Розкажіть про місцеве самоврядування у вашому населеному пункті чи про учнівське самоврядування у вашій школі: порядок утворення органів, форми діяльності, значення

Відповідно до ст. 7 Конституції України в на­шій державі визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування — це право територіальної громади (жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування в Україні ґрунтується на принципових засадах, сформованих у Всесвітній декларації місцевого самоврядування та Євро­пейській хартії про місцеве самоврядування, прийнятій 15 жовтня 1985 р. у м. Страсбург.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, (пнищ, міст безпосередньо (вибори, місцеві референдуми), через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Будь-яке обмеження права громадян України на участь у місцевому са­моврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі та етнічного чи соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняється.

Отже, місцеве самоврядування є формою залучення громадян до участі в управлінні справами, а тому розглядається як здійснення демократії на місцевому рівні.

Те ж саме можна зазначити і про учнівське самоврядування. Демократи­зація починається там, де чітко визначені справи і функції будь-якого члена колективу, колективних і робочих органів самоврядування.

Учнівське самоврядування — це та основа, що здатна зміцнити гро­мадянське суспільство й прискорити його розвиток. Положення школяра в учнівському самоврядуванні визначається, насамперед, функціями, які ним виконуються.

Сучасна школа в Україні — суспільний інститут, що постійно розвива­ється, здійснює свою діяльність на засадах самоврядування, демократії та гласності.

Учнівським самоврядуванням можна назвати участь школярів в управлінні й керівництві справами свого колективу. Основним і вищим органом шкіль­ного самоврядування є загальні збори (конференція) шкільного колективу. Саме конференція приймає статут школи і вносить до нього необхідні зміни, затверджує основні напрямки щодо вдосконалювання й розвитку школи, під­вищення якості й ефективності навчально-виховного процесу.

У період між конференціями в ролі вищого органу самоврядування ви­ступає рада школи, що обирається прямим таємним голосуванням. Шкільна рада має законодавчу владу, приймає внутрішньошкільні закони, наглядає за їх виконанням.

Шкільна рада уповноважена організовувати дискотеки, шкільні вечори, со­ціальні заходи, домагатися кращої якості шкільних обідів, обговорювати про­блеми, що хвилюють учнів, зміцнювати почуття приналежності до школи.

Кількість членів виконавчого органу учнівського самоврядування визначає учнівський колектив залежно від обсягу запланованої діяльності та кількості комісій. Кількість комісій залежить від специфіки напрямів діяльності школи, особливостей структури, досвіду і традицій тощо.

Важливими умовами плідної діяльності учнівського самоврядування є розуміння учнями завдань, змісту й суті самоврядування; вміння само­стійно планувати, організовувати роботу, координувати зусилля різних ланок самоврядування, постійно здійснювати самоконтроль; уміння враховувати, регулювати, аналізувати свою діяльність, об'єктивно її оцінювати; пошук ефективних форм і методів діяльності органів самоврядування; творче ви­користання досвіду інших шкіл.

Висновок. Гласність, відкритість роботи органів самоврядування (всі учні знають, які питання де і коли обговорюються, можуть брати участь в обгово­ренні, пропонувати нове, оригінальне, цікаве, впливати на життя колективу) сприяє поглибленню демократизму в шкільному житті. Розвиток учнівського самоврядування, участь в якому розвиває відповідальність за шкільні спра­ви, допомагає набути організаторських навичок і здібностей дітей, сприяє їхньому духовному зростанню.

Білет № 19

19.1. Право на працю: зміст, гарантії, способи реалізації.

Право на працю є одним із найважливіших для людини, оскільки визначає загальні умови її житія у суспільстві, являє собою основу її еконо­мічної самостійності. Згідно зі ст. 43 Конституції України «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується».

Згідно зі ст. 2 Кодексу законів про працю України, право громадян України на працю, тобто на отримання роботи з оплатою не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду манять та роботи, забезпечується державою.

Людина вільна обрати той чи інший вид діяльності, рід занять. Вона може, наприклад, працювати по найму за трудовим договором або самостійно забезпечити себе роботою (бути підприємцем, фермером, займатися інди­відуальною трудовою діяльністю).

Конституція України проголошує, що кожен громадянин має право на належні, безпечні і здорові умови праці, заробітну плату, яка є не нижчою від визначеної законом. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів згідно і вимогами суспільства. Працівники мають право на своєчасну винагороду за працю. Працівникам гарантується захист від незаконного звільнення. Ті, хто пра­цює, мають право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів; примусова праця забороняється.

Висновок. Право на працю є одним із найважливіших для людини, оскіль­ки визначає загальні умови її життя у суспільстві, являє собою основу її еко­номічної самостійності.

19. 2. Поясніть, у чому значення обставин, що виключають злочинність діяння особи. Наведіть приклад життєвої ситуації, в якій учасники діяли в стані необхідної оборони чи крайньої необхідності.

Кримінальна відповідальність настає тільки в тому випадку, коли дії особи мають усі озна­ки злочину; коли ж такі ознаки відсутні, то й зло­чину немає, отже й покарання за вчинені дії не передбачене.

Під обставинами, що виключають зло­чинність діяння, прийнято розуміти передбачені Кримінальним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами зовнішньо схожі зі злочинами, але суспільно корисні та правомірні вчинки, що виключають кримінальну відповідальність за шкоду, заподіяну об'єктам кримінально-правової охорони.

Кожний громадянин має право на необхідну оборону (наприклад, коли на особу вчинили напад злочинці). За таких обставин дії особи, яка захищає себе, свою гідність, своє здоров'я, своє майно, мають не перевищувати межі необхідної оборони.

Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту охоронюваних за­коном прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній ситуації для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Крайня необхідність — спричинення шкоди інтересам, що охороняються законом, для усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожує людині та правам даної особи або інших осіб, інтересам суспільства й держави, якщо ця небезпека не могла бути усунена іншими способами і при цьому не було допущено перевищення межі крайньої необхідності.

По-перше, дії, до яких вдається особа, що захищає себе, мають відповіда­ти ступеню суспільної небезпечності вчинених проти неї протиправних дій, не перевищуючи його. Тобто якщо громадянин М., почувши від громадянина С. лайку на свою адресу, у відповідь застрелив останнього з рушниці, його вчинок вочевидь перевищує межі необхідної оборони.

По-друге, між вчинком нападника і діями особи, що захищається, не має бути розриву в часі, в іншому разі мова йтиме вже про помсту. Скажімо, якось увечері мешканець гуртожитку громадянин С. посварився із сусідом по кімнаті громадянином П. Сварка закінчилася бійкою, під час якої П. отри­мав чимало стусанів. Наступного дня П. покликав своїх друзів, і вони разом побили громадянина С., завдавши йому тілесних пошкоджень. Вчинок П. не можна назвати необхідною обороною — це злочин, що підлягає кримінальній відповідальності.

Протиправні дії не є злочином:

1. Застосування сили під час затримання злочинця (якщо він тікає, чи­нить опір), проте не можна припускатися перевищення необхідної для цього міри.

2. Заподіяння шкоди майну громадян або державному майну, учинене у випадку крайньої необхідності.

3. Діяльність або бездіяльність особи, яка під впливом фізичного або пси­хічного примусу не спроможна керувати своїми вчинками, наприклад касир банку не чинить злочину, коли віддає гроші грабіжникові, який наставив на нього пістолет.

4. Заподіяння шкоди без вини (наприклад, водій не нестиме відповідаль­ності, якщо буде доведено, що пішохід зненацька з'явився перед капотом автомобіля і у водія не було можливості запобігти ДТП).

5. Виконання наказу або розпорядження керівника, виданого в межах його повноважень, у результаті чого підлеглий спричинив шкоду оточуючим.

Зазвичай він не несе юридичної відповідальності — карають особу, що ви­дала злочинне розпорядження. Проте, якщо наказ був явно злочинним, його виконавець відповідатиме за законом разом із керівником, який видав цей наказ.

Розглянемо кілька життєвих ситуацій.

1. Виклик до пожежної частини надійшов о 12 год. дня. В квартирі не було дорослих, а лише 3-річна дитина. Пожежник, рятуючи з вогню дитину, вибиває у квартирі вхідні двері.

Відповідь. Людське життя цінніше за майно. Пожежник діяв у випадку крайньої необхідності.

2. Почувши уночі грюкіт у двері, 70-річний В. спробував переконати непроханого гостя піти, але той продовжував свою справу. Тоді В. узяв руш­ницю і, коли двері було вибито, вистрілив у нападника. Уранці з'ясувалось, що біля дверей лежить тіло молодого чоловіка, вбитого дідусем вистрілом із рушниці.

В і д п о в і д ь. Ця подія — приклад необхідної оборони.

Висновок. Обставини, що виключають злочинність діяння, — це завжди свідомі й вольові вчинки людини, за окремими винятками, зокрема, непереборним фізичним примусом.

Білет № 20

20.1. Трудовий договір: сторони, зміст, порядок укладання і розірвання. Порядок працевлаштування неповнолітніх осіб. Пільги неповнолітніх у трудових відносинах.

Трудовий договір — особлива угода між пра­цівником і власником відповідного підприємства. Сторонами трудового договору є роботодавець і працівник. Зазвичай укладенню трудового до­говору передує досягнення згоди між сторона­ми про його основні умови. Більшість цих умов регламентована законодавчо (норма робочого часу, тривалість відпустки та ін.), а деякі умови договору можуть бути зафіксовані окремо, осо­бливо під час укладання контракту (забезпечення житлом, робота в нічний час, поїздки у відрядження та ін.). При цьому не допускається погіршення умов праці порівняно з передбаченими законом.

Трудовий договір може бути письмовим та усним; безстроковим (укла­дається на невизначений строк), строковим і таким, що укладається на час виконання певної роботи. Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, також не можна вимагати від працівника відомості про його пар­тійну чи національну належність, походження та документи, подання яких не передбачене законодавством.

У загальному випадку для укладення трудового договору необхідні пас­порт, трудова книжка або документи, що їх замінюють; у деяких випадках — документ про освіту (наприклад претендентам на посаду лікаря, ветеринара, викладача, наукового співробітника та ін.).

Окрім дотримання загальних вимог щодо процедури та форми укладення договору, угодою сторін може бути встановлене випробування з метою пере­вірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Випробування не встановлюється при прийомі на роботу осіб, молодших за 18 років, та в деяких інших випадках (зокрема для сезонних та тимчасових працівників).

Укладення трудового договору оформлюється наказом керівника про при­йом на роботу. При прийомі працівника на роботу власник (керівник) підпри­ємства або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права та обов'язки.

Особі, яка влаштовується на роботу вперше, не пізніше п'яти днів після початку роботи має бути заведена трудова книжка — основний документ про трудову діяльність працівника.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник підприємства або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від обсягу, складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей (кваліфікації) працівника, фінансових можливостей підприємства.

Згідно з діючим законодавством (гл. XIII КЗпП України), заробітна плата неповнолітнім особам при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується у такому ж розмірі, як і дорослим працівникам, які працюють на аналогічній посаді повний робочий день.

Законодавство чітко визначає підстави та порядок припинення дії тру­дового договору. Трудовий договір може бути припинений за загальними підошвами, і ініціативи працівника або з ініціативи роботодавця.

Загальними підставами для припинення трудового договору є обопільна угода сторін, закінчення терміну дії строкового договору, призов працівника на військову службу, переведення працівника за його згодою на інше підприємство, набуття законної сили вироку суду та ін.

Працівник має право розірвати трудовий договір у визначений ним строк. Особа, яка бажає розірвати договір, має подати роботодавцеві відповідну письмову заяву за два тижні до бажаного дня звільнення.

Роботодавець має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи пиши ми підставах, передбачених законодавством (реорганізація підприємства, невідповідність працівника займаній посаді, прогул, поява на роботі у нетверезому стані, розкрадання майна та ін.).

Неповнолітній особі, якій уже виповнилося 16 років, для вступу на роботу необхідно подати роботодавцеві:

- заяву про прийняття на роботу;

- атестат про середню освіту;

- паспорт;

- свідоцтво про народження;

- медичну довідку про стан здоров'я;

- письмовий дозвіл одного з батьків;

- довідку з місця проживання;

- довідку про ідентифікаційний номер.

Неповнолітні до 16 років, як правило, до роботи не допускаються,. Лише у виняткових випадках і за згодою батьків дозволяється приймати на роботу осіб 15-річного віку, а учнів — після виповнення 14 років, якщо це не завдає шкоди їхньому здоров'ю і навчанню.

Неповнолітні мають такі пільги:

- забороняється використовувати осіб, яким не виповнилося 18 років, на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;

- забороняється приймати неповнолітніх на роботу за сумісництвом;

- забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних, понад­нормових робіт і робіт у вихідні дні;

- для неповнолітніх установлюється скорочений робочий день;

- оплата учнів, що працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку;

- відпустки за перший рік роботи неповнолітнім працівникам надаються за їхньою заявою і до закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві;

- звільнення працівника молодше 18 років з ініціативи власника допуска­ється тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх;

- батьки, усиновителі, опікуни неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового до­говору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні ін­тереси.

Висновок. Трудовий договір — особлива угода між працівником і влас­ником відповідного підприємства. Неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, трудового часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, установ­леними законодавством України.

Дата добавления: 2015-05-26