Склад фінансової системи України

Фінансова система, її склад.

Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин, проблема представництва у фінансовому праві.

Суб’єкт фінансового права — це особа, яка володіє правосуб’єктністю, тобто наділена відповідними правами та обов’язками і потенційно можу бути учасником фінансових правовідносин. Вік набуття фінансової дієздатності залежить від норм інших галузей права.

С уб’єкт фінансового правовідношення — це реальний учасник конкретних фінансових правовідносин, який реалізує власні права (обов’язки), або виступає від імені суб’єкта фінансового права (в в’язку з чим наділений власними правами і обов’язками).

Юридичні права і обов’язки (матеріальні) в сфері фінансової діяльності належать суб’єктам фінансового права.

Суб’єктами фінансових правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни), юридичні особи (і організації, не наділені правами юридичної особи), держава, АРК, територіальні громади, органи держави і місцевого самоврядування (як суб’єкти фінансового права, так і їх представники).

Представництво в фінансових правовідносинах можливе:

1) за законом:

- загальне, в межах встановленої компетенції (наприклад, казначейство),

- процесуальне (наприклад, податкова адміністрація, прокуратура в суді) та

- спеціальне (наприклад, на здійснення державного замовлення, взяття державного кредиту, укладення договору державного кредитування тощо).

2) за договором (представництво централізованою бухгалтерією, податковим агентом, митним брокером тощо).

1. Фінансова система — це сукупність окремих сфер фінансових відносин, які відбуваються між централізовані або децентралізованими фондами грошових коштів, мають відповідний апарат управління та правове забезпечення.

2. Вся фінансова система складається з централізованих і децентралізованих фондів.

1. Централізовані фонди - держава збирає кошти для виконання внутрішніх і зовнішніх функцій. Через цей фонд держава забезпечує утримання соц. сфери, соц. захисти населення, розвиток нар. господарства, галузі, що сприяють розвитку всієї економіки, виробничої і невиробничої сфер. Сюди входять: Державний бюджет України, цільові фонди.

1.1. Державний бюджет. Бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію його функцій.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (п.1 ст.2 БК України).

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя (ст.6 БКУ).

Державний бюджет; це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні ВРУ та КМУ.

- включає цільові бюджетні фонди (Стабілізаційний фонд, Резервний фонд, інші)

1.2. Фонди цільового призначення (позабюджетні)

Специфіка спеціальних цільових фондів:

- цільове призначення;

- визначена законодавча самостійність;

- відокремленість від державного бюджету;

- управління ними здійснюється чітко визначеними органами державної влади;

- чітко визначені джерела формування;

- чітко визначені напрями використання коштів;

- зумовлені конкретними потребами.

Цільові фонди поділяються на дві групи:

1.2.1. постійні фонди, створення яких пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення цих видатків.

Кожен фонд має закріплені доходи, видатки і відповідну систему управління. В систему державних цільових фондів входить понад 30 фондів. Щодо більшості з них розроблено власний фінансовий процес, затверджується власний бюджет.

В Україні на даний час створюються такі основні цільові фонди:

§ у сфері соціального страхування:

1. пенсійний фонд;

2. фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

3. фонд соціального страхування на випадок безробіття

4. фонд соціального страхування від нещасних випадків;

§ у сфері гарантування вкладів: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

§ інші.

2.2. Місцевий кредит (місцеві запозичення, позики)

- місцеві внутрішні запозичення Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).

- місцеві зовнішні запозичення:

- Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 500 тисяч мешканців за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень (ч.2 ст. 6 БКУ).

• При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради.

• Місцеві запозичення можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку (ст.74 БКУ).

• Порядок здійснення місцевих запозичень встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених БКУ (ст. 74 БКУ).

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповіднарада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років (ч.7 ст. 74 БКУ).

2. Децентралізовані фінанси:

- регіональні фонди – місцеві бюджети, місцевий кредит запозичення відділення централізованих цільових позабюджетних фондів

2.1. Місцеві бюджети;

місцеві бюджети – це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5 БК України);

Дата добавления: 2015-05-26