Гетьман Пилип Орлик. Конституція П. Орлика

Після смерті 1. Мазепи 5 квітня 1710 р. в Бендерах від­булася козацька рада. На ній було обрано нового гетьмана, найближчого сподвижника Івана Мазепи, генерального пи­саря його уряду Пилипа Орлика. Він очолив першу українську політичну еміграцію в Західній Європі й уряд в екзилі (еміграції).Пилип Орлик (1672-1742) походив з давнього чесько­го роду. Його батько загинув у війні з турками. Навчався в єзуїтській колегії у Вільно. Доля закинула його в Україну і своє життя він присвятив їй. Навчався у Києво-Могилянському колегіумі. Був людиною освіченою, знав кілька європейських мов. Займав посади в Генеральній Військовій Канцелярії, згодом став генеральним писарем і найближчим радником Мазепи.Під час козацької ради 5 квітня було прийнято написа­ний ним документ «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорізького» (пізніше цей документ отримав назву «Конституція Пилина Орлика», або «Бен-дерська Конституція»). В основі «Пактів і конституції» була угода між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені українського народу.Документ складався зі вступної частини й 16 статей. У ньому проголошувалася незалежність України від Московії та Речі Посполитої; обґрунтовувалася протекція швед­ського короля та союз із Кримським ханством; територія України визначалася за Зборівським договором 1649 р.; козакам поверталися їхні традиційні території в Подніпров'ї;При гетьманові утворювалася Генеральна рада із законо­давчою владою, яка складалася з генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від кожного полку та з делегатів від запорожців; рада збиралася тричі на рік -на Різдво, Великдень, Покрову; справи про кривду геть­манову та провини старшини розглядав генеральний суд, до якого гетьман не мав права втручатися; державна скарб­ниця і майно підпорядковувалися генеральному підскар­бію, на утримання гетьмана призначалися окремі землі; встановлювалася виборність полковників, сотників З наступним їх затвердженням гетьманом; спеціальна комі­сія мала здійснювати ревізію державних земель, якими користувалася старшина, а також повинностей населення; гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмір­них податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.Таким чином, проголосивши Україну фактично неза­лежною республікою, «Конституція Пилипа Орлика» ста­ла найвищим щаблем тогочасної політичної думки не тіль­ки в Україні, а й узагалі в Європі. Жодна з країн на той час не мала подібних документів.Конституція значно обмежувала права гетьмана, перед­бачала створення представницького органу - Генеральної Ради. У ній були закладені підвалини принципу розподілу виконавчої та судової влади, впроваджувалась виборність посад.Подальші дії Пилипа Орлика спрямовані на створення анти московської коаліції. Він укладає угоду з кримським ханом Девлет-Гіреєм, шведським королем Карлом XII, Польщею. Угоди передбачали спільне визволення Гетьманщини й Слобожанщини. До цієї коаліції приєдналась Туреч­чина, яка 20 листопада 1710 р. оголосила війну Московсь­кій державі. За спільним планом союзників передбачалося здійснити військову експедицію для звільнення Правобе­режної України.Проте плани Орлика не здійснилися. Петро І з великим військом перейшов Дніпро і примусив П. Орлика з татар­ськими військами відступити.Московська армія вирушила через українські землі на Молдавію, де її володар підняв антигурецьке повстання. Вступивши на територію Правобережної України, царсь­кі війська за наказом Петра нищили українські міста й села, катували місцеве населення, десятки тисяч людей перега­няли в Лівобережну Україну. 8-9 липня 1711 р. відбулася вирішальна битва побіля Пруту. Армія Петра 1 була ото­чена турецьким військом і їй загрожувала капітуляція. Петро 1 вирвався з оточення лише завдяки підкупу та ве­ликим політичним поступкам. Він відмовився від своїх за­зіхань на Правобережну Україну і Чорноморське узбе­режжя. 5 березня 1712 року вийшов фірман (указ) султа­на, згідно з яким на Правобережну Україну й Запорізьку Січ поширювалася влада П. Орлика. Наступною місяця Туреччина підписала угоду з Московією щодо Лівобереж­ної України: Лівобережжя з Києвом та його околицями ли­шалося за Московською державою.Ратифікація Прутського договору в такому вигляді стала тяжким ударом для Орлика та його сподвижників. Адже Україна залишалася знову розділеною. Влада ж Орлика над Правобережною Україною, отримана згідно з султанським указом, через непоступливість Польщі булаи надто примарною. А у квітні 1714 р. між Туреччиною й Польщею було укладено договір, за яким Правобереж­на Україна залишалася за Польщею.Таким чином, сподівання гетьмана щодо швидкого звіль­нення України виявилися нездійсненними. У червні 1714 р. П. Орлик виїхав з Бендер у подорож країнами Європи. Він намагався створити нову антимосковську коаліцію.На запрошення Карла XII Пилип Орлик з частиною старшини переїхав до Швеції. У 1720 р. перебрався до Німеччини, а згодом до Франції. З 1722 р. змушений пере­братися на територію Туреччини, де й прожив 20 останніх років.

Дата добавления: 2015-05-26