РОЗДІЛ ІV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

	Примітки26
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочинуза ч. 1 ст. 153 – середньої тяжкості; за ч. 2 ст. 153 – тяжкі; за ч. 3 ст. 153 – особливої тяжкості.	Сфера діяльності статті– невизначене коло фізичних осіб.
Об’єктом злочинує статева свобода чи статева недоторканність особи. Потерпілимє особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнера винного.	Суспільна небезпечністьдіяння полягає в тому, що воно посягає на статеву недоторканність і свободу особистості.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погроз його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Суб’єктивна сторонахарактеризується прямим умислом. Метоює задоволення статевої пристрасті неприродним способом.	Винний визнає, що здійснює дії, які принижують честь і гідність іншої особи, та бажаєздійснити ці дії.
Суб’єктом злочинує особа жіночої або чоловічої статі (залежно від змісту вчинення дій сексуального характеру), якій виповнилось 14 років.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка вчинила один із злочинів, передбачений статтями 152 або 154; 4) щодо неповнолітньої чи неповнолітнього (ч. 2 ст. 153), а особливо кваліфікуючими:1) вчинення злочинущодо малолітнього чи малолітньої; 2) спричинення особливо тяжких наслідків (ч.3 ст. 153).

1 Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом потрібно розуміти будь'які дії сексу' ального характеру незалежно від їх гетеро' або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки (мужолозтво, лесбіянство, ороген' італьний контакт, аногенітальний контакт чоловіка з жінкою)

Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок

	Примітки27
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочинуза ч. 1 ст. 154 – невеликої тяжкості; за ч. 2 ст. 154 – середньої тяжкості.
Мета статті– охорона честі, гідності та здоров’я людини.	Сфера дії статті– не визначене коло фізичних осіб.
Об’єктом злочинує статева недоторканність та статева свобода особи. Потерпілимможе бути особа як чоловічої, так і жіночої статі.	Суспільна небезпечністьдіяння полягає в тому, що воно посягає на статеву недоторканність і свободу особи.
Об’єктивна сторона– злочин виражається у примушуванні особи жіночої або чоловічої статі до вступу в статевий зв’язок.	Закінченням злочинує момент примушування, незалежно від того чи вдалось винному здійснити свою мету. Склад злочину– формальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Метоює примушення до вступу в статевий зв’язок, гомосексуальні відносини чи здійснення інших статевих дій з потерпілим (потерпілою).	Винний визнає, що здійснює дії, які принижують честь та гідність іншої особи, та бажаєздійснити ці дії.
Суб’єкт злочину– особа жіночої або чоловічої статі віком від 16 років. Суб’єкт є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи службово залежні.
Кваліфікуючими видамиє примушування до вступу у статевий зв’язок, поєднане з погрозою: знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

27 Примушування – психічний вплив на особу з метою присилувати її проти особистого бажання всту' пити у статевий зв’язок.

Матеріальна залежність – знаходження потерпілої особи на повному або частковому утриманні вин' ної особи.

Службова залежність означає, що потерпіла особа є підлеглою винної особи по службі або роботі, або залежить від неї з приводу навчання;ревізіїї, що проводиться; видання художнього чи наукового твору; підго' товки дисертації.

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

	Примітки28
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Об’єкт злочину– нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Додатковим факультативним об’єктомможе виступати здоров’я особи. Потерпілимвід злочинує особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла статевої зрілості.	Статева зрілість полягає у завершенні формування організму чоловіка чи жінки, коли статеве життя, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є фізіологічно нормальною функцією і не завдає шкоди подальшому розвиткові організму.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості.	Злочин вважається закінченимз моменту початку статевого акту.
Суб’єкт– особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років (завжди протилежної статі потерпілої особи).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Психічне ставлення до стану статевої зрілості потерпілої особи може бути ї необережним – коли винний знав або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, або коли він міг і повинен був це передбачити. Це питання вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обізнаності винного про вік потерпілої особи, її зовнішнього вигляду і поведінки, інших факторів.
Кваліфікуючими ознаками злочину(ч. 2 ст. 155) є: 1) вчинення його батьком, матір’ю або особою, що їх замінює; 2) спричинення безплідності чи інших тяжких наслідків (смерть, тяжкі тілесні ушкодження, самогубство потерпілої особи, тяжку хворобу тощо). Суб’єктивна сторона вдносно наслідків – необережність.

28 Стан статевої зрілості встановлюється судово'медичною експертизою.

	Примітки29
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єкт злочину– статева недоторканність і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітніх.	Закінченим злочинє з моменту вчинення розпусних дій. Потерпілимвиступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку. Згода потерпілої особи на вчинення з нею розпусних дій не виключає кримінальної відповідальності.
Об’єктивна сторонавиражається у вчиненні розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх.	Розпусні дії завждиносять сексуальний характер, вони можуть бути як фізичними (оголення і мацання статевих органів як потерпілої, так і винної особи; вчинення в присутності неповнолітнього демонстративного статевого акту тощо), так й інтелектуальними (сексуальні оповідання, демонстрування порнофільмів тощо).
Суб’єкт злочину– особа жіночої або чоловічої статі, яка досягла 16-річного віку. Винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом. При цьому ставлення винного щодо віку потерпілої особи може бути як умисним, так і необережним.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення розпусних дій: 1) щодо малолітньої особи, тобто особи, що не досягла 14 років; 2) батьком, матір’ю або особою, що її замінює.

1 Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла статевої зорілості, за її згодою кваліфікуються за ст. 155.

Â÷èíåííÿ ðîçïóñíèõ ä³é ô³çè÷íîãî õàðàêòåðó, êîëè ö³ ä³¿ ïîºäíóþòüñÿ ç ãðóáèì ïîðóøåííÿì ãðîìàäñüêîãî ïîðÿäêó, ìîæå ðîçãëÿäàòèñü ÿê õóë³ãàíñòâî, ùî â³äçíà÷àºòüñÿ âèíÿòêîâèì öèí³çìîì (ñò. 296)

РОЗДІЛ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права

	Примітки30
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– середньої тяжкості, а ч.3 – особливо тяжкий злочин.
Об’єктом злочинує виборче право громадян України, а також їх право вести передвиборну агітацію. Потерпілимиможуть бути виборці, кандидати, довірені особи кандидатів, їх офіційні представники, та офіційні спостерігачі, члени виборчих комісій.	Злочин вважається закінченимз моменту вчинення суб’єктом злочину всіх об’єктивно- необхідних дій для здійснення злочину. Склад злочину— формальний.
Об’єктивна сторона злочинупроявляється у вчинені перешкоджань насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянами права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільским, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію.	Суспільна небезпека злочинухарактеризується тим, що діяння посягає на конституційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Злочин є закінченим з моменту перешкоджання, незалежно від результату такого перешкоджання.
Суб’єкт злочину– загальний.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим чи не прямим умислом.
Кваліфікуючими ознакамиє вчинення злочину: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) членами виборчих комісій; 3) службовою особою з використанням влади або службового становища (ч. 2 ст.157), а особливо кваліфікуючою ознакою– вплив на результати голосування або виборів (кандидат не був обраний до відповідного органу влади) (ч. 3 ст. 157).

30 Перешкоджання – насильство, обман, погрози, підкуп, що впливають на волю особи з метою примуси' ти її відмовитися від участі у виборах.

Насильство – побої, тілесні ушкодження тощо.

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– ч. 1, 2 – злочин середньої тяжкості, ч.3 – тяжкий.
Об’єктом злочинує виборче право громадян, а також встановлений законом порядок голосування та порядок підрахунку голосів і оголошення результатів виборів.
Об’єктивна сторона злочинупроявляється у формі: 1) видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців; 2) видачі виборцю виборчих бюлетенів замість інших виборців; 3) використання завідомо підробленого виборчого документа чи виборчого документа, виготовленого у спосіб, не передбачений законом; 4) підлогу виборчих документів; 5) завідомо неправильного підрахунку голосів; 6) завідомо неправильного оголошення результатів виборів.	Під видачею бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, слід розуміти видачу членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не включена до списків виборців даної виборчої дільниці.
Суб’єкт злочину,передбаченого ч. 1 та ч. 3 ст. 158, – спеціальний, при цьому за ч. 1 відповідальність може нести лише член виборчої комісії. Суб’єкт злочину,передбаченого ч. 2, – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Неправильний підрахунок голосів, видача виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, та інші передбачені ст. 158 дії, вчинені з необережності, виключають кри- мінальну відповіідальність за цією статтею.
Кваліфікованим видом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 158, є вчинення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою.

Стаття 159. Порушення таємниці голосування

	Примітки31
Підслідність– прокуратури..
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує виборче право громадян у частині здійснення ними голосування під час виборів Президента України, депутатыв рад усіх рівнів, сільських, селищних, міських голів.	Предмет злочину– документи референдуму (списки громадян, які мають право брати участь у референдумі, бюлетені для голосування, протоколи про результати підрахунку голосів тощо).
Об’єктивна сторона злочинупроявляється у діях або бездіяльності, які спрямовані на одержання або на розголошення відомостей про результати голосування виборцем (виборцями) шляхом порушення встановлених законом вимог для забезпечення таємниці голосування або створення умов, які дають змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування.	Закон визначає, що кримінально- караним порушення таємниці голосування є тоді, коли воно вчинене під час проведення виборів. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторониє час його вчинення (час проведення виборів).
Суб’єкт злочину– спеціальний. Ним може бути лише член виборчої комісії або інша службова особа, які порушують таємницю голосування, використовуючи владу чи службове становище.	Порушення таємниці голосування іншими, ніж зазначені, особами за наявності підстав може кваліфікуватися як самоправство (ст. 356), злочин проти здоров’я (наприклад, погроза вбивством – ст. 129) або інший злочин.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Винний усвідомлює, що порушує таємницю голосування, нехтуючи встановленими законом вимогами для забезпечення таємниці голосування або спеціально створюючи умови, які дають змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування, і бажає вчинити такі дії.

31 Порушення таємниці голосування, вчинене з необережності (наприклад, у зв’язку із неналежним об' ладнанням приміщень для голосування), виключає кримінальну відповідальність за ст. 169. За наявності підстав такі дії можуть розглядатися як службова недбалість або тягнути дисциплінарну відповідальність.

Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує право громадян на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського та місцевого референдумів.	Предметом злочинує документи референдуму, до яких, зокрема, належать: список учасників зборів по створенню ініціативної групи по проведенню референдуму; протокол зборів; свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи референдуму; посвідчення членів ініціативної групи; підписні листи для збирання підписів громадян під вимогою про проведення референдуму; підсумковий протокол щодо загальної кількості підписів громадян; списки громадян, які мають право брати участь у референдумі; протокол засідань комісії з референдуму; бюллетень для голосування.
Об’єктивна сторона– цей злочин може бути вчинений у формі: 1)перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі; 2) перешкоджання ведення агітації до дня проведення референдуму; 3) підроблення документів референдуму; 4) приписування голосів; 5) неправильного підрахунку голосів; 6) порушення таємниці голосування.	Суспільна небезпека злочинуполягає в тому, що його вчинення перешкоджає громадянам вільно здійснювати своє право на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, порушує порядок його проведення, може вплинути на результати голосування і на вирішення питання, з якого проводиться референдум. Злочин є закінченимз моменту вчинення фактичних дій, які його утворюють.
Суб’єкт злочинув перших двох формах – загальний, а в останніх чотирьох – спеціальний (член комісії з проведення референдуму або інша службова особа).	До членів комісії з проведення референдумів належать: члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії АРК із всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим або непрямим умислом.

	Примітки
Підслідність– органи прокуратури
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує рівність громадян у конституційних правах та рівність їх перед законом як принцип конституційно-правового статусу людини і громадянина. Факультативним додатковим об’єктомможе бути честь і гідність особи, її життя, здоров’я, власність. Потерпілимвід цього злочинуможе бути як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства.	Пряме чи непряме обмеження прав громадянпроявляється у будь-яких дискримінаційних діях, що позбавляють громадян можливості повністю використовувати свої конституційні та інші права.
Об’єктивна сторона злочину– цей злочин може проявлятися у формі: 1) дії, спрямованої на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності; 2)образи почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями; 3) прямого чи непрямого обмеження прав громадян з ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; 4) встановлення прямих чи не прямих привілеїв громадян за зазначеними вище ознаками.	Під діями, спрямованими на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності, слід розуміти будь-які дії, метою яких є значне посилення серед певних груп населення настрою неприязні, почуття сильної ворожнечі та огиди щодо етнічних або расових груп чи конфесій, приниження позитивних якостей тієї чи іншої нації порівняно з іншими.
Суб’єкт злочину –загальний.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується виною у вигляді прямого умислу. У третій формі він може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом.	Для першої форми характерною є наявність спеціальної мети – розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу в краіні чи окремому її регіоні або принизиити національну есть і гідність представників окремих національнииих груп.
Кваліфікованими видамицього злочину(ч. 2 ст. 161) є дії, зазначені в ч.1 ст. 161: 1) поєднані з насильством, обманом чи погрозами; 2) вчинені службовою особою, а особливо кваліфікованими(ч. 3 ст. 161) – дії, передбачені ч. 1 чи ч. 2 ст.161, які: 1) були вчинені організованою групою, спричинили тяжкі наслідки; 2) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Стаття 162. Порушення недоторканності житла

	Примітки32
П ідслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує право лю дини на недоторканність житла та іншого володіння. Предметомможе бути житло або інше володіння особи. Потерпілимвід цього злочинуможе бути тільки фізична особа – громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства.	Інше, крім житла, володіння особи– це земельні ділянки, гараж і, погреби, інші будівлі господарського, у тому числі виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель будь-які інші об’єкти, щодо яких особа здійснює право володіння.
З об’єктивної стороницей злочин може проявлятися у формі: 1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи; 2) незаконного проведення в них огляду чи обш уку; 3)незаконного виселення; 4) інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.	До інших дій, що порушують недоторканність житла гром адян, може бути віднесено самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки тощо.
Суб’єкт злочину –загальний.	Якщо порушення недоторканності житла вчинювалось службовою особою і при цьому воно супроводжувалось насильством, застосуванням зброї або діями, що завдають болю чи оьражають особисту гідність потерпілого, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 162 і ч. 2 чи 3 ст. 365.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Винний усвідомлю є, що поруш ує недоторканість житла громадян шляхом вчинення вказаниих вище дій, і баж ає їх вчинити.
К валіфікуючими ознакамицього злочинує вчинення його: 1) службовою особою; 2) із застосуванням насильства чи погрозою його застосування.

32 Незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи – будь'яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного власника, за відсутності визначених законом підстав чи в пору' шення встановленого законом порядку.

Незаконний огляд – це проведення відповідної слідчої дії з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням умов КПК.

Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер

	Примітки33
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– ч. 1 – середньої тяжкості, ч. 2 – тяжкий.
Об’єктом злочинує конституційне право громадян на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.	Предметомє відомості, що передані чи передаються громадянам шляхом листування або телефонних розмов, а також повідомлення громадян, які передаються або були передані телеграфом або іншим засобом зв’язку, а також через комп’ютер і становлять таємницю громадянина (громадян).
Об’єктивну сторону злочину становить порушення таємниці: 1) листування; 2) телефонних розмов; 3) телеграфних повідомлень; 4) інших повідомлень, що передаються засобами зв’язку чи через комп’ютер.	Порушення таємниціполягає у вчиненні будь-яких дій, що полягають у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями приватних осіб, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, без згоди громадянина Засоби зв’язку– це технічне обладнання, що використовується для організації зв’язку.
Суб’єкт злочину –загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) щодо державних чи громадських діячів; 2) службовою особою; 3) з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

33 Незаконне ознайомлення із службовими кореспонденцією, телефонними розмовами, телеграфними та іншими повідомленнями та їх розголошення за наявності для того підстав можуть розглядатися як комерц' ійне шпигунство (ст. 231), розголошення комерційної таємниці (ст. 232), розголошення державної таємниці (ст. 328), передача відомостей, що становлять конфеденційну інформацію, яка є власністю держави (ст.

330), розголошення відомостей військового характеру (ст. 422).

Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

	Примітки34
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток. Предметомзлочину є кошти, що, за рішенням суду, підлягають сплаті на утримання дітей, а також кошти, різні предмети (одяг, продукти харчування тощо), які мають надаватися батьками на утримання неповнолітніх, а також –повнолітніх, але непрацездатних дітей.	Потерпілимвід цього злочину можуть бути діти, на утримання яких за рішенням суду їх батько чи мати мають сплачувати аліменти, а також неповнолітні чи непрацездатні діти, що перебувають на утриманні батьків.
З об’єктивної сторони злочинможе проявлятися у формі: 1) злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); 2) злісного ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні.	Під ухиленням сплати аліментіврозуміють дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів.
Суб’єкт злочину –спеціальний (батьки або усиновителі). Суб’єктами вчинення цього злочину у другій формі (злісне ухилення від утримання неповнолітніх або ненпрацездатних дітей) можуть бути лише кровні батьки або усиновителі.	Опікуни і піклувальники не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 164. За певних обставин вони можутьнести відповідальність за ст. 167.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою злочинує вчинення його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

34 Склад злочину, передбачений ст. 164, у формі ухилення від сплати аліментів може матимісце лише за наявності рішення суду, відповідно до якогомати або батько чи інша передбачена законом особа зобов’язана сплачувати аліменти. Водночас рішення суду не є обов’язковою умовою притягнення винного до відповідаль' ності за цією статтею у випадку вчинення цього злочину у формі ухилення батьків від утримання непов'

Стаття 165. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

	Примітки35
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує право непрацездатних батьків на утримання їхніми дітьми. Предметомє кошти, які за рішенням суду підлягають сплаті на утримання непрацездатних батьків.	Поняттям коштиохоплюються аліменти, розмір яких встановлюється судом на підставі закону, а також інші витрати у грошовому вимірі, які викликані винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками, тощо) і які за рішенням суду має покрити та чи інша дитина цих батьків.
Об’єктивна сторона злочинухарактеризується злісним ухиленням від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримування непрацездатних батьків.	Під непрацездатними батькамислід розуміти батьків, які досягли пенсійного віку або є інвалідами І чи ІІ групи. Злочин вважається закінченимз моменту, коли зазначене у цій статті ухилення набуло злісного характеру.
Суб’єкт злочину– повнолітні діти, у тому чому усиновлені, за рішенням суду зобов’язані сплачувати кошти на утримання непрацездатних батьків.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою злочинує вчинення його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

35 Необхідною умовою притягнення особи до відповідальності за ст. 165 є наявність судового рішення про стягнення коштів (аліментів) з неповнолітніх дітей на користь непрацездатних батьків.

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

	Примітки36
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток дитини або особи, стосовно якої встановлена опіка чи піклування, а також встановлений порядок догляду за такими особами. Додатковим факультативним об’єктомможуть виступати здоров’я, життя, інші блага. Потерпілимивід цього злочинуможуть бути: 1) діти; 2) інші, крім дітей, особи, стосовно яких встановлена опіка чи піклування.	Опікавстановлюється над неповнолітніми, які не досягли 15 років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Об’єктивна сторонапроявляється у: 1) залишенні упродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; 2) ухиленні від виховання дітей; 3) незабезпеченні потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; 4) невжитті заходів щодо їх лікування; 5) безпідставному обмеженні в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; 6) штучному створенні незадовільних побутових умов тощо.	Піклуваннявстановлюється над неповнолітніми віком від 15 до 18 років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами. Злочин вважається закінченимз моменту настання тяжких наслідків.
Суб’єкт злочину –спеціальний. Ним можуть бути лише батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення винної особи до наслідків є необережне.

36 Тяжкими наслідками за цією статтею визнаються смерть, каліцтво дитини чи особи, стосовно якої встановлено опіку чи піклування, захворювання їх на небезпечну хворобу, вчинення ними суспільно' небез' печних діянь, які призвели до смерті інших осіб, заподіяння великих матеріальних збитків.

Стаття 167. Зловживання опікунськими правами

	Примітки37
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує майнові та інші права осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування. Потерпілимвід цього злочинуможе бути підопічний, тобто особа, над якою встановлено опіку чи піклування	Склад злочину– матеріальний.
З об’єктивної сторони злочинполягає у використанні опіки чи піклування на шкоду підопічному, що суперечить призначенню інституту опіки та піклування.	Шкода, яка може бути заподіяна підопічному внаслідок зловживання опікунськими правами, найчастіше має матеріальний характер. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення зазначених у диспозиції ст. 167 дій, незалежно від того, чи спричинили вони негативні наслідки для підопічного.
Суб’єкт злочину –спеціальний. Ним можуть бути лише опікуни та піклувальники.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є корислива мета.

37 Використання опіки чи піклування на шкоду підопічному передбачає вчинення опікуном чи піклу' вальником будь'яких дій або бездіяльності, якими підопічному може бути заподіяна шкода. Формами такого використання закон називає, зокрема, зайняття житлової площі та використання майна. Іншими формами використання опіки чи піклування на шкоду підопічному можуть бути, наприклад: укладення невигідних для підопічного угод; розпорядження доходами підопічного не на його користь; управління його майном з порушен' ням встановлених правил; відмова від належних підопічному майнових прав; розподіл, обмін, відчуження житла на його шкоду; видача письмових зобов’язань, які покладають на підопічного невигідні для нього обов’язки.

Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення

	Примітки38
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– ч. 1 –злочин невеликої тяжкості, ч. 2 –злочин середньої тяжкості.
Об’єкт злочину– інтереси сім’ї та дітей, яких було усиновлено. Додатковим факультативним об’єктомможуть виступати здоров’я, життя, інші блага.	Склад злочину– формальний Він вважаєься закінченимз моменту доведення відомостей, що становлять таємницю усиновлення (удочеріння), до осіб, яким ця таємниця не відома.
Об’єктивна сторона злочинупроявляється у розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя). Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) передбачає протиправне розкриття такої таємниці і поширення відомостей, що її становлять, серед осіб, яким не було відомо про факт усиновлення (удочеріння).	Усиновлення (удочеріння) – це оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.
Суб’єкт злочину –загальний.	Будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку і якій відома таємниця усиновлення (удочеріння). При цьому не має значення, з яких джерел їй стала відома ця таємниця.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Мотиваціядій винного (користь, помста тощо) значення для кваліфікації не має.
Кваліфікуючими ознаками злочинує: 1) вчинення його службовою особою або працівниками медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі; 2) спричинення ним тяжких наслідків.

38 Кримінальна відповідальність за ст. 168 настає лише у разі, якщо розголошення таємниці усиновлен' ня (удочеріння) відбулося всупереч волі усиновителя (удочерителя), тобто за відсутності його згоди. Ця озна' ка матиме місце як тоді, коли усиновитель (удочеритель) знав намір винної особи розголосити таємницю усиновлення (удочеріння) і заперечував проти цього, так і тоді, коли йому не було відомо про намір винного, а винний, у свою чергу, не був поінформований про позицію усиновителя (удочерителя).

Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину: за ч. 1 –злочин невеликої тяжкості, ч. 2 –злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує встановлений порядок усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян, порушення якого може спричинити несприятливі наслідки для нормального фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини.	Додатковим факультативним об’єктомможуть виступати здоров’я, життя, інші блага усиновителів та усиновлених, піклувальників та підопічних.
З об’єктивної сторони злочинможе проявлятися у формах: 1) незаконна посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини; 2) інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини; 3) незаконні дії щодо передачі дитини під опіку (піклування); 4) незаконні дії щодо передачі дитини на виховання в сім’ю громадян.	Злочин, передбачений ч. 1 ст. 169, вважається зміненимз моменту вчинення описаних у ч. 1 цієї статті дій.
Суб’єкт злочину –загальний, тобто осудна особа, що досягла 16 років.	Можуть бути особи, які бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти її в сім’ю на виховання чи стати опікуном (піклувальником) дитини, так і працівники, у тому числі службові особи, органів, установ і організацій, до компетенції яких входить прийняття рішень з питань усиновлення (удочеріння) дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків ч. 2 ст. 169 може бути умисним чи необережним,йому не було відомо про намір винного,а винний,у свою чергу,не був поінформований про позицію усиновителя (удочерителя).
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) щодо кількох дітей; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) з використанням службового становища; 5) спричинення ними тяжких наслідків.