Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі

перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

	Примітки8
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину— невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує здоров’я особи.	Суспільна небезпекадіяння полягає в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження здоров’ю людини.
Об’єктивна сторона злочинухарактеризується: діями; наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень; причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідками; певною обстановкою.	Злочин вважається закінченимз моменту заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим або непрямим умислом.

9 Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень підлягає кваліфікації за цією статтею у трьох випадках, а саме, у разі його вчинення при перевищенні: 1) меж необхідної оборони; 2) меж захисту в обстановці уявної оборони; 3) заходів, необхідних для затримання злочинця.

Обов’язковою умовою кваліфікації заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження за ст. 124 є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхі' дності затримання злочинця.

Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження

	Примітки10
Підслідність– за заявою потерпілої особи.	Дізнання і досудове слідствоне проводиться, потерпілий підтримує обвинувачення в суді.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує здоров’я особи.	Суспільна небезпекадіяння полягає в заподіянні легкого тілесного ушкодження.
Об’єктивна сторонаполягає у вчиненні тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження; 2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності.	Злочин вважається закінченимз моменту заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження. Короткочасний розлад здоров’я— розлад здоров’я тривалістю більше 6 днів, але не більше 21 днів. Незначна втрата працездатності– втрата загальної працездатності на 10%. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого або непрямого умислу. Мотиви і цілі на кваліфікацію не впливають.	Умисел не визначений (не конкретизований). Легке тілесне ушкодження– це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів (синець, подряпина).

10 У випадку ч. 1 ст. 125 йдеться про легке тілесне ушкодження, що не спричинило таких наслідків, як короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності. Таким тілесним ушкодженням є уш' кодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (сінець, подряпина тощо).

Легке тілесне ушкодження, передбачене ч. 2 ст. 125, характерезується тим, що при його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад здоров’я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров’я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до

10%.

Стаття 126. Побої і мордування

	Примітки
Підслідність:ч.1 ст.126 – за заявою потерпілої особи; ч.2 ст.126 – слідчі органи МВС.
Категорія злочину:ч.1 ст.126 – злочин невеликої тяжкості; ч.2 ст.126 – середньої тяжкості.
Безпосередній об’єкт злочину– здоров’я особи. Додатковим об’єктомможе витупати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканість.	Суспільна небезпекапроявляється в нанесенні побоїв, що спричиняє не тільки фізичний біль, а й негативно позначається на емоційному стані особи.
Об’єктивна сторона злочину11 полягає в: нанесенні ударів або побоїв; вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.	Злочин визнається закінченимпісля нанесення ударів чи побоїв. Побої– це багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень. Інші насильницькі дії– це інші, крім ударів та побоїв, насильницькі дії, які можуть полягати, зокрема, у: викручуванні кінцівок, здушуванні шиї, вириванні волосся. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину— загальний.	Мордування– це багаторазове спричинення болю.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим або непрямим умислом.	Мотивомможе бути помста, недобрі стосунки тощо. Удар– це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла, що завдає фізичного болю.
Кваліфікованими видами злочинує вчинення діянь: що мають характер мордування; групою осіб; з метою залякування потерпілого чи його близьких.

11 Характеру мордування удари, побої або іші насильницькі дії набувають тоді, коли вони полягаютьу багаторазовому або тривалому спричиненні болю (щипання, шмагання, завдання численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії). Вирі' шення питання про те, чи мали зазначені дії характер мордування, входить до компетенції органу дізнання, слідчого прокурора, суду. Судово'медичний експерт повинен у таких випадках втановити наявність, харак' тер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджу'

Стаття 127. Катування

к

	При м
П ідслідн ість– орган и вн утріш ніх сп рав.
Кат егор ія злочин у– тяж ки й
Б езп осер едн ім об’єк т омє здоров’я особи. Додат к ови й об’єк т– воля, честь і гідн ість особи.	Пот ер п іли мвваж ається фізичн а осо якій завдан о м оральн ої і фізичн ої ш цим злочи ном.
Об’єк т и вн а ст ор он а злочину12 х арактери зується: діям и – нанесенням побоїв, катуванням або ін ш и м и наси льницьки ми діям и; н аслідкам и у ви гляді заподіяння си льн ого фізи чного болю або фізи чн ого чи морального страж дан н я; причинним зв’язком між вказан и м и діям и і н аслідкам и.	Злочи н вважаєт ься закінченимз моменту настання н аслідків, вказан и ди сп озиції цієї статті. Ск лад злочин у– ф орм альн ий. М учення– це дії, пов’язан і з три вал позбавленням лю дини їж і, п иття чи теп ла, утри мання її в шкідли ви х для здоров’я умовах. Ін ш і наси льницькі дії – різн і посяга на статеву н едоторкан ість особи, дії характерні для м ордуван н я, а також п одібн і дії (придуш ування, підвіш ув тіла, три вала ізоляц ія, вп ли в на лю д постійним голосним звуком, примуш ування їсти неїстівн і речови тощ о).
Суб’єк т злочи ну– загальний.	Фізи чн а осудн а особа, яка досягла ві кри м ін альн ої відп овідальн ості (16 р.
Суб’єк т и вн а ст ор он а злочинух арактери зується виною у ф орм і прям ого ум и слу. Метою наси льницьки х дій при катуванні є намагання примусити п отерп ілого або ін ш у особу до дій, що суп еречать їх н ій волі.
К валіфік ую чи ми ознакам и злочинує його повторне вчинення або за попередн ьою змовою груп ою осіб.

н

н

12 Насильницькі дії, вчинені службовими особами з метою спонукання потерпілого до дій, що суперечать його волі, можуть бути кваліфіковані, зокрема, за ст. 365 (424) або 373.

Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

	Примітки13
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує здоров’я особи.	Потерпілимвизнається особа, якій завдано моральної та фізичної шкоди цим злочином.
Об’єктивна сторона злочинухарактеризується: діями або бездіяльністю; наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; причинним зв’язком між зазначеними діями і наслідками.	Злочин вважається закінченимз моменту настання зазначених у ст.128 наслідків – тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності (16 р.).
Суб’єктивна сторона злочинує основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, відповідальність за яке настає за ст. 121 і 122: вона характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

13 Якщо необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження стало наслідком неналежного виконання особоюю своїх службових чи професійних обов’язків або порушення відповідних правил (експлуа' тації, безпеки тощо) і воно є ознакою відповідного складу злочину, вчинене слід кваліфікувати за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, ст. 264, ч. 2 ст. 276, ч. 2 ст. 281, ч. 2 ст. 282, ч. 1 і

2 ст. 286). Кваліфікувати зазначені наслідки ще й за ст. 128 не потрібно

Стаття 129. Погроза вбивством

	Примітки14
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує особиста безпека особи.
Об’єктивна сторонапроявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.	Злочин вважається закінченимз моменту сприйняття погрози потерпілим.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.
Кваліфікуючою ознакоює вчинення його членом організованої групи.

14 При вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 129, той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим.

Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує життя і здоров’я людини.	СНІД– це особливо-небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини і через відсутність у теперішній час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.
Об’єктивна сторона злочинувиражається: 1) у свідомому поставленні іншої особи у небезпеку зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини; 2) в зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу; 3) умисному зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.	Злочин визнається закінченимз моменту вчинення дій, які створюють реальну небезпеку зараження іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини. Склад злочину– формальний.
Суб’єкт злочину– осудна особа, якій виповнилось 16 років, що хворіє на невиліковну інфекційну хворобу і знає про це.	Фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років, що хворіє на невиліковну інфекційну хворобу і знає про це.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується непрямим умислом або злочинною самовпевненістю.	Вчиннення з прямим умислом дій, спрямованих на те, щоб заразити іншу особу вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, якщо фактичне зараження не відбулося, слід розцінювати як замах і кваліфікувати за ст. 15, ч. 4 ст. 130.
Кваліфікуючими ознакамиє зараження: двох або більше осіб; неповнолітнього.

Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує здоров’я та життя особи.
Об’єктивна сторонахарактеризується сукупністю таких ознак: діяння – неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них; суспільно-небезпечні наслідки у вигляді зараження особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини; причинним зв’язком між зазначеним діянням і наслідками.	Злочин вважається закінченим з моменту фактичного зараження потерпілої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Медичні, фармацевтичні та інші працівники. До іншихпрацівників слід відносити: працівників станцій з переливання крові; працівників підприємств, на яких виготовляються тест-системи для діагностики ВІЛ інфекції; службовців дипломатичних представництв та консульських установ України, які видають іноземцям та особам без громадянства візу на в’їзд до України без пред’явлення документів про відсутність у них ВІЛ інфекції та ін.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю.
Кваліфікуючою ознакоюданого злочинує зараження двох або більше осіб.

Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження ВІЛ чи іншою невиліковною інфекційною хворобою

	Примітки
Підслідність– прокуратура.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує встановлений порядок надання інформації про проведення медичного огляду на виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, права і свободи громадян.	До лікувальних закладівналежать заклади, в яких особам надається лікувально-профілактична допомога, – поліклініки, лікарні, диспансери, клініки науково-дослідних інститутів, інші акредитовані заклади охорони здоров’я.
Об’єктивна сторонаполягає у розголошенні відомостей про: проведення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини або захворювання на СНІД; його результати.	Злочин вважається закінченимз моменту, коли відповідні відомості стали відомі особі, яка повинна була їх знати. Службові особи лікувальних закладів– це працівники вказаного закладу, які здійснюють функції організації та управління у сфері охорони здоров’я (генеральні директори, директори, головні лікарі їх заступники, керівники структурних підрозділів та ін.).
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Це: 1) службова особа лікувального закладу; 2) допоміжний працівник такого закладу, який самочинно здобув інформацію; 3) медичний працівник. Ним можуть бути, зокрема, працівники центрів профілактики СНІДу, санепідстанцій та інших закладів охорони здоров’я, яким повідомляються відомості про позитивні результати медичних оглядів на ВІЛ-інфекцію, медичні працівники, які працюють у слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту з питань виконання покарань.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується умислом або необережністю.

Стаття 133. Зараження венеричною хворобою

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує здоров’я особи.	Суспільна небезпекаполягає у заподіянні шкоди здоров’ю особи, негативному впливі на репродуктивне здоров’я нації та генофонд, а також у здатності викликати тяжкі наслідки. Потерпілимє будь-яка особа.
Об’єктивна сторонаполягає у зараженні іншої особи венеричною хворобою.	Такі обставини, як вид венеричної хвороби, тяжкість розладу здоров’я, метод і тривалість лікування, на кваліфікацію не впливають і враховуються при призначенні покарання. Злочин вважається закінченимз моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу.
Суб’єкт злочину– загальний.	Ним може бути особа, яка досягла 16-річного віку, хворіє на венеричну хворобу та знає про наявність у неї цієї хвороби
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим чи непрямим умислом або злочинною самовпевненістю.	До венеричних хвороб належать інфекційні захворювання, які передаються переважно статевим шляхом.
Кваліфікуючими ознаками є:вчинення злочинуособою раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього венеричною хворобою(ч. 2 ст. 133). Особливо кваліфікуючою ознакою є:спричинення цим злочином тяжких наслідків (ч. 3. ст. 133), до яких належать смерть людини, втрата будь-якого органу чи його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше як на 1/3, переривання вагітності або непоправне знівечення обличчя.

Стаття 134. Незаконне проведення аборту

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує здоров’я вагітної жінки, оскільки аборт складає загрозу її життю та здоров’ю.	Суспільна небезпекадіяння визначається тим, що воно супроводжується різними ускладненнями.
Об’єктивна сторона злочину:це активні дії, що виражаються у проведенні аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, та у незаконному проведенні аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність чи смерть потерпілої.	Злочин вважається закінченимз моменту настання наслідків, вказаних у диспозиції цієї статті. Склад злочину– матеріальний. Відповідальність виключаєтьсяпри проведенні аборту в умовах крайньої необхідності за медичними вказівками. Незаконне проведення аборту– це протиправне порушення вагітності жінки за наявності її згоди на проведення операції. Відповідальність за даною статтею настає і у тому разі, коли жінка погоджується на проведення операції під впливом погроз з боку інших осіб.
Суб’єкт злочину– загальний.	Ним може бути особа, яка досягла 16 років і не має спеціальної медичної освіти, а також особа, яка має вищу медичну освіту, але не має медичної підготовки відповідного рівня.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом Мотив та метатакого злочинуможуть бути різними.	Психічне ставленнядо наслідків є необережним (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість). Найчастіше мотивомнезаконного проведення аборту є корисливість, проте трапляються інші випадки.
Кваліфікуючими видамиданого злочинує: вчинення даного діяння особою, раніше судимою за незаконне проведення аборту; суспільно-небезпечні наслідки щодо проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти.

Стаття 135. Залишення в небезпеці

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує життя і здоров’я особи.	Потерпілимвід цього злочинує особа, яка характеризується сукупністю двох ознак: 1) перебуває в небезпечному для життя стані; 2) позбавлена можливості вжити заходів щодо самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану
Об’єктивна сторона злочинуполягає у суспільно-небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.	Залишення без допомогипередбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого. Правовий обов’язокпіклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним може бути дві категорії осіб: первісно зобов’язані повинні були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу; самі поставили потерпілого у небезпечний для життя стан.
Суб’єктивна сторона злочину визначається прямим умислом.	Винний усвідомлюєсуспільно-небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів щодо самозбереження; те, що він зобов’язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.
Кваліфікованими видомданого злочинує залишення без допомоги матір’ю своєї новонародженої дитини (ч.2 ст.135), а особливо кваліфікованим– діяння, передбачене ч.1 або ч.2 ст.135, якщо воно спричинило смерть особи, залишеної без допомоги, або інші тяжкі наслідки.

Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує життя і здоров’я особи.
Об’єктивна сторона злочинуможе набувати таких форм: ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження; неповідомлення належним установам чи особам про знаходження іншої особи в небезпечному для життя стані, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження.	Обов’язковою ознакоює причинний зв’язок між бездіяльністю винного і наслідками у вигляді настання тяжкого тілесного ушкодження. Належні установи та особи– це установи, підприємства і організації та службові й інші особи, які зобов’язані за законом чи іншим нормативним актом надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані.
Суб’єктом злочинує будь-яка осудна і така, що досягла 16 років, особа, крім: медичних працівників; службових осіб; інших осіб, які зобов’язані надавати допомогу вказаним особам.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується непрямим умислом до бездіяльності і необережністю щодо наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень.	Ставлення винної особи до бездіяльності, пердбаченої ч. 2 ст. 136, характеризується тільки прямим умислом, а ставлення до наслідків, передбачених ч. 3 ст. 136, - тільки необережністю.
Кваліфікованими видамиє: 1) ненадання допомоги малолітньому, який перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу; 2) неповідомлення належним установам чи особам про перебування дитини в небезпечному для життя стані. Особливо кваліфікуючою ознакоює смерть потерпілого.

Стаття 137. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей

	Примітки15
Підслідність– прокуратура.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує життя та здоров’я дітей.	Суспільна небезпечністьдій виявляється у загрозі життю та здоров’ю дітей. Потерпілий– неповнолітня особа.
Об’єктивна сторона злочину виявляється в невиконанні або неналежному виконанні особою своїх професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх, що заподіяло істотну шкоду здоров’ю потерпілого.	Злочин вважається закінченимз моменту настання наслідків, вказаних у диспозиції цієї статті. Склад злочину– матеріальний. Істотна шкода здоров’ю потерпілого– це наслідки у вигляді заподіяння неповнолітньому легкого тілесного ушкодження.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Особа, на яку покладено професійні чи службові обов’язки щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю.	Винний передбачає можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення.
Кваліфікуючими ознакамиданого злочинує смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки. При цьому смерть неповнолітнього може настати як внаслідок злочинних дій інших осіб, так і внаслідок нещасного випадку (утоплення, падіння у прірву) або самогубства. До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, зникнення його безвісті тощо.

15 Невиконання або неналежне виконанн службовою особоюю підприємства, установи або організації вимог нормативно'правових актів щодо охорони праці неповнолітніх, якщо це заподіяло шкоду здоров’ю не' повнолітнього, кваліфікується за ст. 271.

Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує життя або здоров’я особи. Додатковий об’єкт– порядок надання громадянам якісної та кваліфікованої медичної допомоги.	Суспільна небезпечністьдій виявляється у загрозі життю та здоров’ю людини.
Об’єктивна сторона злочину16 виражається у занятті особою, яка не має належної медичної освіти, лікувальною діяльністю як професією, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.	Злочин вважається закінченимз моменту настання тяжких наслідків для хворого. Під тяжкими наслідками слід розуміти спричинення смерті, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний. Осудна особа, яка досягла 16- річного віку і не має належної медичної освіти.	Фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і не має належної медичної освіти.
Суб’єктивна сторона злочинуполягає у ставленні до наслідків у формі необережності.	Винний передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховував на їх відвернення або не передбачав, хоч міг і повинен був передбачити.

16 Заняття лікувальною діяльністю означає такі дії, як огляд хворого, встановлення діагнозу, консуль' тування, призначення до вживання ліків, визначення засобів, методів і прийомів впливу на організм людини, проведення процедур, хірургічне втручання тощо.

Незаконне заняття лікуальною діяльністю як підприємницькою у разі отримання доходу у великих розмірахкваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. 138 і ч. 1 ст. 202.

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

	Примітки17
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує життя і здоров’я людини.	Потерпілимвід цього злочинує хворий. Це, зокрема, інвалід, особа, яка отримала серйозну травму або перебуває в іншому явно хворобливому стані.
Об’єктивна сторона злочинувиражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, але без поважних причин не робить цього.	Поважні причини– це різноманітні обставини, які перешкоджають медичному працівникові надати хворому допомогу Злочин вважається закінченим з моменту ненадання допомоги хворому медичним працівником.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу вони мають, в якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочинує спричинення смерті або інших тяжких наслідків. До іншиих тяжких наслідків слід відносити заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

17 Диспозиція ст. 139 має описово'бланкетний характер, у зв’язку з чим для вирішення питання про наявність або відсутність цього складу злочину слід звертатись до нормативних актів, які регулюють поря' док надання медичної допомоги.

За ст. 139 слід кваліфікувати, зокрема: нез’явлення до хворого за викликом; відмову прийняти хворого у лікувально'профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нешасного випад' ку; відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні; відмову надати першу медичну допомогу пораненому або травмованому.

Дата добавления: 2015-05-31