РОЗДІЛ VІ. Злочини проти власності 2 страница

Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину– право власності, а також належний порядок виконання договору чи доручення щодо охорони чужого майна, який забезпечує право власності Потерпілий– юридична або фізична особа, майно якої не було збережене.	Предмет злочину– чуже майно, що було передане власником під охорону за договором чи дорученням іншій особі або відповідно до обов’язків цієї особи (сторож, водій, гардеробник, кур’єр, експедитор) і яка несе перед власником обов’язок зберігати це майно.
Об’єктивна сторона– невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна.	Тяжкі наслідки– оціночна категорія, яка підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи: неправомірне вилучення у власника, знищення чи пошкодження майна у великих розмірах, у великій кількості чи майна, яке мало надзвичайно важливе значення для виробничої діяльності їх власника чи було сімейною реліквією тощо Склад злочину– матеріальний: злочин є закінченим з моменту настання суспільно- небезпечних наслідків – тяжких наслідків для власника майна.
Суб’єкт злочину– фізична осудна особа, що досягла 16 років, якій було доручено зберігання чи охорона чужого майна і яка не є службовою особою.	Зберігає майно на підставі трудового договору чи спеціального доручення (охоронник, сторож, водій-експедитор, кур’єр, гардеробник, пастух тощо).
Суб’єктивна сторона злочину– необережність у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов’язки щодо охорони майна винними можуть бути порушені як необережно, так і умисно.	Умисне сприяння особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, заподіянню тяжких наслідків для власника шляхом викрадення, знищення чи пошкодження майна, є пособництвом у вчиненні відповідного злочину і потребує кваліфікації за ч. 5 ст. 28 і відповідною статею Особливої частини КК (наприклад, статті 185, 194).

Стаття 198. Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину– встановлений цивільним правом України порядок придбання або збуту (відчуження) чи зберігання майна, який забезпечує право власності.	Предмет злочину– будь-яке майно, завідомо здобуте злочинним шляхом, тобто крадіжкою, грабежем, контрабандою тощо.
Об’єктивна сторона злочину– заздалегідь не обіцяне придбання або збут чи зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом.	Придбання– це платне або безоплатне отримання майна (купівля, прийняття в дарунок, у рахунок боргу тощо). Збут – відчуження такого майна іншій особі (продаж, обмін, дарунок та ін.). Зберігання майна– це володіння майном і його зберігання в будь-якому місці. Злочин є закінченимз моменту одержання зазначеного у ст. 198 майна у володіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.
Суб’єкт злочину– загальний: фізична осудна особа, що досягла 16 років.	Заздалегідь не обіцяне придбання, збут та зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів – за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364.
Суб’єктивна сторона злочину– характеризується виною у формі прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно-небезпечних наслідків. Особа усвідомлює, що придбаває, збуває або зберігає майно, здобуте злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії.

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– за ч. 1 та 2 – тяжкий злочин, за ч. 3 – особливо тяжкий.
Об’єкт злочину– встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.	Предмет злочину: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї; 4) грошо- ві знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.
Об’єктивна сторона злочину– полягає у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.	Виготовлення– створення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї будь-яким способом. Зберігання– володіння і зберігання в будь- якому місці зазначених підроблених фінансо- вих документів. Придбання– це отримання підроблених грошей або інших цінностей будь-яким способом. Перевезення– це переміщення перелічених предметів будь-яким транспортом. Пересилання– переміщення тих же предметів у вигляді поштових або багажних відправлень. Збут– це їх випуск в обіг. Склад злочину– формальний.
Суб’єкт злочину– загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом при наявності мети збуту вказаних предметів.
Кваліфікованими складами злочинує вчинення його: 1) повторно (ч. 2); 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 3) у великих розмірах (ч. 2); 4) організованою групою (ч. 3); 5) в особливо великих розмірах (ч. 3).

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ, податкові міліції.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єкт злочину– встановлений в Україні порядок дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення.	Предмет злочину– документи на переказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків. У примітці до ст. 200 КК зазначається, що під документами на переказ слід розуміти документи в паперовому або електронному вигляді, що використовуються банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами переказу грошових коштів. Платіжна картка– платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому порядку картки, що використовують для переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати товарів та послуг
Об’єктивна сторона злочину– підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків; придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут.	Використання підроблених документів – користування ними за їх прямим призначенням як справжніми. Злочин,залежно від способу, є закінченимз моменту вчинення однієї із перелічених у ч. 1 ст. 200 дій.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину– характеризується прямим умислом.	Обов’язковою ознакою підробки, придбання, зберігання,перевезення, пересилання відповідних предметів злочину є мета їх збуту.
Кваліфікованими складамиданого злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч.2).

Стаття 201 Контрабанда

	Примітки
Підслідність– Служба безпеки України, податкові міліції.
Категорія злочину– злочин особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 2
Об’єкт злочину– встановлений в Україні порядок переміщення товарів та інших речовин і предметів через митний кордон України. Додатковим факультативнимоб’єктомконтрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, громадська безпека, здоров’я населення.	Предмет злочину– товари у великих розмірах (якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян); історичні та культурні цінності; отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини; зброя та боєприпаси; стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Товари– будь-яка продукція, що має споживчу вартість, у тому числі, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння.
Об’єктивна сторона злочину– переміщення через митний кордон України, який співпадає з її Державним кордоном (за винятком меж спеціальних митних зон), вище перелічених предметів поза митним кордоном або з приховуванням від митного контролю.	Переміщення поза митним кордоном– це переміщення поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення, або з незаконним звільненням від митного контролю. Переміщення з приховуванням від митного контролю– це використання тайників та інших сховищ; надання одним предметам вигляду інших; подання митному органу підроблених документів на переміщення товарів або інших предметів тощо. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 16 років, у т. ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Недекларування відповідних предметів, вчинене з необережності, не містить ознак цього злочину.	Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною.
Кваліфікуючими ознакамиданого злочинує вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою раніше судимою за цей злочин (ч. 2).

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ, податкові міліції.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину– встановлений в Україні порядок зайняття господарською та банківською діяльністю.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у здійсненні бездержавної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької, та яка підлягає ліцензуванню; або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства; чи здійсненні таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах.	Злочин вважається закінченимз моменту отримання від такої діяльності доходу у великих розмірах, яким відповідно до примітки до ст.202 КК є доход, коли сума у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.   Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний. Фізична осудна особа незалежно від громадянства, яка досягла 16 років.	У тому числі особи, які займаються зареєстрпованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи або службові особи юридичних осіб – підприємницьких та інших господарських структур, які приймають та (або) реалізують рішенння про здійснення господарської діяльності без ліцензії або з порушенням умов ліцензування.
Суб’єктивна сторона злочину– характеризується прямим умислом Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків.	Спеціальна мета– одержання від незареєстрованої у встановленому порядку, безліцензійної або пов’яза- ної з порушенням умов ліцензування діяльності доходу у великих розмірах.
Кваліфікаційними ознакамиданого злочинує вчинення його: 1) без державної реєстрації; 2) без спеціального дозволу; 3) з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язане з отриманням доходу у великих розмірах (ч. 2).

Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю

Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

	Примітки57
Підслідність– органи внутрішніх справ, податкові міліції.
Категорія злочину– за ч. 1 – невеликої тяжкості, за ч. 2 – злочин середньої тяжкості
Об’єкт злочину– встановлений в Україні порядок зайняття господарською діяльністю, а також суспільна небезпека та здоров’я населення
Об’єктивна сторона злочину– зайняття тими видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім випадків, передбачених іншими статтями КК.	Склад злочину– формальний і злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття одним із заборонених видів господарської діяльності.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 16 років і якій не заборнено займатися підприємницькою діяльністю, а також службова особа, яка дала вказівку здійснювати заборонену для даного підприємства діяльність або керувати нею. Особи, яким взагалі заборонено займатися підприємництвом, за наявності для цього підстав можуть притягуватись до відповідальності за ст. 202.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) з отриманням доходу у великих розмірах; 2) особою, яка раніше була судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності (ч.2) (необхідно, щоб судимість за ч. 1 або ч. 2 ст. 203 не була знята або погашена у встановленому законом порядку).

57 Отримання доходу у великому ромірі має місце тоді, коли його сума у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

	Примітки58
Підслідність– органи внутрішніх справ, податкові міліції.
Категорія злочину– тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 3.
Об’єкт злочину– встановлений в Україні порядок виготовлення, зберігання, збуту або транспортування підакцизних товарів.	Предмет злочину– підакцизні товари (див. ч.11 Декрету КМ “Про акцизний збір” від 26 грудня 1992р. в редакції від 22 грудня 2001р. – Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №10. – ст.82; 2001. – №20. – ст.97.).
Об’єктивна сторона злочину– незаконне, тобто безліцензійне придбання з метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів	Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний. Фізична осудна особа, що досягла 16 років.	Протиправні дії з підакцизними товарами, вчинені службовою особою з використанням службового становища, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 204 і 364.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків.	Спеціальна мета– збут вказаних товарів. Придбання, зберігання або транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів без мети збуту, а, наприклад, власного споживання розглядуваного складу злочину не утворює.
Кваліфікаційними ознаками злочинує вчинення його: 1) шляхом відкриття підроблених цехів (ч. 2); 2) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів (ч. 2); 3) особою, яка раніше була засуджена по цій статті (ч. 2); 4) з недоброякісної сировини, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей (ч. 3).

58 Наслідки у вигляді заподіяння шкоди життю або здоров’ю споживачів недоброякісних підакцизних товарів за умови психічного ставлення до цих наслідків у формі необережності охоплюються ч. 3 ст. 204 і не потребують додаткової кваліфікації за ст. 119, 128.

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– тяжкий злочин	За наявності ознак ч. 3.
Основним безпосереднім об’єктомзлочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності, а також право громадян на свободу підприємницької діяльності. Додатковим обов’язковим об’єк-томє психічна недоторканність особи.
Об’єктивна сторона злочину– протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодженням чи знищенням їхнього майна за відсутності ознак його вимагання.	Законна господарська діяльність– будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт Стаття охорняє лише господарську діяльність, яка має законний характер. Тому висунення вимог про припинення діяльності, якою потерпілий відповідно до закону не може і не повинен займатись, не утворює складу даного злочину.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно-небезпечних наслідків.
Кваліфікаційними ознаками злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) за попереднім зговором групою осіб; 3) із погрозою вбивства чи тілесних ушкоджень (ч. 2); 4) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я; 5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину(ч. 3 ст. 206) є вчинення його: 1) організованою групою; 2) службовою особою з використанням свого становища; 3) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, чи заподіяння ним 4) великої матеріаьної шкоди або 5) спричинення інших тяжких наслідків.

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ, податкові міліції.
Категорія злочину– тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 3.
Об’єкт злочину– встановлений в Україні порядок використання валютної виручки і надходжень в іноземній валюті на користь резидентів України.	Предмет злочину– виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), а також товари або інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.
Об’єктивна сторона злочину– умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Склад злочину– формальний.	Строк повернення такої виручки визначається в контрактах, але він не може перевищувати 90 календарних днів з дати митного оформлення. Приховування валютної виручки– це неповідомлення відповідних органів про одержання валютної виручки. Злочин вважаєтьсся закінченимз моменту: 1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку в належний строк; 2) фактичного вчинення дій, які полягають у приховуванні виручки чи відповідних матерільних цінностей; 3) недекларування доходів в іноземній валюті.
Суб’єкт злочину– спеціальний. Це: службові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності – резиденти України, якими від реалізації на експорт товарів одержана виручка в іноземній валюті чи імпортуються товари за експортними бартерними договорами.	Суб’єктами також можуть бути і особи, що здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи і якими одержана зазначена виручка чи імпортуються товари.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 3) в особливо великих розмірах, а особливо кваліфікуючою ознакою (ч. 3) – вчинення його в особливо великих розмірах.

Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

Стаття 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

	Примітки
Підслідність– податкові міліції.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.	За наявності ознак ч. 3.
Об’єкт злочину– встановлений законодавством України порядок відкриття чи використання за межами України валютних рахунків фізичних та юридичних осіб. Предметом злочинує валютні рахунки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та організаційно-правової форми – як суб’єктів підприємництва, так і юридичних осіб, котрі діють на теріторії України і не займаються підприємницькою діяльністю (бюджетні установи, благодійні фонди, інші неприбуткові організації)	Предмет злочину– банківські рахунки у вигляді: 1) валютних рахунків за межами України резидентів України – фізичних осіб, громадян України, що постійно проживають на її території; 2) валютних рахунків за межами України резидентів України — юридичних осіб, що діють на території України; 3) валютних рахунків за межами України резидентів України – громадян України, осіб без громадянства, іноземців, які зареєстровані в Україні як суб’єкти підприємницької діяльності.
Об’єктивна сторона– незаконне, з порушенням встановленого законом порядку відкриття або використання за межами України валютних рахунків.	Злочин вважається закінченимз моменту відкриття валютного рахунку. Склад злочину– формальний.
Суб’єкт злочину— фізична осудна особа, яка досягла 16 років.	Громадяни України, що постійно проживають на території України; службова особа підприємства, установи чи організації; особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, інші особи, які діють за дорученням зазначених службових осіб.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків.
Кваліфікаційними ознаками злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2).

Стаття 209. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ, податкові міліції.
Категорія злочину– особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 2.
Основний безпосередній об’єкт злочину– встановлений нормами міжнародного права та законодавством України порядок вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном та зайняття підприємницькою та іншою діяльністю з метою протидії залученню в економіку “брудних” коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно- правових зобов’язань. Додатковим об’єктомможуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово- кредитної системи, право власності.	Предмет злочину– грошові кошти та інше майно, здобуті завідомо злочинним шляхом.
Об’єктивна сторона злочину– вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької діяльності; створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.	Легалізація (відмивання)– це надання грошам, що відмиваються, та майну офіційного законного характеру, маскування їх злочинного походження.   Злочин вважається закінченимз моменту вчинення однієї з трьох альтернативних дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 209. При цьому достатньо здійснити одну операцію або угоду з відповідним майном.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років і набула цивільної дієздатності у повному обсязі.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом при обізнаності про злочинне походження грошових коштів та майна.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків.
Кваліфікаційними ознаками злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2).

Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України

Дата добавления: 2015-05-31