Тема 3. Вебер М. Господарство і суспільство

Додаткова

Основна

Вебер М. Господарство і суспільство. – К.: Всесвіт, 2012. – С. 23-58, 184-216.

Вебер М. Наука как призвание и профессия // Вебер М. Избр. Произведения. – М.: Прогресс, 1990. – С.707 – 735.

Вебер М. “Объективность” социально-научного и социально- политического познания // Вебер М. Избр. Произведения. – М.: Прогресс, 1990. – С.345 – 414.

Вебер М. О некоторых категориях понимающей социологии // Вебер М. Избр. Произведения. – М.: Прогресс, 1990. – С.495 -546.

Вебер М. Основные социологические понятия // Вебер М. Избр. Произведения. – М.: Прогресс, 1990. – С.602 – 643.

Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избр. Произведения. – М.: Прогресс, 1990. – С.644 -706.

Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Вебер М. Избр. Произведения. – М.: Прогресс, 1990. – С.44 – 60.

Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М.: Прогресс – Юниверс,1993. – С.489 – 570.

Бендикс Р. Образ общества у Макса Вебера // Вебер М. Избранное. Образ общества. – М.: Юрист, 1994. – С.567 – 586.

Вебер Марианна Жизнь и творчество Макса Вебера. – М.: РОССПЭН, 2007. – 656 с.

Гайденко П.П. Научная рациональность и философский разум. — М.: Прогресс-Традиция, 2003. — 528 с. (Глава 4. § 2)

Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н. История и рациональность. – М.: Политиздат, 1991. – С.10 – 116.

Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – В 4-х т.т. – СПб.: Петрополис, 1997. – С.299 – 313.

Лекція (2 год) .

Частина 1. Теорія символічного інтеракціонізму Джорджа Герберта Міда.

Методологія соціального пізнання за Дж.Г.Мідом. Критика натуралістичного тлумачення поведінки особистості, критика утилітаристського індивідуалізму і жорсткого біологічного редукціонізму.

Поняття міжіндивідуальної взаємодії. Жест як початкова фаза взаємодії. Значення як опосередковуюча ланка між жестом і реакцією на нього. Можливість прийняття ролі іншого. Перетворення фізіологічного організму у рефлексивне соціальне Я. Відсутність цілісної теорії соціальної структури. Відсутність аналізу змістового аспекту взаємодії.

Внутрішній діалог “I” і “me” як двох підсистем соціального Я. Інтерналізована структура групової діяльності як специфічне для даного індивіда засвоєння сукупності установок інших. Нерефлексованість автономного “I”.

Філософія акту. Реальність як серія ситуацій, у яких опиняється індивід. Складові акту: імпульс, перцепція, маніпуляція і консумація.

Поняття перспективи як виразу специфічності взаємодії кожного її учасника з притаманним йому середовищем. Фізичний об’єкт, жива форма, соціальне Я – учасники різних перспектив. Реальність як плюральність систем різного роду. Соціальність як загальна характеристика реальності.

Теперішнє як спосіб існування реальності. Неприступність минулого і майбутнього у якості реальності. Співвідношення складових акту з вимірами часу: перцепції з минулим, маніпуляції з теперішнім, консумації з майбутнім. Нове як реалізація принципу відносності, як перехід з однієї перспективи в іншу.

Сукупність символічних змістів свідомості, які визначаються і вичерпуються перспективами існування індивіда, як перцепт. Відповідність “me” і перцепта, “I” і моменту переходу з перспективи в перспективу. Переживання часу як фундамент розвитку соціального індивіда. Соціальність як онтологічна умова переживання.

Поняття емерджентності. Взаємодія як момент існування значень. Несумісність позицій об’єктивного дослідника і учасника досліджуваного процесу. Неприступність значень для об’єктивного дослідження. Принципова неможливість виразити реальність взаємодії.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке «соціальне Я»?

2. Як «соціальне Я» задає соціальні перспективи?

3. Чи можна звести усі види соціальної взаємодії до міжособистісної і чому?

Частина 2. Теорія соціальних систем Талкота Парсонса.

Методологія соціального пізнання за Т.Парсонсом. Поняття елементарної дії, її компоненти: діюча особа, мета, ситуація, нормативна орієнтація дії. Розрізнення організму і “его”. Мета і час. Умови і засоби дії. Спосіб відношення елементів дії один до одного.

Дія як система. Системи дії. Три типи теоретичних систем: культура, природа, дія. Нередукованість підсистем в науках про дію одна до одної та до елементарної дії. Поняття соціальної дії. Складові соціальної дії: діюча особа, нормативна орієнтація, мета, ситуація, інша діюча особа, взаємні орієнтації, цінності.

Функціоналістська концепція соціальної дії. Три основні підсистеми дії: культурна, особистісна і соціальна. Вимога включення у кожну з підсистем елементів інших двох. Нове формулювання поняття дії та її складових: орієнтація на досягнення цілей, ситуація, нормативне регулювання, мотивація. Основні елементи дії: діюча особа, ситуація, орієнтація діючої особи на ситуацію.

Поняття потреби-установки як основа об’єднання різних категорій у системі особистості. Поняття рольових очікувань як основа об’єднання різних категорій у соціальній системі. Взаємність очікування.

Поняття типових змінних. П’ять специфічних виборів діючої особи у ситуації: афективність – афективна нейтральність; орієнтація на себе – орієнтація на групу; універсалізм – партикуляризм; заданість – досягання; специфічність – дифузність. Типові перемінні як засіб поєднання теорії соціальної дії і функціонального підходу.

Теорія функціональних вимог соціальних систем як розвиток концепції соціальної дії. Соціальна система як підсистема більш загальної системи дії. Чотири основні підсистеми дії: поведінковий організм, особистість, соціальна система, культура. Соціальна система як основа людських систем дії, що пов’язує між собою інші підсистеми дії.

Поняття інституціоналізації, інтерналізації й соціалізації. Роль, колектив, норма, цінність як основні структурні категорії, що описують взаємодію індивідів в соціальній системі.

Збереження зразка, інтеграція, досягнення мети і адаптації – функціональні вимоги до будь-якої системи дії.

Система та оточуюче середовище. Проблеми екології та соціальні системи.

Контрольні запитання та завдання

1. Чим відрізняється методологія структурного функціоналізму від методології теорій збереження наявного стану?

2. Що означає розглядати дію як систему?

3. Для чого соціальні системи відокремлюють себе від навколишнього світу?

Рекомендована література.

Дата добавления: 2015-05-26