Групи радіотоксичності радіоактивних речовин

Усі радіоактивні ізотопи в залежності від шкоди, яку вони можуть нанести здоров’ю людини, умовно діляться на чотири групи за своєю радіотоксичністю.

Радіотоксичність – це властивість речовин, що містять радіоактивні ізотопи, викликати патологічні зміни при попаданні всередину організму. Шкода радіоактивного ізотопу визначається характером радіоактивного розпаду, типом та енергією випромінювання, періодом напіврозпаду, участю його в процесах метаболізму та деякими іншими факторами. Найбільш небезпечними з них є ізотопи з високою енергією випромінювання, великою щільністю іонізації, тривалим періодом напіврозпаду і напіввиведення з організму, здатністю накопичуватися у великих кількостях у певних органах і тканинах особливо критичних. В основі класифікації лежить величина мінімально значимої радіоактивності на робочому місці.

Група А - радіоактивні ізотопи особливо високої токсичності, максимальна допустима радіоактивність котрих на робочому місці не повинна перевищувати 1 кБк. До неї входять 39 ізотопів, в тому числі ²¹⁰Pb, ²¹⁰Po, ²²⁶Ra, ^239-240Pu, ²⁴¹Am та інші трансуранові елементи.

Група Б – ізотопи високої токсичності, допустима радіоактивність котрих на робочому місці складає до 10 кБк. До неї належать 23 ізотопи, в тому числі ⁹⁰Sr, ¹⁰⁶Ru, ¹³¹I, ^134,137Cs, ¹⁴⁴Ce, ^223,224Ra, ²²⁷Th, ^{230,233-236,238}U.

Група В – ізотопи, що мають середню токсичність. Для них допустима радіоактивність на робочому місці може досягати 100 кБк. Вона включає 162 ізотопи, в тому числі ^22,24Na, ³²P, ³⁵S, ⁴²K, ⁶⁰Co, ⁶⁵Zn, ^85,89Sr, ¹⁴⁰Ba, ²³¹Th.

Група Г – ізотопи з малою токсичністю, допустима концентрація яких на робочому місці може досягати 1000 кБк. До неї входять 45 ізотопів, в тому числі ³H, ⁷Be, ¹⁴C, ⁴⁰К, ⁶⁹Zn.

Такий поділ радіоактивних ізотопів на групи за радіотоксичністю має досить умовний характер, тому що ступінь їх шкоди може визначатися не тільки вище перерахованими, а й деякими іншими факторами. Зокрема, вона може суттєво залежати від речовини, у склад якої входить ізотоп. Так, наприклад тритій (³Н) – низько енергетичний β-випромінювач, середня довжина пробігу частинок котрого у тканині складає лише 1 мкм, віднесений до групи Г. Дійсно, попавши всередину організму у складі води (³Н₂О), він через декілька тижнів практично повністю виводиться, не причинивши суттєвої шкоди. Але, надійшовши у складі мічених нуклеотидів або нуклеозидів, котрі часто використовуються у наукових дослідженнях, може концентруватись у ДНК, наносячи їй суттєві ураження. У цій ситуації за своєю радіотоксичністю він може бути прирівняний до ізотопів групи Б і навіть А. Те ж саме відноситься до ¹⁴С і деяким іншим радіоактивним ізотопам.

Дата добавления: 2015-05-26