Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності

професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

	Примітки39
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує конституційне право громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партії, громадські організації для здійснення захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а також права та законні інтереси профспілок, політичних партій, громадських організацій.	Цей злочин вважається закінченимз моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів.
З об’єктивної сторони злочинхарактеризують дії або бездіяльність, які перешкоджають законній діяльності профспілок, політичних партій, громадських організацій.	Законною визнаєтьсятака діяльність об’єднання громадян, яка не суперечить Конституції та законам України і здійснюється відповідно до їх програмної мети та статутних засад. Перешкоджання незаконній діяльності об’єднань громадян не утворює складу цього злочину.
Суб’єкт злочину –загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

39 Незаконними визнаються утворення і діяльність політичних партій і громадських організацій, про' грамна мета або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу на' сильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, неза' конне захоплення державної влади, пропаганду війни чи насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, створення незаконних воєнізо' ваних формувань.

Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

	Примітки40
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналістів, який забезпечує конституційне право громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, необхідну для реалізації ними своїх прав, свобод та законних інтересів.	Злочин вважається закінченимз моменту вчинення відповідних дій, передбачених ст.171. Склад злочину –формальний.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у діях, які перешкоджають законній, професійній діяльності журналіста (журналістів), а також засобу масової інформації, і можуть мати дві форми: 1) перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171); 2) переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків або за критику (ч. 2 ст. 171).	Перешкоджання законній діяльності журналістів– це протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобами масової інформації.
Суб’єкт злочину –службова або приватна особа, яка досягла 16-річного віку.	Перешкоджання законній діяльності журналістів, вчинене службовою особою з використанням наданих їй влади чи службових повноважень, за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 364.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

40 У разі перешкоджання шляхом погрози вбивством або знищення майна, застосуванняя фізичного на' сильства, знищення або пошкодження майна, підкупу службової особи, вчинене за наявності підстав, слід додатково кваліфікувати зокрема за ст. 121, 122, 125'127, 129, 194'196, 369. Умисне вбивство журналіста з метою перешкодити його законній професійній діяльності, а так само з мотиву помсти за таку діяльність потребує кваліфікації лише за п. 8 ч. 2 ст. 115.Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, вчинене у ході передвиборної компанії з метою вплинути на результати виборів, слід кваліфікувати за сукуп' ністю злочинів, передбачених ст. 171 і 157.

Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості
Об’єктом злочинує трудові права людини, які включають право на працю, право на гарантовану заробітну плату, право на відпочинок.	Потерпілимвід цього злочинуможе бути працівник. Під працівникамирозуміються особи, на яких поширюється законодавство України про працю і які є відповідною стороною трудових правовідносин.
З об’єктивної сторони злочинможе проявлятися у діях або бездіяльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю.	Звільнення з роботимає визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом. Злочин вважається закінченим: при незаконному звільненні з роботи – з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; при іншому грубом порушенні законодавства про працю – з моменту фактичного вчинення такого діяння, незалежно від його наслідків.
Суб’єкт злочину– спеціальний - службова особа, якій надано право приймати працівника на роботу (поновлювати на роботі), звільняти його з роботи або документально оформляти його прийняття (поновлення, звільнення), вирішувати питання щодо надання відпустки тощо, а також громадянин- підприємець, який використовує найману працю і має визначені вище права щодо найманих працівників	Невиконання службовою особою рішення суду про поновлення на роботі слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 172 і ст. 382. Якщо особа була звільнена з роботи через помилку, винна службова особа може нести відповідальність лише за халатність (ст. 367, 425).
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом, а перша його форма, крім того, особистим мотивом (помста, користь тощо).
Кваліфікуючою ознакою злочинує незаконне грубе порушення законодавства про працю щодо певних категорій працівників: неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, що має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю

	Примітки41
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину:ч. 1 –злочин невеликої тяжкості, ч. 2 –злочин середньої тяжкості
Об’єктом злочинує трудові права людини.	Потерпілимвід злочинує працівник, з яким укладено угоду про працю.
З об’єктивної сторонизлочин характеризується грубим порушенням угоди про працю шляхом обману чи зловживанням довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинує спосіб його вчинення. Згідно із законом порушення угоди про працю може бути вчинене шляхом: 1) обману; 2) зловживання довірою; 3) примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.	Закінченим злочин вважаєтьсяз моменту грубого порушення угоди про працю.
Суб’єктом злочинуспеціальний - службова особа підприємства, установи, організації, громадянин-підприємець, інший громадянин, який уклав з працівником угоду про працю, або уповноважені ними особи.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою злочинує порушення угоди про працю стосовно громадянина, з яким укладено угоду щодо його роботи за межами України.

41 Якщо дії, за допомогою яких винний намагався примусити потерпілого до виконання роботи, не обу' мовленої угодою, самі по собі є кримінально' караними, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ст. 173 та, наприклад, ст. 126, 129.

Діяння, передбачене ст. 173, є спеціальним складом грубого порушення законодавства про працю, а тому його вчинення не потребує додаткової кваліфікації ще і за ст. 172.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або переB

шкоджання участі у страйку

	Примітки42
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує право людини, що працює, на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.	Відповідно до ст. 44 Конституції України, ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку. Потерпілимвід цього злочинує працівник, який відповідно до закону має право на страйк.
З об’єктивної сторони злочинможе проявлятися у формах: 1) примушуванні до участі у страйку; 2) перешкоджання участі у страйку.	Для визнання злочину закінченим не вимагається, щоб в результаті вчинення винним дій потерпілий взяв участь у страйку (при примушуванні) або не взяв участь у страйку (при перешкоджанні). Момент закінчення злочинупов’язується із самим фактом вчинення дій, описаних у ст. 174. Страйк– це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками підприємства, установи, організації з метою вирішення колективного трудового спору.
Суб’єкт злочину –загальний.	Вчинення цього злочину службовою особою з наявності підстав може додатково кваліфікуватися як відповідний злочин у сфері службової діяльності.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікованою ознакоюцього злочинує порушення угоди про працю стосовно громадянина, з яким укладено угоду щодо його роботи за межами України.

42 Кваліфікований склад злочину матиме місце тоді, коли українські працівники, що працюють за кор' доном на підставі угод між організаціями різних держав, які укладаються на виконання міждержавних дого' ворів про економічне, науково'технічне та інше співробітництво, залишаються у трудових відносинах з орган' ізацією, що відрядила їх за кордон.

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом оплат

	Примітки43
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину:ч. 1 –злочин невеликої тяжкості, ч. 2 –злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у тому числі право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.
Об’єктивна сторона злочинувиражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої, установленої законом, виплати громадянам більше ніж за один місяць.	Закінченим злочин вважаєтьсяз моменту, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої, установленої законом виплати громадянам, і її невиплата становить більше ніж один місяць.
Суб’єкт злочину –спеціальний.	Лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи підприємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою злочинує вчинення описаного у ч. 1 ст.175 діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

43 Склад злочину, передбаченого ст. 175, має місце лише у разі зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Вказівка закону на такий термін свідчить не лише про те, що невиплата, наприклад, заробітної пла' ти чи пенсії за один місяць не є кримінально караною (за такі дії може наставати адміністративна відпові' дальність, передбачена ст. 41 КУпАП), а й про те, що вона може стосуватися лише тих виплат громадянам, які мають регулярний характер.

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав

	Примітки
Підслідність: ч. 1, 2 ст. 176 –органи внутрішніх справ, ч. 3 ст. 176 –прокуратури.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує авторське право та суміжні права. Обов’язковою ознакою злочину є потерпілий(автор, виконавець, виробник фонограм). Предмет злочину –у перших двох і четвертій його формах – твір науки, літератури, містецтва, комп’ютерна програма, база даних, виконання, фонограма і програма мовлення, у третій – тільки виконання, фонограма і програма мовлення.	До осіб, які мають авторське право або суміжні права, належать автор або виконавець у випадках, коли майновими правами володіють автор або виконавець, а також фізична чи юридична особа, якій було передано майнові права.
З об’єктивної сторони злочинможе проявлятися у формі: 1) незаконне відтворення творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм та програм мовлення; 2) незаконне розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 3) незаконне тиражування виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 4) інше використання чужих творів, комп’ютерних програм і баз даних, об’єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права.	Склад злочину –матеріальний. Злочин є закінченимз моменту настання матеріальної шкоди у великому розмірі. Це означає. Що ст. 176 охороняє лише майнові права автора. Звичайний плагіат, якщо ним не заподіяно зазначеної матеріальної шкоди автору, не є злочином і кваліфікується, як і деякі інші порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності, що не пов’язані з заподіянням матеріальної шкоди, за ст. 512 КупАП.
Суб’єкт злочину –загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікованими видами злочинує: 1) вчинення його повторно; 2) завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (1000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян), а особливо кваліфікованими– вчинення його службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи.

Стаття 177. Порушення прав на об’єкти промислової власності

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує права інтелектуальної власності щодо винаходів, корисних моделей, промислових зв’язків, кваліфікованих зазначень походження товарів, топографій інтегральних мікросхем, сортів рослин. Потерпілимвід цього злочинуможе бути: а) винахідник, який створив винахід чи корисну модель; б) власник промислового зразка; в) власник свідоцтва про право на зазначення місць походження товарів; г) автор топографії інтегральної мікросхеми; д) автор сорту і власник патенту на сорт рослин, а також їх правонаступники. Предметом злочину є відповідні результати творчої діяльності людини: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, кваліфіковані зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин.	Винахід і корисна модель– це результат творчої діяльності у будь-якій галузі технології. Промисловий зразок– це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Кваліфіковане зазначення походження товару– це термін, що охоплює назву місця походження товару і географічне значення походження товару.
З об’єктивної сторонизлочин передбачає суспільно- небезпечні дії –незаконне використання відповідних об’єктів промислової власності, їх суспільно- небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди у великому розмірі, а також причинний зв’язок між вказаними діями та їх наслідками.	Матеріальна шкодавважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а завдано в особливо великому розмірі– якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Суб’єкт злочину –загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікованими видами злочинує: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.

Стаття 178. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

	Примітки44
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує конституційне право людини на свободу віросповідання, яке у такому випадку включає свободу сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно відправляти одноособово чи колегіально релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність, у тому числі з використанням релігійних споруд чи культових будинків. Обов’язковим додатковим об’єктомвиступає право власності.	Релігійні споруди та культові будинки– це приміщення для проведення або забезпечення богослужінь і виконання релігійних обрядів. Кожна їх складова (архітектура, живопис тощо) суворо регламентована канонами певної церкви. Предметом злочинує релігійні споруди та культові будинки.
З об’єктивної сторони злочинможе проявлятися у формі пошкодження або зруйнування релігійних споруд та культових будинків	Склад злочину– матеріальний. Він вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляді пошкодження чи зруйнування релігійних споруд або культових будинків.
Суб’єкт злочину –загальний.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом або необережністю.

44 Якщо релігійні святині являють собою особливу історичну чи культурну цінність, їх нищення, руйну' вання чи псування потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 298.

Дана стаття не обумовлює кримінальну відповідальність за пошкодження чи зруйнування релігійних споруд або культових будинків розміром заподіяної в результаті таких дій шкоди. Таким чином, кримінально караним є будь'яке пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству. Виняток становлять випадки ма' лозначного пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке в силу ч. 2 ст. 11 не може бути визнано злочином.

Стаття 179. Незаконне утримання, осквернення або знищення релігійних святинь

	Примітки45
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості
Об’єктом злочинує право людини на свободу віросповідання. Предметом злочинує релігійні святині.	Під релігійними святинямивважаються предмети або місця релігійного поклоніння. Поряд з широко шанованими (Палестинські святині у християн, Мекка і Медина у мусульман) існують святині регіонального або місцевого характеру.
Об’єктивна сторонаможе виражатися у формі: 1)утримання; 2) осквернення; 3) знищення релігійних святинь.	Закінченим злочин вважаєтьсяз моменту вчинення дій, пов’язаних з утриманням, оскверненням або знищенням релігійних святинь.
Суб’єкт злочину –загальний.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується умисною формою вини. Незаконне знищення релігійних святинь може характеризуватися необережною формою вини.

45 Якщо релігійні святині являяють собою особливу історичну чи культурну цінність, їх знищення по' требує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 298.

Під утриманням релігійних святинь слід розуміти самоуправні дії щодо збереження під своїм контро' лем предметів або місць релігійного поклоніння, які винний, відповідно до рішення відповідного державного органу, зобов’язаний передати іншій релігійній організації чи звільнити їх на користь. Незаконний характер такого утримання полягає в тому, що, діючи у такий спосіб, винний безпідставно зберігає під своїм контро' лем релігійні святині, позбавляючи представників інших релігійних організації передбаченої законом можли' вості реалізувати за їх допомогою свої релігійні потреби.

Осквернення релігійних святинь – це вчинення будь'яких дій щодо релігійних святинь (непристойних

написів, малюнків, пошкодження, інших дій, пов’язаних з глумом над святинями), які є образливими для рел' ігійних почуттів віруючих, предметами чи місцями релігійного поклоніння яких є ці святині.

Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду

	Примітки46
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує право на свободу віросповідання. Фізична або психічна недоторканність особи виступає додатковим факультативним (ч. 1 ст. 180) чи додатковим обов’язковим(ч. 2 ст. 180) об’єктом.
Об’єктивна сторона злочину виражається у формі: 1) незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд; 2) примушування священнослужителя до проведення релігійного обряду.	Момент закінчення злочинуу першій його формі (ч.1 ст.180), пов’язується з настанням відповідних наслідків – моменту зриву або поставлення під загрозу зриву релігійного обряду. Злочин у другій його формі є закінченим з моменту вчинення зазначених у ч. 2 ст. 180 дій
Суб’єкт злочину –загальний	Службова особа, яка незаконно перешкоджає здійсненню релігійного обряду або примушує священнослужителя до проведення релігійного обряду з використанням влади або службового становища, за наявності підстав повинна відповідати і за ст. 364 (423) чи ст. 365 (424).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

46 Згідно із законодавством України, релігійні обряди безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і підприє' мствах за ініциативою трудових колективів і згодою адміністрації. Релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для осіб похилого віку та інвалідів, місцях попереднього ув’язнення і відбування покарання прово' диться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація заначених установ сприяє цьому.

Стаття 181. Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання

релігійних обрядів

	Примітки47
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує встановлений порядок проповідування релігійних віровчень та відправлення релігійних обрядів, який забезпечує здоров’я громадян, статеву свободу, статеву недоторканність та моральність.	Закінченим злочин вважаєтьсяз моменту вчинення дій щодо утворення зазначеної групи або керівництва нею.
Об’єктивна сторона злочину характеризується діями, що проявляються в організації або керівництві групою фізичних осіб.	Ці дії можуть бути кваліфіковані за ст. 181 лише за умови, що діяльність такої групи: 1) поєднана із заподіянням шкоди здоров’ю людей або статевою розпустою; 2) здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів.
Суб’єкт злочину –загальний.	Ним може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку і здійснювала організацію або керівництво зазначеною групою. Особи, які брали участь у діяльності такої групи, не є суб’єктами цього злочину і можуть нести відповідальність лише за злочини, безпосередньо пов’язані із заподіянням шкоди здоров’ю або посяганням на статеву свободу чи статеву недоторканність.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою злочинує вчинення зазначених у ч. 1 ст. 181 дії, поєднаних із втягуванням у діяльність зазначеної групи неповнолітніх. Під неповнолітнім слід розуміти особу, яка не досягла 18 років.

47 Поняття заподіяння шкоди здоров’ю людей у цьому складі охоплює заподіяння смерті або тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. За вчинення більш тяжкого злочину слід додатково кваліфікувати за ст. 115, ч. 2 ст. 119.

	Примітки48
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує право громадян на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю. Предметом злочинує конфіденційна інформація про особу. Нею є відомості про приватне життя особи, що становлять її особисту чи сімейну таємницю (зокрема інформація про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані про особу) і поширюются за її бажанням відповідно до передбачених нею умов.	Склад злочину –формальний. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення описаних у ст.182 дій.
З об’єктивної сторонипорушення приватного життя можуть проявлятись у таких формах: 1) незаконне збирання конфіденційної інформації про особу; 2) незаконне зберігання такої інформації; 3) незаконне її використання; 4) незаконне поширення конфіденційної інформації про особу; 5) поширення її у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації.	Незаконними збирання, зберігання, використання, поширенняконфіденційної інформації про особу будуть тоді, коли вони здійснюються з порушенням встановленого законом порядку.
Суб’єкт злочину –загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	У разі, коли недоторканність приватного життя було порушено службовою особою в результаті службової недбалості, то за наявності підстав для того вчинене можна кваліфікувати за ст. 367 (425).

48 Порушення недоторканності приватного життя службовою особою з використанням наданих їй влади чи службового становища, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, утворює су' купність злочинів і потребує кваліфікації за ст. 182 і 364 або 365

Стаття 183. Порушення права на отримання освіти

	Примітки49
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує конституційне право громадян на освіту, у тому числі право на безоплатне отримання дошкільної, повної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Потерпілимвід цього злочину можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають право здобувати освіту в закладах освіти України відповідно до українського законодавства та міжнародних договорів.	Потерпілими можуть бути як особи, що претендують на здобуття освіти у відповідному навчальному закладі (ч. 1 ст. 183), так і особи, що в ньому навчаюються, – вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти (ад’юнкти), докторанти (ч. 2 ст. 183).
З об’єктивної сторони злочинможе бути вчинений у двох формах: 1) незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності; 2) незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах	Закінченим злочинпри вчиненні його у першій формі вважається з моменту незаконної відмови у прийнятті до навчального закладу, у другій – з моменту висунення незаконної вимоги оплати за навчання.
Суб’єктом злочинуможе бути особа, яка наділена відповідними повноваженнями щодо прийому на навчання та визначення його умов. До таких осіб належать: 1) члени приймальних комісій; 2) інші особи, уповноважені здійснювати прийом на навчання та визначати його умови (керівники навчальних закладів, службові особи кадрових служб).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом

49 Якщо незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу чи незаконна вимога оплати за навчання у навчальних закладах були вчинені з мотивів прямого чи непрямого обмеження права на освіту за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поход' ження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, вчинене потребує кваліфі' кації за відповідною частиною ст. 161.

Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

	Примітки50
Підслідність:ч. 1 ст. 184 –органи внутрішніх справ, ч. 2 ст. 184 – прокуратури.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує права громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу, у тому числі на безоплатну медичну допомогу у державних та комунальних закладах охорони здоров’я.
З об’єктивної сторони злочинможе бути вчинений у двох формах: 1)незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги у державних чи комунальних закладах охорони здоров’я (ч.1 ст. 184); 2) незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я (ч. 2 ст.184).	Закінченим злочинпри вчиненні його у першій формі вважається з моменту висунення незаконної вимоги оплати за надання медичної допомоги, а в другій – з моменту фактичного скорочення існуючої на певній території мережі державних або комунальних закладів охорони здоров’я.
Суб’єктом злочинуу першій його формі можуть бути працівники державних чи комунальних закладів охорони здоров’я, у другій – службові особи, до компетенції яких належить забезпечення існування повної мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я.	Якщо службова особа видала нормативний акт про незаконне скорочення мережі зазначених закладів, перевищивши при цьому свої службові повноваження, чинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 365.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

50 Незаконною слід визнавати вимогу оплати за надання медичної допомоги, яка має місце у випадку, коли така оплата: а) не передбачена в Україні загалом, у даному закладі охорони здоров’я чи для даної кате' горії осіб зокрема; б) вимагається у розмірах, що перевищують офіційно встановлені; в) вимагається у непе' редбаченій нормативно'правовими актами формі.

Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги утворює склад злочину, передбаченого ст.

184, лише у разі, коли вона має місце щодо надання такої допомоги тільки у державних та комунальних зак' ладах охорони здоров’я.

Діяння, яке передбачене ч. 1 ст. 184, необхідно відмежовувати від одержання незаконної винагороди працівником держаного підприємства, установи чи організації (ст. 354).

Дата добавления: 2015-05-31