Проблеми сучасного визначення предмета та методу фінансового права

IV частина

28. Поясніть взаємозалежність будови і функцій органів слуху у людини.

29. Складіть правила профілактики захворювань органів травлення та запобігання харчовим отруєнням.

Предмет фінансового права – це суспільні відносини, що виникають змінюються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави, АРК та місцевого самоврядування.

Ознаки від н осин, що становлять предмет фінансового права:

n фінансові відносини;

n виникають в результаті (ході) здійснення фінансової діяльності;

n один із суб’єктів цих відносин наділений владними повноваженнями;

n владні відносини;

n забезпечуються силою державного припису;

n об’єктом є грошові публічні фонди;

n майновий характер (грошовий), або пов’язаний немайновий (організаційний).

Проблеми визначення предмета:

1) Чи тільки грошові відносини?

• поширеною є позиція учених згідно з якою об’єктом фінансових правовідносин є виключно грошові фонди, які мають державну (комунальну) форму власності, i нормами фінансового права інші економічні відносини регулюватися не можуть.

• останнім часом явно під фінансово-правове регулювання підпадають відносини в сфері обліку матеріальних цінностей організаціями бюджетної сфери, використання фондів (в іноземній валюті, золоті, формуються з коштовних та напівкоштовних каменів), що використовуються з метою підтримання національної грошової одиниці, валютного регулювання.

• відносини в сфері формування матеріального резерву та централізованого матеріального забезпечення ще залишаються під адміністративно-правовим регулюванням.

2. Хто є суб’єктами фінансової діяльності: лише держава чи й інші суб’єкти?

Самостійними суб’єктами фінансової діяльності визнаються АРК та суб’єкти місцевого самоврядування, що наділені публічною владою на певній території.

3. Державні фінанси чи публічні фінанси?

• державні і місцеві фонди коштів відносять до публічних фондів коштів (Нечай А.),

• до публічних відносять також суспільні фонди коштів, які створені:

- за участю держави (правотворчий акт)

- на них розповсюджується фінансовий контроль

- держава бере участь в поповненні даного фонду (кошти надходять переважно або в тому числі і з бюджету, інших публічних фондів коштів)

- держава бере участь в управлінні цими фондами

(Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд Суспільного телебачення та радіомовлення)

• Вчені акцентують, що на противагу цивільному правуфінансове право регулює питання режиму фонді в, мобілізації фінансових ресурсів до нього, а саме відносини щодо переходу об’єкта власності від одного суб’єкта до іншого (публічного), питання розпорядження коштами фондів як об’єктом власності (Крохіна).

4. Фінансове право регулює відносини в сфері публічних фінансів чи виходить за ці межі?

Структура публічних фінансів впливає на структуру системи фінансового права, однак, фінансові правовідносини виходять за межі економічних фінансових відносин, оскільки фінансово-правові норми регулюють також відносини в сфері фінансового контролю, фінансово-правової відповідальності та охоронні фінансово-правових відносин.

Метод фінансового права – імперативний, метод владних приписів (тільки так і не інакше).

Основний метод фінансово-правового регулювання — державно-владні приписи одним учасникам фінансових відносин з боку інших, які виступають від імені держави (місцевого самоврядування) і наділених у зв'язку з цим відповідними повноваженнями.

Особливість:

• Відносини "влади і підпорядкування" при регулюванні фінансових відносин, як правило, не ґрунтуються на відносинах субординації, підпорядкування по "вертикалі ".

• Владні розпорядження виходять в більшості випадків від фінансових, податкових і кредитних органів, з якими інші учасники фінансових відносин не знаходяться в адміністративній залежності.

Основна ознака:

1) більшість норм фінансового права регулюють порядок виконання фінансового обов’язку (обов’язку осіб, обов’язку як елемента компетенції уповноваженого органу тощо).

2) Значно менша доля добровільності вступу у відносини та оперативної самостійності уповноважених органів, ніж в адміністративному праві, але і в цьому випадку дії метод владних приписів.

• Так, при використанні державою для формування своїх ресурсів платежів добровільного характеру (державні позики, казначейські зобов'язання, лотереї і т.п.) в певній частині також діє метод владних розпоряджень.

• Таким чином, держава встановлює умови проведення державних внутрішніх позик, випуску державних казначейських зобов'язань, що не можуть бути змінені за угодою сторін, і є обов'язковими для дотримання особами, що вступили у дані відносини.

Методу фінансового права властиві наступні особливості:

1. Імперативна спрямованість правового регулювання, що припускає детальну юридичну регламентацію і мінімізацію свободи (оперативної самостійності) суб'єктів самостійно регулювати свою поведінку у сфері фінансової діяльності.

2. Публічно-правовий характер цільових установок ( мета фінансово-правового регулювання - забезпечити державу і місцеве самоврядування фінансовими ресурсами для реалізації публічних завдань і функцій ). При цьому одним з найважливіших завдань фінансового права є формулювання, дотримання і захист прав приватних суб'єктів в їх взаєминах з державою.

3. Держава (інші публічні суб’єкти) в особі відповідних інститутів – атрибутивний, обов’язковий учасник фінансових правовідносин. По відношенню до суб'єктів фінансового права діє загальний заборонний тип правового регулювання: "заборонено все, крім того, що прямо дозволено законом".

4. Фінансові відносини є владовідносинами. Державний учасник, або уповноважений нею, виступає тут як носій компетенції.

5. У змісті фінансово-правових норм переважає позитивний обов’язок.

6. Майновий, переважно грошовий характер більшості фінансових правовідносин.

7. Якщо основною формою правового регулювання в цивільному праві виступає договір, в адміністративному праві - адміністративний акт, в конституційному праві - закон, то для фінансового права характерним юридичним засобом є фінансово-правовий акт. Останнім часом підвищується роль договірного регулювання фінансових правовідносин.

8. Однією з сучасних тенденцій фінансово-правового регулювання є його інтернаціоналізація. Таким чином, норми міжнародного права набувають характеру прямої дії, безпосередньо породжують права і обов'язки суб'єктів, підлягають застосуванню в судах і інших державних органах.

9. Формалізованність фінансово-правового регулювання, що припускає великий об'єм і значення процесуальних норм і процедур. Це створює додаткові гарантії для захисту як державних, так і приватних інтересів у сфері фінансової діяльності.

10. Активне використання методів рекомендацій.

Дата добавления: 2015-05-26