I .11111 Ні

І

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить
Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та за­
гальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після на­
брання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними
чинності.

3. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові
наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією
заборонено.

5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати
положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обо­
в'язковість яких надано Верховною Радою України.

1. Кримінальна відповідальність - це особливий правовий інститут, у межах якого
здійснюється офіційна оцінка поведінки особи як злочинної. Кримінальна відповідаль­
ність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, і матеріа­
лізується в обвинувальному вироку суду. Зазвичай вона включає засудження особи за
вчинений злочин, призначення їй покарання, його відбування, судимість тощо. Притяг­
нення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, по­
чинається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

2. Із ч. 1 ст. З випливає, що чинне законодавство про кримінальну відповідаль­
ність являє собою один кодифікований закон і що єдине джерело кримінального права -
це КК. Будь-які інші нормативно-правові акти не входять до системи кримінального
законодавства. Цим воно принципово відрізняється від інших галузей вітчизняного за­
конодавства, а також від колишнього кримінального законодавства, яке припускало
застос^ання інших, крім КК, кримінальних законів.

Не входить до системи кримінального законодавства і Конституція України, незва­жаючи на те, що вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Проте, відповідно до ст. 8 Конституції України, закони України, у т. ч. закони про кри­мінальну відповідальність, мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Невідповідність законів про кримінальну відповідальність Конституції України, а також порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгля­ду, ухвалення або набрання ними чинності, тягнуть за собою визнання їх Конституцій­ним Судом України у встановленому Конституцією і законами України порядку некон­ституційними. Ці положення мають обов'язково враховуватися під час тлумачення і застосування норм КК.

КК ґрунтується не тільки на Конституції України, а й на загальновизнаних прин­ципах і нормах міжнародного права. Гарантією цього є положення ч. 5 ст. 3.

До вказаних принципів і норм можна віднести такі, що стосуються верховенства
Ііраї людини, суверенітету держав, дипломатичного імунітету, права міжнародних до-
...... »рів, мирного розв'язання спорів, міжнародного морського, повітряного, екологіч­
ної о, економічного і гуманітарного права, боротьби зі злочинністю, правової допомоги
і іидачі злочинців тощо. Загальновизнані принципи і норми міжнародного права закріп-

і у відповідних пактах, деклараціях, конвенціях та інших документах. Наприклад,

на назвати такі загальновизнані і закріплені у Конституції України принципи кон-і її і \ ційно-правового статусу людини і громадянина: принцип невідчужуваності і не­порушності прав і свобод людини; принцип рівності перед законом; принцип гаранто- МНОСТІ прав і свобод людини і громадянина та неможливості їх скасування; принцип

■ пушення звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод.

V КК поділяється на Загальну й Особливу частини, норми яких застосовуються у Взаємозв'язку. При цьому норми Особливої частини порівняно з нормами Загальної чи піни с більш конкретними в частині кожного окремого складу злочину, який описа­но и диспозиціях цих норм, і в частині застосування покарань, які описані в їх санкціях.

4. Жоден закон про кримінальну відповідальність не може діяти автономно, окремо ні і КК. Адже такий закон, запроваджує він кримінальну відповідальність, скасовує її чи тин н 11. інші зміни до КК, відразу ж після набрання ним чинності у порядку, визначе­ні iMs її 44 Конституції України і ст. 4 КК, автоматично включається до КК. Це озна-■і н що при застосуванні цих законів посилання слід робити не на них, а безпосередньо н.і ВІДПОВІДНІ норми КК.

чистинах 3 і 4 ст. З відображено принцип законності, який стосовно криміналь- НОІ 0 права означає, що:

I) кримінально-правові норми не існують поза КК у зв'язку з їх повною кодифі-

^I1 тільки КК і ніяким іншим законом чи підзаконним актом визначається, що є зло­
чином, а також повторністю, сукупністю і рецидивом злочинів, співучастю у злочині,
Готуванням до злочину і замахом на злочин тощо, встановлюються види і розміри по-
карання за злочин, а також умови, за яких є можливими звільнення від кримінальної
ні іповідальності чи від покарання, визначаються інші кримінально-правові наслідки
ВЧИНЄННЯ злочину;

J) обороняється застосування закону про кримінальну відповідальність за анало-.-іііо. юбто заповнення прогалини у КК шляхом застосування його до випадку, який прямо ним не передбачений, але є подібним, схожим.

(>. Міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до принципів і норм міжнародного права. Відповідно до ст. 9 Конституції \ країни чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Із цього положення випливає, що частиною національного законодавства України не є: 1) нечинні міжна- родні договори України, навіть якщо згода на обов'язковість їх надана ВР (наприклад, Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців від 4 грудня 1989 р.); 2) чинні міжнародні договори, згода на Обов'язковість яких ВР не надана. Крім того, невідповідність положень міжнародних (ОГОйорів України Конституції України, а також порушення встановленої Конститу­ції ю України процедури надання ВР згоди на обов'язковість цих договорів тягнуть за к>Ю визнання їх у встановленому Конституцією і законами України порядку неконс- ГИТуцІЙними. Ті положення чинних міжнародних договорів, що визнані неконституцій­ними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно, і закони України про кримінальну відповідаль­ні, п. не повинні відповідати вказаним положенням міжнародних договорів.

Згода на обов'язковість міжнародних договорів може бути надана у формі ратифі-

иї або приєднання. Оскільки Україна є правонаступницею прав і обов'язків за між-

іі.ірп тими договорами Союзу РСР і Української РСР, то до міжнародних договорів,

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Дата добавления: 2015-05-31