Правові основи розрахункових банківських операцій

Основними нормативними актами, що встановлюють засади функціонування платіжних систем, відносини у сфері переказу, є закони України "Про Національний банк України", "Про банки", "Про поштовий зв'язок", нормативно-правові акти НБУ, а також Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфіковані правила з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфіковані правила по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та інші міжнародно-правові акти з питань переказу коштів. Засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України встановлено в Законі України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Проведення переказу коштів забезпечується внутрішньодержавними та міжнародними платіжними системами. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем належать системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи. Умови та порядок функціонування власної внутрішньобанківської платіжної системи визначає певний банк з урахуванням вимог законів та нормативно-правових актів НБУ

Для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі, що і визначає форми банківських розрахунків (ст. 51 Закону "Про банки"). Положенням про електронні гроші в Україні, затвердженим ПП НБУ № 481 від 04.11.2010р., визначено поняття електронних грошей, які є одиницями вартості, зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами, є грошовим зобов'язанням емітента і виражаються тільки в гривнях. Випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки.

Відповідно до ст. 1087 ЦК розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Готівкові розрахунки суб'єктами господарювання здійснюються з урахуванням таких вимог. Відповідно до п. 2.1 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого ПП НБУ № 637 від 15.12.2004 р., ПП НБУ № 32 від 09.02.2005 р. "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку", гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами НБУ (ст. 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 1088 ЦК). Разом із тим згідно з ч. З ст. 341 ГК України безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі відповідно до видів платіжних інструментів. Але на підставі ч. 6 ст. 342 ГК форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються Законом "Про банки", іншими законами, а також нормативно-правовими актами НБУ, тому визначальними для встановлення форм та видів розрахунків будуть названі закони та такі, що їм відповідають, нормативні акти НБУ.

Безготівкові розрахунки регулюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою ПП НБУ №22 від 21.01.2004 р.

Перекази коштів здійснюються за допомогою платіжних інструментів, до яких належать: 1) документи на переказ: а) розрахункові документи (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, меморіальний ордер, акредитив, інкасове доручення, електронний розрахунковий документ); б) документи на переказ готівки; в) векселі; г) міжбанківські розрахункові документи; д) клірингові вимоги та інші документи; 2) спеціальні платіжні засоби (платіжна картка, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент).

Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються НБУ.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі. Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників (осіб, які ініціюють переказ коштів), крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Статтею 343 ГК України та ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлюється відповідальність банків при здійсненні переказу перед платником та отримувачем у вигляді пені або штрафу від суми простроченого платежу за порушення банком своїх обов'язків по виконанню доручень клієнтів на переказ коштів або по завершенню переказу, або за інші порушення при здійсненні переказів.

Платник та отримувач коштів мають право на відшкодування банком, що їх обслуговує, шкоди, заподіяної їм унаслідок порушення банком строків завершення переказу або виконання документа на переказ.

Деякі види безготівкових розрахунків мають особливості в регулюванні.

Розрахунки за акредитивом регулюються статтями 1093-1098 ЦК, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою ПП НБУ № 22 від 21.01.2004 р., Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, якщо це передбачено договором та не суперечить законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам НБУ. Здійснення розрахунків за договорами з нерезидентами за акредитивами в іноземній та національній валюті регулюється також Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим ПП НБУ № 514 від 03.12.2003 р.

Розрахунки за інкасовими дорученнями встановлені статтями 1099-1101 ЦК України, відповідно до яких у разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. У пункті 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої ПП НБУ № 22 від 21.01.2004 р., надається поняття інкасування (інкасо) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій із розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах. Розрахунки за зовнішньоекономічними договорами регламентуються також Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати.

Розрахунки векселями регулюються: Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 p.), а також законами України "Про обіг векселів в Україні", "Про цінні напери та фондовий ринок", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів". Розрахунковими операціями банків з векселями є: оформлення заборгованості векселями, розрахунки з використанням векселів, які проводяться відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого ПП НБУ № 508 від 16.12.2002 р.

Згідно зі статтями 4, 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" при розрахунках фізичні та юридичні особи можуть видавати переказні і прості векселі лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затверджене ПП НБУ № 520 від 29.12.2000 p., встановлює єдині правила і порядок проведення уповноваженими банками та фінансовими установами операцій із чеками в іноземній валюті. Відповідно до названого Положення чеком визнається паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) платнику про сплату держателю чека (чекодержателю) зазначеної в ньому суми коштів в іноземній валюті протягом встановленого строку.

Дата добавления: 2015-05-31