Фінансові правопорушення як підстава притягнення до фінансово-правової відповідальності

Підставою настання фінансово-правової відповідальності, а також юридичним фактом виникнення фінансово-деліктних правовідносин є фінансове правопорушення, а саме такий його елемент, як фінансовий проступок.

При цьому вказані галузеві принципи, зважаючи на відсутність єдиної фінансово-правової відповідальності, слід розглядати як єдність окремих груп інституційних (підгалузевих) принципів: принципів податково-правової, бюджетно-правової, валютно-правової, банківсько-правової відповідальності.

n Фінансове правопорушення є єдиною підставою реалізації заходів фінансово-правової відповідальності.

n Явище фінансового правопорушення може поєднувати поряд з фінансово-правовим проступком склади дисциплінарного правопорушення та адміністративного правопорушення або кримінального злочину, а також цивільного делікту.

n Фінансове правопорушення – це суспільно шкідливе (небезпечне) протиправне (таке, що порушує норми фінансового законодавства), винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздаткого суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке зазіхає на інтереси держави і суспільства загалом, що охороняються законом і за яке встановлена фінансово-правова відповідальність.

Види фінансових правопорушень:

n Податкові правопорушення;

n Банківські правопорушення;

n Валютні правопорушення;

n Правопорушення в сфері обігу готівки та розрахунків;

n Правопорушення у сфері обов’язкового державного соціального страхування;

n Бюджетні правопорушення;

n інші

Фінансово-правові санкції, залежно від способу охорони фінансових правовідносин, поділяються на:

- Правовідновлювальні (пеня, повернення коштів, отриманих у вигляді субвенції до відповідного бюджету в сумі нецільового використання тощо);

- Каральні (штраф, зменшення бюджетних асигнувань, безспірне списання коштів з місцевих бюджетів, витрачених на видатки, які повинні були провадитися з іншого бюджету).

65. Поняття, зміст та заходи фінансово-правової відповідальності.

66. Види фінансово-правової відповідальності.

- податкова -- (до прийняття Податкового кодексу механізм реалізації відповідальності за податкові правопорушення закріплено в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року (ст. 17), Законі «Про державну податкову службу в Україні»;

- бюджетна – гл. 18 Бюджетного кодексу України; щорічні закони про Державний бюджет;

- банківська – за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності. Закон України „Про банки та банківську діяльність”;

- в сфері розрахунків - за порушення правил здійснення рахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, передбачену Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції від 1 червня 2000 року; порушення Закону „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р.;

- в сфері обігу готівки відповідно № 2346-III та Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року,

- валютна, встановлена Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року (ст. 16), а також іншими актами валютного законодавства;

- Інші.

67. Провадження у справах про порушення фінансового законодавства.

Важливу роль у розвитку фінансового процесу відіграло прийняття ряду законодавчих актів, де передбачено порядок притягнення до окремих видів фінансово-правової відповідальності. Наприклад, для податкового процесу таку функцію виконав Закон України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [18], для бюджетно-правового процесу Бюджетний кодекс України, значну частину змісту яких становлять норми процесуального характеру. В Російській Федерації таку роль зіграли Податковий та Бюджетний кодекси. При цьому, як зазначає В.М. Іванова, законодавець використовував принципи, що застосовувались в інших відомих системі російського права галузях, зокрема кримінально-процесуального та цивільно-процесуального права, та інститутах конституційного й адміністративного процесу, тобто була зроблена спроба реалізувати в нормах, що регулюють податковий процес, основні принципи процесуального права

Аналіз бюджетного законодавства України та практики його застосування свідчить, що бюджетно-правовому процесу як явищу притаманні поряд із загальними ознаками юридичного процесу також і спеціальні, що відрізняють його від інших. Провадження у справах про бюджетні правопорушення має свої особливості, визначені процесуальними нормами бюджетного права, та свій суб’єктний склад. Суб’єктами накладення бюджетно-правової відповідальності є й такі, що не мають аналогічних повноважень щодо адміністративних процедур, зокрема головні розпорядники бюджетних коштів, Міністр фінансів України, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад (згідно зі статтями 118 та 124 БКУкраїни).

Окрім того, провадження у справі про бюджетне правопорушення може здійснюватися незалежно від провадження у справі про адміністративне правопорушення в сфері бюджету чи кримінального провадження.

Як і адміністративний, бюджетно-правовий процес має особливість, а саме: охоплює значно ширше порівняно з кримінальним, господарським та цивільним процесом коло суспільних відносин. Ця відмінність зумовлює структуру бюджетно-правового процесу як сукупності окремих проваджень, кожне з яких становить певну єдність послідовно здійснюваних дій і процедур, спрямованих на розгляд

і вирішення індивідуально-конкретних справ. Такі процедури в адміністративному праві називають «адміністративними провадженнями». У бюджетному ж праві розподіл бюджетно-правового процесу на окремі види провадження до останнього часу вважався недоцільним. Проте з появою окремих процедур, таких як провадження у справах про бюджетні правопорушення, оскарження рішень Міністерства фінансів України щодо врахування обсягу бюджетного запиту, оскарження рішень про притягнення до бюджетно-правової відповідальності тощо, з’являється потреба виокремлення складових елементів бюджетно-правового процесу.

Бюджетно-правовий процес також складається з цілого кола елементів. До основних із них, виходячи з такого критерію, як характер індивідуально-конкретної справи, на нашу думку, належать:

1) неюрисдикційний бюджетний процес:

- бюджетний процес (з усіма його складовими);

- бюджетно-договірні провадження (зокрема, з укладення угод щодо надання субвенцій до місцевого бюджету тощо);

- реєстраційні провадження (з реєстрації розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у Державному казначействі, з реєстрації бюджетних програм, з реєстрації бюджетних зобов’язань тощо);

- бюджетно-контрольні провадження (з проведення перевірок, ревізій, внутрішнього фінансового аудиту тощо);

2) юрисдикційний бюджетний процес:

- провадження по застосуванню бюджетно-правових заходів примусу, що не належать до заходів бюджетно-правової відповідальності;

- провадження у справах про бюджетні правопорушення;

- провадження з виконання рішень щодо притягнення до бюджетно-правової відповідальності.

Отже, притягнення до бюджетно-правової відповідальності є елементом юрисдикційного бюджетного процесу, центральним у якому виступає провадження у справах про бюджетні правопорушення.

Щодо бюджетно-правового процесу, то слід визнати: увагу дослідників сконцентровано на неюрисдикційному бюджетному процесі, а питання юрисдикційного ні у вітчизняній, ні в російській фінансово-правовій науці практично не висвітлені. Однак притягнення до бюджетно-правової відповідальності за вчинення бюджетних правопорушень здійснюється в особливій процесуальній формі.

Провадження у справах про бюджетні правопорушення має тільки йому притаманні ознаки. До них належать: наявність спеціальних органів, наділених повноваженнями розглядати справи про бюджетні правопорушення (ст. 124 БК України); специфіка актів, якими оформлюється процесуальна діяльність (протокол про бюджетне правопорушення, акт ревізії); процедура їх оформлення.

Кожне правопорушення в бюджетній сфері розглядається в порядку окремого провадження у справі про бюджетне правопорушення. Для кожної категорії справ окремими підзаконними нормативно-правовими актами передбачені відповідні правила розгляду. А отже, відбувається формування процедур, у межах яких розглядаються конкретні види бюджетних правопорушень. У цьому полягає причина виокремлення конкретних проваджень.

Водночас існує проблема: окремі види проваджень у справах про бюджетні правопорушення прив’язані не так до окремих груп правопорушень, навіть не до груп суб’єктів бюджетно-правової відповідальності, а до заходу відповідальності, який слід застосувати органу накладення за вчинення бюджетно-правової відповідальності [20-23]. Такий підхід правотворців недоцільно підтримувати, насамперед зважаючи на те, що законодавець не встановив чітко, який же саме захід відповідальності потрібно застосовувати за те чи інше бюджетне правопорушення. Особливі проблеми з бюджетними правопорушеннями об’єднуються під назвою «нецільове використання бюджетних коштів». Так, в БКУкраїни передбачено, що в разі їх вчинення може бути застосовано один з таких заходів відповідальності: призупинення бюджетних асигнувань (ст. 117 БКУкраїни) або зменшення бюджетних асигнувань (ч. 1 ст. 199 БКУкраїни). При цьому не встановлено умови розмежування підстав для їх застосування. Таку ситуацію законодавцю негайно слід виправляти.

Провадження у справах про бюджетні правопорушення складаються з процесуальних стадій. Процесуальна стадія це сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення цілей і вирішення завдань відповідної стадії провадження. Так, діяльність учасників провадження у справах про бюджетні правопорушення розвивається у часі як послідовний ряд пов’язаних між собою процесуальних дій щодо реалізації прав та взаємних обов’язків.

Крім того, питання про стадії провадження у справі про бюджетне правопорушення необхідно розглядати з двох принципових позицій: по-перше, у плані логічної послідовності вчинення визначеного числа дій при винесенні відповідного процесуального акта і, по-друге, у плані розкриття функціональної характеристики процесуальної діяльності. Отже, можна визначити, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в кілька стадій: 1) порушення справи про бюджетне правопорушення;

2) розгляд справи і винесення рішення у ній;

3) виконання рішення про притягнення до бюджетно-правової відповідальності; 4) перегляд (скасування) рішення про притягнення до бюджетно-правової відповідальності (факультативна стадія).

Кожна стадія, у свою чергу, складається з окремих етапів, що являють собою групи взаємопов’язаних дій. Результати етапів процесуальної діяльності відображаються в окремому процесуальному оформленні. Так, застосування забезпечувальних заходів у провадженні в справах про адміністративні правопорушення може фіксуватися в окремих протоколах поряд із фіксацією в протоколі адміністративного правопорушення. Система стадій та етапів провадження може бути представлена таким чином.

Дата добавления: 2015-05-26