегатів. З числа останніх – 41 чол. делегували Центрально-Округові бібліотеки, 14 державні, 34 клубні, 20 біб-ки при рай сель будах, 4 наукові; решту складали представники від біб-к дитячих, військових, транспорту та біб інспектура Окр ПП та УПО. За даними попередньої анкети з’їзд мав досить високу загальноосвітню та виробничу кваліфікацію. Так, із 130 делегатів з’їзду що мали вирішальний голос,- 42 були з вищою освітою, 66-середньою, 22 нижчою. Гірше справа стояла зі спеціально-бібліотечною освітою-57 чол. Що до стажу-66 робітників працювали понад 5 років, 25 від 3 до 5 років, 24 від 1 до 3 років, решта до 1 року. По партійності: членів партії на з’їзді було 12 чол., кандидатів-11, КСМ-16, позапартійних-91. Що до мови-за рідну українську мову вважали-60 чол., рос - 70. По віку делегати з’їзду розподілялись на такі групи: до 25 років-38 чол., від 25 і до 35 років-66 чол., 35 та вище-26 чол. З’їзд дав місцям великий керуючий матеріал в формі резолюцій по доповідях організаційного та методичного характеру. На найближчий період часу ці резолюції повинні стати в основі всього бібліотечного будівництва України.

Дата добавления: 2015-05-08