Система фінансового права та система фінансового законодавства, їх співвідношення

Принципи фінансового права.

Фінансово - правові принципи можна розділити на 1) начала, 2) загальні принципи, що регулюють фінансову систему в цілому, і 3) спеціальні, характерні для окремих інститутів фінансового права.

Серед начал:

- верховенство права;

- справедливість;

- суверенітет держави;

- законність;

- рівність усіх форм власності;

- розподілу влад;

- повага до прав людини

Серед загальних принципів фінансового права виділимо наступні:

1. Принцип публічності правового регулювання. Фінансове право відноситься до публічно-правових галузей.

2. Принцип недискримінації, що встановлює заборону на обмеження фінансової правосуб'єктності кого-небудь, виходячи з расових, національних, статевих, релігійних, політичних, ідеологічних, соціальних і інших подібних критеріїв.

Заборона всіх видів дискримінації витікає із загально правового принципу справедливості права, розвиває, конкретизує його.

3. Принцип єдиної фінансової політики і єдності фінансово економічного простору

4. Принцип єдності фінансової політики і політики в сфері регулювання грошової системи

5. Принцип фіскальної єдності, що забезпечує поєднання державних і місцевих інтересів, рівноправ'я форм власності публічних суб'єктів, самостійність місцевого самоврядування у сфері фінансових відносин.

6. Принцип розподілу функцій між представницькими органами та органами виконавчої влади (держави та місцевого самоврядування) у сфері фінансової діяльності.

Даний принцип припускає розподіл повноважень між органами представницької, виконавчої і судової влади так, щоб, з одного боку, забезпечити ефективність фінансової діяльності держави, а з іншої - виключити монополізацію влади у фінансовій сфері якимсь одним державним органом.

7. Принцип балансової відповідності (рівноваги ). Ідея відповідності доходів і витрат грошових фондів червоною ниткою проходить через всю систему фінансово-правового регулювання, визначаючи її спрямованість і зміст.

8. Принцип пріоритету видатків щодо доходів

9. Принцип планового та цільового використання публічних фінансових ресурсів

10. Принцип всебічного (тотального) контролю у сфері фінансової діяльності та відповідальності за недодержання фінансової дисципліни

11. Принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності держави;

Фінансове право як систему можна характеризувати з різних позицій:

1) це самостійна галузь права із визначеним предметом та методами правового регулювання,

2) це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права.

3) це правова наука;

4) це також навчальна дисципліна у системі загальноправових курсів, що являє собою системне викладення теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів, які здатні аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави.

Систему курсу фінансового права як навчальної дисципліни побудовано відповідно до системи фінансового права.

Навчальний матеріал зосереджений у Загальній та Особливій частинах.

Проблеми:

• на сьогодні ведуться дискусії щодо існування поділу галузі на загальну та особливу частину, оскільки відсутні єдині нормативно-правові положення, що регулюють загалом об’єкт фінансового права, режим публічних фондів коштів, правове положення суб’єктів правовідносин, фінансовий контроль, фінансову відповідальність, тощо.

• в науці і в навчальній дисципліні поділ зберігається.

Загальна частина об'єднує норми фінансового права і правові інститути, що закріплюють:

- поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її методи, принципи та правові форми;

- предмет та методи фінансово-правового регулювання;

- характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм;

- правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних та місцевих органів;

- поняття фінансового контролю, його види та методи;

- поняття фінансово-правової відповідальності.

Тобто такі норми й інститути, які є спільними для всіх інших фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави.

Особлива частина містить норми і правові інститути, що регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні елементи фінансової системи.

Поділ Особливої частини: розділи, підгалузі та об’єднані інститути.

Особлива частина містить такі правові розділи:

публічні доходи (податкові та неподаткові);

· публічні фонди коштів та їх видатки (правовий режим та видатки бюджетної системи та цільових фондів). Розділ включає: Бюджетне право, позабюджетні фонди.

· державний кредит (вже не включає в себе кредитування державою);

· державне обов'язкове страхування (майнове та особисте);

· грошово-кредитна система (банківське право, валютне, право надання фінансових послуг, страхове – їх публічно-правова частина);

· право бухгалтерського обліку;

· правовий режим фондів коштів публічних організації та їх видатки

Залежно від підстав (критеріїв) виділяють кілька підходів до побудови системи фінансового законодавства:

- Горизонтальна (інституційна) побудова системи фінансового законодавства (відокремлюються інститути та підгалузі фінансового права)

- вертикальна (ієрархічна) побудова відображає ієрархію нормативно-правових актів за їх юридичною силою та залежно від органу, який їх прийняв;

- Територіальна (регіональна) побудова відображає територіальні особливості регулювання фінансово-правових відносин, розвиток загальних положень фінансового законодавства в місцевих (регіональних) нормативно-правових актах

- Загальні тенденції в системі джерел окремих інститутів фінансового законодавства:

- 1. Ієрархічне розшарування актів, що мають характер (дію) закону, надання законодавчого пріоритету одних перед іншими (кодекси, спеціальні фінансові закони, загальні закони, декрети КМУ).

- 2. Щодо кожного інституту фінансового права законом встановлюється особлива система джерел законодавства.

- Наприклад, в статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетне законодавство складається з:

- 1) Конституції України;

- 2) цього Кодексу;

- 3) закону про Державний бюджет України;

- 4) інших законів, що регулюють бюджетні відносини, передбачених статтею 1 цього Кодексу;

- 5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті;

- 6) нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 цієї частини статті;

- 7) рішень про місцевий бюджет;

- 8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 цієї частини статті.

-

Дата добавления: 2015-05-26