Другий підхід: фінансове право – окрема галузь публічного права

Система фінансово-кредитних організацій України, державне регулювання їх діяльності.

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

n банки;

n небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установками

Серед фінансових посередників ключову роль відіграють банки.

n Комплекс із трьох базових операцій — депозитних, кредитних і розрахункових — створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком.

n Фінансово-кредитна установа (кредитно-фінансова установа) - юридична особа, внесена до Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком операцій з залучення вкладів від населення.(Постанова Правління НБУ від 08.02.2000 N 49).

n Регулятори:

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг)

n Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"

n Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг: Указ Президента України 23 листопада 2011 року № 1070/2011

2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (Нацкомцінних паперів)

n Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»

n Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента України № 1063/2011

69. Банківське право в системі права України. Фінансово-правовий інститут регулювання банківської діяльності.

Позиція вчених з цього питання залежить від підходу до визначення предмета та метода правового регулювання:

Перший підхід: фінансове-банківське право
До предмету правового регулирования банківського права входять дві основні групи правовідносин:

1) відносини щодо формування банківської системи, створення та ліквідації банків;

2) відносини між Національним банком та банками щодо регулювання банківської діяльності;

3) відносини щодо обслуговування рахунків Державного казначейства та бюджетних установ;

4) відносини між органами фінансового контролю та банками.

„ Поскільки банківське право має власний предмет і метод правового регулювання, то його слід розглядати як самостійну галузь права”. Дана теза дає можливість припускати, що паралельно існує право кредитних спілок, страхової діяльності, діяльності фондових ринків тощо. Але, цей підхід не популярний, оскільки публічне право регулює передусім:

n питання регулювання функціонування фінансово-кредитної системи вцілому,

n загальний та спеціальний контролю у вказаних сферах,

n загальні підходи до встановлення фінансово-правової відповідальності суб’єктів зазначених видів діяльності.

Третій підхід:фінансове право – комплексна галузь законодавства

«Банківське право включає норми адміністративного, фінансового, цивільного, господарського та інших галузей права, які регулюють комплекс відносин, що відбуваються в сфері банківської діяльності».

Дата добавления: 2015-05-26