F) Колективізм

Поряд з первинним колективом – родиною, людина аграрного суспільства тісно зв'язана із сільською громадою. Усі свята були загальними, усі головні події життя проходили на очах у людей. "На миру і смерть красна" (рос.). Демонстрацією такої єдності служить звичай "талаки" у білорусів, "хашар" у туркменів, "толоки" в українців тощо. Він полягає у спільному виконанні трудомістких робіт, супроводжуваному ритуальною їжею та піснями. Необхідність тісної взаємодії усвідомлювалася чітко: "Один у полі не воїн" (рос.); "Самотній пилу не підніме" (туркмен.); "Адным калом плоту не падапрэш" (білорус.); "Якщо усі допомагають, то й повстяний кіл у землю ввійде" (дагест.).

Повна повчального змісту казка, де батько показує синам, як легко переломити лозину й як важко – мітлу з лозин. Ще один популярний казковий сюжет розповідає як герой справляється з завданнями за допомогою людей, наділених різними талантами. В епічних поемах єдність народу, що протистоїть ворогу, є запорукою перемоги. Тому що немає нічого страшніше, чим розбрат між своїми. Відносини у громаді налагоджуються за принципом взаємності. Цю думку закріплюють народні формулювання "золотого правила моральності": "Як гукнеться, так і відгукнеться" (рос.); "Хто копає яму іншому, потрапить у неї сам" (латин.); "Што сабе не мша, так й іншаму не зыч" (білорус.).

Єдність і навіть однаковість поводження членів громади підтримувалися в основному за рахунок суспільної думки. Але розуміння того, що вона не завжди справедлива, теж є. Казкові герої, наприклад, часто діють усупереч стандарту. Той же Іван - дурник ігнорує загальні розсудливі способи поводження та виявляється добріше, а потім і щасливіше інших.

Однак людям члени своєї громади, свого народу завжди уявляються морально більш близькими у порівнянні з сусідами. І хоча народна мудрість уже розуміє, що "зі своїм статутом у чужий монастир" ходити не слід, усе-таки "всяк кулик" продовжує хвалити "своє болото". Відданість своєму гнізду, яке б воно не було, є безумовною чеснотою: "Убий мене, погуби мене, своєму роду, своєму кореню, я не зміню" (з тюркського епосу). Тут колективістська орієнтація знову стуляється як з патріотичними мотивами, так і з ідеєю святості споріднення.

Замикається коло, що окреслює синкретичний образ народної моральності. Її орієнтації склали основу всякої наступної моралі. Але їхньою благопристойністю не слід зваблюватися. Народна мудрість суперечлива, як саме життя, у чому Ви можете не одноразово переконатися, звертаючись до завдань практичного блоку. Крім того, усякі заповіді проголошуються, але далеко не завжди виконуються. Література, що описує народний побут і вдачі, малює картину безрадісну. Деспотизм чоловіка, утиск молодшого покоління, тиск нісенітної чи забобонної думки "середовища", агресивне неприйняття "чужого" – такий зворотний бік традиційних удач та достоїнств.

Дата добавления: 2015-05-26