Кредитні операції банків. Види банківського кредиту та особливості їх регулювання

Статтею 2 Закону "Про банки" визначено основне поняття в регулюванні кредитних операцій: банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів із такої суми. Фактично поняття банківського кредиту за своїм змістом збігається із банківськими операціями.

Відповідно до норм ст. 49 Закону "Про банки" до кредитних операцій банків належать операції, зазначені в п. З ч. З ст. 47 цього Закону: розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені: надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг. Віднесення до різних видів кредитних операцій як до одного виду діяльності фактично підтверджує необхідність поєднання таких операцій для здійснення спільного банківського регулювання з метою зменшення ризиків, забезпечення надійності та стабільності банківської системи та інтересів вкладників і кредиторів при здійсненні такої діяльності.

Задля реалізації названих цілей, а також з метою відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків створюється спеціальний резерв. У зв'язку з цим перелік кредитних операцій розширюється в Положенні НБУ № 23 від 25.01.2012 р. Фактично в основу такої класифікації покладено як критерій використання кредитних ресурсів, акумульованих банками у процесі своєї діяльності (ст. 349 ГК України). Це й обґрунтовує віднесення факторингу та лізингу до кредитних операцій, що є вирішальним, оскільки кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом "Про банки" зі ст. 345 ГК України. У названому Положенні дається визначення кредитної операції - це вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій peno, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).

Разом з тим необхідно враховувати питання господарсько-правового регулювання організації здійснення кредитних операцій, теоретичні та основи визначення господарських зобов'язань при банківському кредитуванні та порядок укладання договорів.

У банківському регулюванні приділяється значна увага умовам і вимогам для здійснення кредитних операцій при одержанні банківської ліцензії. На підставі банківської ліцензії та за її наявності здійснюються переважна більшість кредитних операцій банків.

У випадку здійснення кредитних операцій в іноземній валюті необхідна генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 р. та Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженим ПП НБУ №281 від 15.08.2011 р.

Серед вимог та документів, установлених Положенням про реєстрацію № 306, щодо названого питання поряд з іншими операціями, які не можна в регулюванні відокремлювати від кредитних, необхідними є наявність:

потрібного приміщення, спеціального обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, комунікаційних засобів, інших технічних умов, відповідних підрозділів, їх керівників, відповідних спеціалістів і внутрішніх положень, що регламентують порядок здійснення та обліку операцій/угод тощо;

внутрішніх положень про наглядову (спостережну) раду та правління банку, про політику управління активами і пасивами, кредитну, інвестиційну, облікову політику банку, положення, що регулюють здійснення банком діяльності, надання банківських та інших фінансових послуг, внутрішніх положень з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, про службу внутрішнього аудиту, кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет, підрозділ аналізу та управління ризиками.

Безпосередньо вимоги до проведення кредитних операцій визначаються банками у своїх необхідних внутрішніх положеннях. У пункті 1.11 глави 1, п. 4.1 глави 4 Положення НБУ № 279 від 06.06.2000 р. визначені вимоги щодо прийняття банком внутрішньобанківського положення про порядок проведення кредитних операцій, яке повинно містити критерії оцінки фінансового стану позичальника, інші умови, які встановлюються кожним банком самостійно, та методики проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Із 01.01.2012 р. додаткові вимоги встановлено Положенням НБУ № 23, відповідно до якого: внутрішньобанківські положення повинні містити методики та процедури, які є обов'язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків; банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених названим Положенням, у тому числі, що стосується мінімально необхідних даних про боржника; узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії тощо.

Що стосується основоположних засад надання банківських кредитів, то законодавство України передбачає, що принципам банківського кредитування, перелік та зміст яких іноді прямо не закріплено, але встановлюється на підставі окремих норм або їх системи, є: забезпеченість кредитів (ст. 49 Закону "Про банки", ч. 2 ст. 346 ГК України); цільове використання кредиту (ч. З ст. 1056 ЦК України); платність (ч. З ст. 346 ГК України, ч. 8 ст. 49 Закону "Про банки"); строковість; повернення кредиту (кредитоспроможність) (ч. 5 ст. 49 Закону "Про банки").

При укладанні договорів, на підставі яких здійснюються кредитні операції, необхідно враховувати наявність за законодавством України самостійних видів договорів, а також укладання таких, в яких містяться елементи різних договорів (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України основним договором, на підставі якого виникають кредитні відносини, є кредитний договір, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Істотними умовами кредитного договору з урахуванням вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 2 ст. 345 ГК України є сума, строк повернення, сплата процентів. Згідно зі ст. 1056і ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тил процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу.

Інші умови кредитного договору визнаються істотними на підставі статей 180 ГК України, 638 ЦК України, у тому числі щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, а за пропозиціями банку такими умовами є ті, що відображають принципи кредитування.

Види кредитів, які надаються банками, не системно, але визначаються в окремих нормативних актах. На підставі ст. 347 ГК кредити, які надаються банками, поділяються на види за такими критеріями: а) строки користування (короткострокові - до одного року, середньострокові - до трьох років, довгострокові - понад три роки); б) спосіб забезпечення; в) ступінь ризику (кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні"); г) методи надання; д) строки погашення; е) інші умови надання, користування або погашення. Разом з тим наведена класифікація активів (у тому числі кредитів) за ступенем ризику припиняється із 01.01.2012 р. і на підставі Положення НБУ № 23 відповідна класифікація здійснюється за категоріями якості активів, відповідно до якої є такі категорії: І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; II - помірний ризик; III - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик, і тільки заборгованість останньої категорії вважається безнадійною.

Окремі види банківського кредиту, які в більшості відповідають змісту кредиту за ст. 1054 ЦК України, мають спеціальне нормативне регулювання.

Кредит овердрафт, який за своїм змістом відповідає поняттю кредитування рахунка в ст. 1069 ЦК України як здійснення банком платежів із рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на рахунку грошових коштів.

Національним банком України для регулювання ліквідності банків їм надаються такі види кредитів: овернайт, кредити рефінансування строком до 90 днів відповідно до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого ПП НБУ № 259 від 30.04.2009 р., стабілізаційний кредит згідно з Положенням про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженим ПП НБУ № 327 від 13.07.2010 р.

Споживчий кредит регламентується Законом України "Про захист прав споживачів", Правилами надання банками України Інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими ПП НБУ № 168 від 10.05.2007 р.

Кредити банків-резидентів в іноземній валюті банкам-нерезидентам регулюються Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим ПП НБУ №270 від 17.06.2004 р.

Дата добавления: 2015-05-31