Поняття правонаступництва в міжнародному праві. Підстави правонаступництва. Види і форми правонаступництва держав

Під правонаступництвом держав у міжнародному праві розумі- і ться перехід прав та обов’язків від одного суб’єкта міжнародного права (правопопередника) до іншого (правонаступника) внаслідок виникнення чи припинення держави або зміни її території. Таким чином, правонаступництво являє собою правовідносини, у яких беруть участь дві сторони:

- держава-попередниця.яка була змінена іншою державою в про- і *есі правонаступництва;

- держава-спадкоємниця, яка замінила іншу державу в процесі

II равонаступництва.

Правонаступництво держав не повинне порушувати права третіх держав, які перебували з ними у договірних відносинах. Моментом правонаступництва держав є дата зміни державою-спадкоємницею держави-попередниці в несенні відповідальності за міжнародні відносини щодо території, яка є об’єктом правонаступництва.

Найбільш поширеними підставами виникнення правонаступ- пицтва є:

а) територіальні зміни - розпад держави на дві та більше держав; об’єднання держав при входженні території одної держави у склад іншої;

б) соціальні революції;

в) утворення нових держав у процесі деколонізації.

Питання правонаступництва держав не виникає при зміни урядів незалежно від того, відбулася ця зміна конституційним чи неконституційним шляхом. Така зміна не порушує неперервності існування держави як суб’єкту міжнародного права, тому держава продовжує бути зв’язаною своїми правами та обов’язками відповідно до міжнародного права.

Об’єктами правонаступництва можуть бути територія, договори, державна власність та державні борги, державні архіви, а також членство у міжнародних організаціях. В залежності від об’єкта правонаступництва розрізняють відповідні види правонаступництва.

Науці міжнародного права відомі наступні форми правонаступ-ництва:

- повне (універсальне) правонаступництво - за яким до держави- правонаступниці переходять усі права та обов’язки держави-по- передниці;

- неповне (часткове) правонаступництво - за яким до держави- правонаступниці переходять лише частина прав та обов’язків або лише права чи обов’язки держави-попередниці;

- відсутність правонаступництва (tabula rasa - «чиста дошка»)

- нова держава не пов’язана міжнародними зобов’язаннями держави- попередниці. Принцип tabula rasa отримав широке застосування при створенні нових незалежних держав в процесі деколонізації.

Особливим випадком правонаступництва є континуитет. Так, Росія у 1991 р. проголосила себе «державою-продовжувачем Союзу PCP».

У випадку континуїтету немає потреби у визнанні з боку інших держав у якості суб’єкта міжнародного права, достатньо визнання факту правопродовжувача держави-попередниці: континуітет означає ідентичність та неперервність суб’єкту міжнародного права. Континуітет Росії щодо СРСР проявляється, зокрема, у збережені статусу постійного члена Ради Безпеки ООН, статусу ядерної держави, виконанні функцій депозитарію замість уряду СРСР тощо.

27. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів, державних боргів

Однією з найважливіших проблем правонаступництва щодо дер-жавної власності є проблема компенсації за власність, що переходить до держави-наступниці. У Віденській конвенції 1983 р. передбачається, що в принципі такий перехід власності повинен відбуватися без компенсації, якщо інше не узгоджено зацікавленими державами або не передано на вирішення відповідного міжнародного органу. Держава-попередниця зобов’язана вжити всі заходи для запобігання пошкодження або знищення власності, що переходить до держави- наступниці. Правонаступництво не стосується власності, яка знахо-диться на території держави-попередниці і належить третій державі згідно з внутрішнім правом держави-попередниці.

За домовленістю зацікавлених держав або за рішенням відповідного міжнародного органу може встановлюватися компенсація за перехід архівів держави-попередниці до держави-наступниці; в іншому випадку перехід відбувається без компенсації. У такому ж порядку вирішується питання про дату переходу архівів.

Згідно з Віденською конвенцією 1983 р. від держави-попередниці вимагається, щоб вона приймала всі заходи з запобігання пошкодженню або знищенню архівів, які переходять до держави-наступниці.

Перехід власності, архівів і боргів при правонаступництві регулю-ється, за загальним правилом, угодами між державою-попередницею і дсржавою-наступницею. За відсутності таких угод Конвенцією 1983 р. истановлені наступні правила:

а) при передачі частині території держави іншій державі до право-наступника переходять:

- все нерухоме майно, що знаходиться на відповідній території, н також рухоме майно, пов’язане з діяльністю держави на даній території;

- частина архівів, яка відноситься до відповідної території і необ- х ідна для її нормального управління;

- державний борг (у справедливій частці);

б) при створенні нової незалежної держави на території держави- іюпередниці до держави-правонаступниці переходять:

- нерухоме майно, що знаходиться на її території, а також нерухо- м ість, що належить державі-попередниці і що знаходиться за кордоном. До ііравонаступника переходить також рухоме майно, що знаходиться на відповідній території держави-попередниці;

- архіви, що стосуються її території, а також частина інших архівів, необхідних для нормального управління. Державні борги до право-наступника не переходять;

в) при об’єднанні декількох держав в одну до правонаступника переходять: вся власність держав-попередниць, їх архіви та борги;

г) при відокремленні частини території від держави до правонас-тупника переходять:

- нерухоме майно, що знаходиться на даній території, а також псе пов’язане з нею рухоме майно і частина іншого рухомого майна (у > праведливій частці);

- частина архівів, що стосується відповідної території, а також інші архіви, необхідні для нормального управління нею;

- державний борг (у справедливій частці);

д) при розділенні держави, коли частини території утворюють дві «бо декілька держав-правонаступниць, до правонаступників пере-ходять:

- нерухоме майно, що знаходиться на їх території, а також рухома шіасність, що відноситься до неї;

- частина архівів, що стосується даної території, а також інші ар- хіни, що мають безпосереднє відношення до неї;

- державний борг (у справедливій частці).

Сучасне міжнародне право виходить з того, що правонаступництво держав не зачіпає принцип непорушності державних кордонів. Ст. 11 Віденської конвенції 1978 р. закріпила норму міжнародного звичаєвого права, відповідно до якої правонаступництво держав не стосується кордонів, встановлених договорами, і договірних прав та обов’язків стосовно їхніх режимів.

Також необхідно відзначити, що положення про правонаступни-цтво щодо державної власності не застосовуються до ядерної зброї, яка належить державі-попередниці. Згідно з Угодою про нерозповсю- дження ядерної зброї 1968 p., кожна з ядерних держав зобов’язується не передавати «кому б то не було» ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої, а неядерна держава зв’язана зустрічним зобов’язанням «не приймати передачі від кого б то не було» ядерної зброї або ядерних вибухових пристроїв, що виключає будь-яке правонаступництво від-носно ядерної зброї.

Дата добавления: 2015-05-31