РОЗДІЛ VІ. Злочини проти власності 1 страница

Стаття 185. Крадіжка

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1, 2 –злочин середньої тяжкості, ч. 3, 4 –тяжкий, ч. 5 –особливо тяжкий злочин
Об’єктом злочинує права власності на майно будь-яких осіб. Предмет злочину– будь-яке майно, що знаходиться у власності чи володінні юридичної або фізичної особи (будь-які речі або матеріальні цінності).	Крадіжка вважається закінченоюз моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).
Об’єктивна сторона злочину– таємне викрадення чужого майна51.	Таке викрадення вчиняється непомітно для інших осіб або винна особа вважає, що робить крадіжку непомітно.
Суб’єкт злочину –фізична, осудна особа, яка досягла 14 років.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов’язковою ознакоює корисливий мотив.	Змістом умислу винного охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на “їхніх очах”, але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання яких, в силу особливих зв’язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо.
Кваліфікованими видамиє вчинення дії: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в особливо великих розмірах; 5) організованою групою; 6) крадіжка поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) що завдала значної шкоди потерпілому.

51 Таємним визнається таке викрадення,здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

Стаття 186. Грабіж

	Примітки52
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1 –середньої тяжкості, ч. 2, 3, 4 –злочин тяжкий, ч. 5 – особливо тяжкий.
Об’єктом злочинує право власності на майно як фізичних, так і юридичних осіб.	Закінченим злочин вважаєтьсяз моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.
З об’єктивної сторони злочин характеризується відкритим способом викрадення чужого майна, виявляється у формах: 1) відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування; 2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрозою його застосування.	Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дії винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину.
Суб’єктом злочинуможе бути осудна особа, яка досягла 14 років
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив –корисливий.	Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності – вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в особливо великих розмірах; 5) організованою групою; 6) поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) завдання значної шкоди потерпілому.

52 При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб. При цьому насильство застосовується як засіб протиправного вилучення або утримання такого майна.

Застосування в процесі відкритого викрадення насильства істотним чином змінює правову сутність грабежу: за таких обставин обов’язковим додатко'вим об’єктом виступає особа потерпілого, до якої було застосовано насильство

Стаття 187. Розбій

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1, ч. 2 –злочин тяжкий, ч. 3, 4 – особливо тяжкий.
Злочин посягає на два об’єкти:право власності і особу (її здоров’я і життя).	Предмет злочину– будь-яке майно та цінності. Потерпілий– будь-яка особа, що зазнала розбійного нападу (господар майна або цінностей, сторож, охоронець).
З об’єктивної сторони злочин53 вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.	Розбій – усічений склад злочину. Закінченим злочин вважаєтьсяз моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.
Суб’єктом злочинуможе бути осудна особа, яка досягла 14 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом	Мотив —корисливий. Обов’язковою ознакоюсуб’єк- тивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, –заволодіння чужим майном.
Кваліфікованими видами злочинує розбій, вчинений: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, яка раніше вчиняла розбій або бандитизм (ч.2 ст. 187); 3) організованою групою (ч. 4 ст. 187); 4) поєднане з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187); 5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187); 6) спрямований на заволодіння майном у великих розмірах чи; 7) в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187).

53 Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агре' сивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкри' тим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з'за спини). За цією ознакою розбій відрізняєть' ся, з одного боку, – від крадіжки, з іншого, – від грабежу

Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 чи 2 ст. 121, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст. 187.

Стаття 188. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину: ч. 1 –середньої тяжкості, ч. 2 –злочин є тяжкий, ч. 3 – особливо тяжкий.
Об’єктом злочинує право власності. Додатковими факультативними об’єктамиможуть бути життя людини, встановлений порядок забезпечення надійного і безперебійного, з додержанням вимог енергетичної безпеки, постачання електричної енергії та надання послуг зв’язку споживачам, а також нормальна діяльність підприємств зв’язку, які використовують кабельні лінії зв’язку та їх обладнання. Предметом злочинує електричні мережі, кабельні лінії зв’язку та їх обладнання.	Діями, що завдали особливо тяжкі наслідки,вважаються дії, які спричинили загибель людини, перерву в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв’язку, внаслідок чого припинена діяльність промислових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту.
З об’єктивної сторонизлочин проявляється у викраденні вказаних предметів шляхом демонтажу.	Оскільки в диспозиції статті ч. 1 ст. 188 не йдеться про будь-які засоби, що використовуються при викраденні, а демонтаж – це спосіб, а не засіб вчинення цього злочину, то ані будь- яких особливих засобів, ані інших способів, крім демонтажу, вказана диспозиція не передбачає.
Суб’єкт злочину —загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив– корисливий	.Ставлення винного до особливо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 188) може бути як умисним, так і необережним. Якщо описані в статті дії були поєднані з умисним вбивством при обтяжуючих обставинах, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю – ч. 3 ст.188 і ч. 2 ст. 115.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, чи у великих розмірах (ч. 2 ст.188), особливо кваліфікуючими– вчинення його організованою групою або спричинення особливо тяжких наслідків.

Стаття 189. Вимагання

	Примітки
Підслідність— органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості за ч. 1, за ч. 2, 3 – тяжкий, особливо тяжкий за ч. 4.
Основний об’єкт злочину– право власності, а додатковими обов’язковими об’єктамивиступають психічна та фізична недоторканність особи, її особиста свобода, здоров’я. Додатковими факультативними об’єктамизлочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян Потерпілий– власник майна або цінностей, особа, якій майно ввірене на законній підставі, а також їх близькі родичі.	Предмет злочину– майно, цінності, право на майно та цінності. Дії майнового характеру – підвищення заробітної платні тощо.
Об’єктивна сторона злочину– це вимога вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їх майна чи майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його родичі бажають зберегти в таємниці.	Вимагання є закінченимз моменту пред’явлення вимоги (з моменту погрози), поєднаної із погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.   Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– фізична осудна особа, що досягла 14 років.
Суб’єктивна сторона злочину– прямий умисел.	Мотиви злочину, як правило, корисливі.
Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочинує вчинення його: 1) повторно (ч. 2); 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 3) службовою особою з використанням свого службового становища (ч. 2); 4) з погрозою вбивства чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2); 5) з пошкодженням чи знищенням майна (ч. 2); 6) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи (ч. 3); 7) що завдало значної матеріальної шкоди (ч. 4); або 8) майнової шкоди у великих (ч. 3) чи 9) в особливо великих розмірах (ч. 4); 10) вчинене організованою групою (ч. 4); 11) із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження(ч. 4).

Стаття 190. Шахрайство

	Примітки
Підслідність— органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– за ч. 1 – невеликої тяжкості, за ч. 2 – середньої тяжкості, за ч. 3 – середньої тяжкості, за ч. 4 – особливо тяжкий.
Об’єкт злочину– право власності на майно.	Предмет злочину– майно, цінності, а також право на майно та цінності. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо.
Об’єктивна сторона злочину– заволодіння чужим майном або правом на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті злочину потерпілий – власник, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства.	Обман– повідомлення неправдивих відомостей та їх замовчування з метою заволодіння майном, цінностями або придбання права на майно чи цінності. Зловживання довірою– це використання суб’єктом злочинудовірливих відносин з власником майна, цінностей. Закінченимшахрайство буде з моменту заволодіння майном або правом на майно. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину– характеризується виною у формі прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків.   Мотиви –корисливі.
Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочинує шахрайство: 1) повторно (ч. 2); 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 3) у великих розмірах (ч. 3); 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3); 5) в особоливо великих розмірах (ч.4); 6) організованою групою осіб (ч. 4); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч. 2).

Стаття 191 Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

	Примітки54
Підслідність– прокуратури, податкові міліції.
Категорія злочину– за ч. 1, 2 – середньої тяжкості, за ч. 3, 4 – тяжкий, за ч. 5 – особливо тяжкий.
Об’єкт злочину– право власності, а також нормальна службова діяльність в окремих ланках службового апарату незалежно від форм власності.	Предмет злочину– будь-яке майно або цінності, що були у віданні винного, відносно якого ця особа мала певні повноваження.
Об’єктивна сторона злочину– може бути у формі: а) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; б) розтрата такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191); в) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191).	Привласнення– незаконне безоплатне утримання майна, що було ввірене особі, або перебувало в її віданні на законній підставі. Утримання майна– невиконання вимог повернути майно у строк, що був встановлений, і володіння ним як власним. Розтрата– незаконне, безвідплатне відчуження, використання або розтрачування майна, що було ввірене особі. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний. Фізична осудна особа, що досягла 16 років і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні.	Суб’єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191) може бути лише службова особа.
Суб’єктивна сторона злочину– характеризується виною у формі прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків. Мотиви –корисливі.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч.2); 2) повторно (ч.3); 3) за попередньою змовою групою осіб (ч.3); 4) у великих розмірах (ч.4); 5) в особливо великих розмірах (ч.5); 6) групою осіб (ч.5).

54 Умисне і безпідставне отримання службовою особою з використанням свого службового становища чужого майна як премій, надбавок до заробітної плати, допомоги, інших виплат слід кваліфікувати за ст.

191, а не за ст. 364.

Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ, податкові міліції.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину– право власності.   Потерпілимвід злочину може бути як власник, так і законний власник майна – фізична або юридична (державна організація, комерційне підприємство тощо) особа.	Предмет злочину– гроші, цінності, майно, що використовуються винною особою всупереч інтересам власника. Шкода55,що спричиняється, — це упущена вигода, тобто не одержаний прибуток.
Об’єктивна сторона– заподіяння значної майнової шкоди потерпілому шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. Відповідно до примітки до статті 192 КК, значна майнова шкода– це шкода, яка в п’ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.	Власник не позбавляється майна, але винний може його незаконно використовувати; (може ухилятися від сплати обов’язкових платежів або обертає грошові кошти, що мають надійти на користь власника, на власну користь). Злочин вважається закінченимз моменту заподіяння значної майнової шкоди. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– загальний. Фізична осудна особа, що досягла 16 років.	Суб’єктом можуть бути як приватна особа, так і працівник підприємства, установи та організації незалежно від форми власності Вчинення такого діяння службовою особою слід кваліфікувати тільки за ст. 364.
Суб’єктивна сторона злочину– характеризується виною у формі прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків. Мотиви— корисливі.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб (ч.2); 2) у великих розмірах (ч.2).

55 Майновою шкодою у великих розмірах є шкода, яка у сто і більше разів превищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 193 Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину– право власності, яке вибуло з фактичного володіння фізичної чи юридичної особи, а також право держави на знайдений скарб. Предмет злочину– чуже майно, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарб.	Відповідно до цивільного законодавства України передбачає, що громадянин, який знайшов чужу річ, повинен повідомити про знахідку власника і повернути річ йому або органу влади. Зазначене законодавство вимагає від особи, що знайшла скарб, здати його фінансовому органу або ж представнику влади. Скарб– це коштовності, гроші тощо, сховані в потаємному місці, закопані в землю. Належність майна до особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності визначається відповідною експертизою.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у привласненні особою знайденого або такого, що випадково опинилося в неї, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу.	Склад злочину– матеріальний. Закінченим злочин вважаєтьсяз моменту, коли винний привласнив знайдене ним майно чи майно, яке випадково у нього опинилось, або скарб і мав можливість повідомити про володіння таким майном власника, відповідний орган державної влади.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину– характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків.	Винний усвідомлює той факт, що привласнене чуже майно, яке він знайшов чи яке у нього випадково опинилось, або скарб і, незважаючи на цю обставину, бажає це зробити. Мотиви та мета– корисливі.

Стаття 194. Умисне знищення чи пошкодження майна

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– за ч. 1. – середньої тяжкості, за ч. 2 – особливо тяжкий злочин.
Об’єкт злочину– право власності на майно, що знищено або пошкоджено. Не має значення, кому саме і за правом якої форми власності належить майно, яке є предметом знищення чи пошкодження. Додатковими факультативнимиоб’єктами злочину можуть виступати – громадський порядок, екологічна безпека, життя та здоров’я людини.	Предмет злочину– будь-яке майно, як рухоме так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. Предметом злочину може бути тільки чуже майно. Потерпілий– фізична або юридична особа, майно якої було знищено або пошкоджено, а також особа, яка загинула або отримала тілесні ушкодження внаслідок цих дій винного.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у знищенні чи пошкодженні чужого майна.	Знищення майна– це припинення його існування, приведення його до стану непридатності до використання, коли втрачені майном властивості не можуть бути поновлені. Пошкодження майна– це такий вплив на предмет, коли він частково втрачає якості, але може бути відновлений, відремонтований.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років. Суб’єкт злочинущодо ч. 2 – фізична осудна особа, що досягла 14 років.
Суб’єктивна сторона злочину– характеризується виною у формі прямого чи непрямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно- небезпечних наслідків, якщо це прямий умисел. Мотивита мета– різні та на кваліфікацію злочину не впливають.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) шляхом підпалу; 2) вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; 3) в особливо великих розмірах; 4) якщо спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2).

Стаття 195. Погроза знищення майна

	Примітки56
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину– право власності, а додатковим обов’язковим об’єктом – психічна недоторканість особи.	Предмет злочину– будь-яке чуже майно.
Об’єктивна сторона злочину– активні дії, срямовані на залякування потерпілого (власника чи законного власника майна, особи, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, іншої особи, яка зацікавлена у збереженні цього майна) знищенням майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом.	Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому знищити певне майно, яке є для винного чужим Погроза знищення чужого майна утворює розглянутий склад злочину лише у випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або загальнонебезпечним способом. Обов’язковою ознакою погрози в складі цього злочину є наявність реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози. Склад злочину– матеріальний Злочин вважається закінченим у момент сприйняття погрози знищенння майна особою, якій вона адресується.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Мета і мотивитакої погрози можуть бути різноманітні, що на кваліфікацію злочину не впливає.

56 Погроза знищити майно може бути способом вчинення інших злочинів (наприклад, вимагання – ст.

189, протидія законній господарській діяльності – ст. 206, примушування до виконання або невиконання ци' вільно'правових зобов’язань – ст. 355, погроза або насильство щодо працівників транспорту, правоохорон' ного органу, державного діяча, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, судді – ст. ст. 280, 345, 346, 350, 377, перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку – ст. 386, складом яких вона охоплюється і додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує.

Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності, а його обов’язковим додатковим об’єктом– здоров’я або життя особи.	Предметомнеобережного знищення або пошкодження чужого майна може бути будь-яке чуже для винного майно, крім окремих його видів, які поставлені під захист спеціальними кримінально- правовими нормами (зокрема це стосується військового майна – ст. 412).
Об’єктивна сторона злочину– характермзується суспільно- небезпечними діями або бездіяльністю, наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей і причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками. Спосіб знищеннячи пошкодження майна на кваліфікацію вчиненого не впливає.	Діяння утворює склад злочину лише у випадку, коли такі дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей. Склад злочину– матеріальний. Відповідальність за цей злочин обумовлена лише його наслідками.
Суб’єкт злочину– загальний.	Знищення або пошкодження чужого майна внаслідок невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати за ст. 367.
Суб’єктивна сторона злочину– необережність у формі злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.	Особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій чи бездіяльності можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) чужого майна та пов’язані з ними тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, але легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільно- небезпечних наслідків або не передбачає можливості настання вказаних наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна

Дата добавления: 2015-05-31