Підзаконні нормативно-правові акти 2 страница

—збір за використання радіочастотного ресурсу України;

—збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

—збір до Державного інноваційного фонду;

—плата за торговий патент на деякі види підприємницької
діяльності;

—збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмеляр­
ства;

—єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через
державний кордон України;

—збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (по­
чатковий, регулярний, спеціальний).

Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Ра­дою України і справляються на всій території України. Пода­ток на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за зем­лю, податок із власників транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднен­ня навколишнього природного середовища на території Авто­номної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою республіки в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Спеціальний збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб встановлюється у порядку, визначеному

624

Глава 17

Основи фінансового права України

625

Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 р.

До місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів) на­лежать:

—податок з реклами;

—комунальний податок.

—готельний збір;

—збір за припаркування автотранспорту;

—ринковий збір;

—збір за видачу ордера на квартиру;

—курортний збір;

—збір за участь у бігах на іподромі;

—збір за виграш на бігах на іподромі;

—збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

—збір за право використання місцевої символіки;

—збір за право проведення кіно- і телезйомок;

—збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­
продажу і лотерей;

—збір за проїзд територією прикордонних областей автотран­
спорту, що прямує за кордон;

—збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та
сфери послуг;

—збір з власників собак.

Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати вводяться в дію сільськими, селищними, міськими радами відпо­відно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ста­вок, встановлених законами України. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, що встановлюється обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад.

Пропорційні — податки, які розподіляються між державним і місцевими бюджетами у відповідному співвідношенні, зокрема: збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за за­бруднення навколишнього природного середовища тощо.

За формою обкладення податки поділяють на прямі та непрямі.

До прямих, або прибутковомайнових, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних

ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником або влас­ником. Прямі податки, у свою чергу, поділяються на: особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його пла­тоспроможності іреальні (англ. real estate — нерухомість), що спла­чуються з окремих видів майна (землі, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток.

До особистих податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на про­мисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяль­ності тощо. Реальними податками є: податок на нерухоме май­но (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

До непрямих податків (податки на споживання) належать податки, що стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем, їх розмір для окремого платника прямо не зале­жить від його доходів.

Непрямі податки зручні в застосуванні. Для них характерна простота вилучення, вони забезпечують регулярність надхо­джень до бюджету, їх стягнення не потребує досконалого, роз­винутого податкового апарату. При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких беруть участь три суб'єкти: суб'єкт податку, носій податку і податковий орган, тоді як при сплаті прямих податків — носій податку і податковий орган.

Суб'єкт податку — це виробник або продавець товару, який згідно із законом виступає як юридичний платник податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи надання послуг.

Носій податку — це юридична чи фізична особа, споживач то­вару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач фактично стає платником податку, а відтак відбувається перекладення податків із суб'єкта на носія податку.

До непрямих податків належать: податок на додану вартість, акцизний збір, мито, державне мито тощо.

Залежно від характеру платника розрізняють:

626

Глава 17

Основи фінансового права України

627

а) податки з юридичних осіб, зокрема податок на прибуток,
податок на додану вартість тощо;

б) податки з фізичних осіб, зокрема прибутковий податок, по­
даток на промисел тощо;

в) податки змішаного типу, зокрема ті, що сплачуються як
юридичними так і фізичними особами, в тому числі громадяна-
ми-підприємцями (податок на додану вартість, податок із влас­
ників транспортних засобів, митний збір, земельний податок
тощо).

Залежно від характеру використання податки поділяються на податки загального призначення та спеціальні (цільові) подат­ки. Податки загального призначення використовуються на за­гальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються виключно на фінансування конкрет­них видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Дер­жавного інноваційного фонду).

За періодичністю стягнення податки бувають разові, тобто такі, що сплачуються один раз протягом певного відрізку часу (найчастіше податкового періоду) за здійснення певних дій (по­даток з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок з майна, що успадковується або дарується тощо) та систематичні (регулярні), тобто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).

§ 6. Платники податків

та об'єкти оподаткування

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки.

Облік платників податків здійснюється державними подат­ковими інспекціями та іншими державними органами відповід­но до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні устано­ви відкривають рахунки платникам податків тільки за умови

пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік, і в триденний термін повідомляють про це державну по­даткову інспекцію.

Платники податків поділяються за ставленням до держави на резидентів, які мають постійне місце проживання або місце­перебування в данір державі (183 дні в календарному році су­марно) та нерезидентів, які не мають постійного місця прожи­вання або місцеперебування на даній державній території. За статусом вирізняють такі категорії платників, як юридичні та фізичні особи.

Реалізація своїх обов'язків щодо сплати податку здійснюєть­ся особисто або через представника, при цьому представництво виступає в трьох формах — законне, уповноважене та офіційне.

Законними представниками є юридичні та фізичні особи, упов­новажені представляти інтереси платника податків, зокрема:

а) для підприємства — його керівник та головний бухгалтер,
які уповноважені від імені підприємства підписуватися фінан­
сові документи;

б) для консолідованої групи платників податків — законні пред­
ставники головного підприємства, що входить до складу цієї групи;

в) для фізичної особи — батьки, усиновителі, опікун або інші
особи за наявності у них документів, які засвідчують їх родинні
зв'язки чи відповідні повноваження.

Уповноваженими представниками є особи (юридичні або фізичні), уповноважені платником податків представляти його інтереси в податкових органах на основі угоди між платником податків і представниками у формі нотаріально посвідченого до­говору чи довіреності.

Офіційні представники призначаються за ініціативою подат­кового органу, суду, у випадках, коли особа через об'єктивні причини не може бути законним представником або майно, що є предметом розгляду справи, є безхазяйним.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'я­зані:

—вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінан­
сово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у тер­
міни, встановлені законами;

—подавати до державних податкових органів та інших дер­
жавних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську

628

Глава 17

Основи фінансового права України

629

звітність відомості та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

— сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових
платежів) у встановлені законами терміни;

— допускати посадових осіб державних податкових органів
до обстеження приміщень, що використовуються для одержан­
ня доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а
також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів).

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконува­ти вимоги державних податкових органів щодо усунення вияв­лених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збо­ру (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списан­ням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Платники податків мають такі права:

— подавати державним податковим органам документи, що
підтверджують право на пільги з оподаткування в порядку, вста­
новленому законами України;

— одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, про­
ведених державними податковими органами;

— оскаржувати в установленому законом порядку рішення
державних податкових органів і дії посадових осіб.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана
вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт,
послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеці­
альне використання природних ресурсів, майно юридичних і
фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про
оподаткування. ^{[ [}

Слід відрізняти об'єкт оподаткування від джерела платежу. Джерело сплати податку — це кошти, за рахунок яких може бути

сплачено податок. Виділяють два джерела податку — доход (го­ловне джерело) і капітал платника податку (резервне джерело).

Ставка податку - це законодавчо закріплений розмір подат­кового платежу, що встановлюється на одиницю оподаткуван­ня. Ставки податку можуть бути виражені у твердому фіксова­ному розмірі або у відсотковому. Останні, у свою чергу поділя­ються на пропорційні, прогресивні та регресивні. Нині в Україні застосовується два методи оподаткування — з пропорційними чи прогресивними ставками. Змішане оподаткування викорис­товує для однієї частини доходів пропорційні ставки, для іншої прогресивні. У 2003 р. році Верховною Радою України прийня­то Закон України «Про прибутковий податок з фізичних осіб», яким з 1 січня 2004 р. передбачено відміну прогресивного опо­даткування доходів фізичних осіб та введення єдиної ставки оподаткування в межах 13 % (з 2007 р. — 15%).

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встанов­люються Верховною Радою України, Верховною Радою Авто­номної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Податкові пільги — це часткове або повне звільнення певних категорій платників (юридичних або фізичних осіб) від сплати встановлених податків. Підставами для надання податкових пільг є особливості платника (Герой України, вдівець, вдова), вид його діяльності (сільськогосподарське товаровиробництво, фрахт суден), об'єкта оподаткування (вітчизняна навчальна поліграфічна продукція).

При цьому щодо фізичних осіб передбачено запровадження податкових соціальних пільг. Зокрема платник має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного дохо­ду, отримуваного з джерел на території України від одного пра­цедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціаль­ної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку. Враховуючи особливості окремих платників податків, розмір

630

Глава 17

Основи фінансового права України

631

суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 100, 150 та 200 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

У разі якщо платник податку має право на застосування подат­кової соціальної пільги з двох і більше підстав, то пільга за­стосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Податкова соціальна пільга застосовується до нараховано­го місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді зароб­ітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Причому соціальна пільга застосовуєть­ся за місцем отримання платником податку основного доходу (виз­наченим у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунк­том, без подання заяви про застосування пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отри­маного платником податку як заробітна плата протягом звітно­го податкового місяця якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, встанов­леного на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Закон встановлює також право платника податку на подат­ковий кредит як суму витрат понесених платником у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозво­ляється зменшення суми його загального річного оподаткову­ваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.

Поширені такі види пільг: неоподатковуваний мінімальний рівень доходів; податкові знижки; повернення раніше сплаче­них сум податків (податкові амністії); звільнення від сплати податків на певний термін.

§ 7. Особливості оподаткування юридичних та фізичних осіб

Серед великого кола податків і зборів, що сплачуються юри­дичними та фізичними особами, виділяють податок на прибу­ток підприємств, закріплений Законом України «Про оподат­кування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. (зі зміна-

ми та доповненнями) та податок на доходи фізичних осіб, згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 p..

Платниками податку на прибуток підприємств є:

— з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності,
бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та органі­
зації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання при­
бутку як на території України, так і за її межами¹;

— з числа нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, ство­
рені у будь-якій організаційно-правовш формі, які отримують
доходи з джерелом їх походження з України, за винятком уста­
нов та організацій, що мають дипломатичний статус або імуні­
тет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Платниками податку також є філії, відділення та інші відок­ремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади; постійні представниц­тва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походжен­ня з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників; управління за­лізниці, що одержують прибуток від господарської діяльності залізничного транспорту; Національний банк України та його установи; установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту тощо.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітно­го періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відра­хувань платника податку.

Валовий доход — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, за­сновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

¹ Про поняття «резидент» див.: Популярна юридична енциклопедія. — С 425-426.

632

Глава 17

Основи фінансового права України

633

Законодавець передбачив широке коло платників даного по­датку, що мають відповідні пільги по його сплаті, зокрема не­прибуткові установи та організації: а) органи державної влади місцевого самоврядування та створені ними установи або органі­зації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійні фонди і благодійні організації, створені у поряд­
ку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки; г) спілки, асоціації та інші
об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інте­
ресів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків та­
ких засновників та не проводять господарської діяльності, за
винятком отримання пасивних доходів; ґ) релігійні організації,
зареєстровані у порядку, передбаченому законом; д) житлово-
будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквар­
тирних будинків.

Так від оподаткування згідно із Законом звільняються дохо­ди неприбуткових організацій, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбутко­вих організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місце­вого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благо­дійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допо­моги, що надаються таким неприбутковим організаціям відпов­ідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тощо.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) пері­оду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, ста­новить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить про­тягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу валових витрат виробництва (обігу).

Звільняється від оподаткування прибуток новостворених фермерських господарств, отриманий від їх господарської діяль­ності, строком на три роки, а у трудонедостатніх населених пунк­тах — п'ять років. У розмірі 50 відсотків від діючої ставки опо­датковується прибуток платників податків від проведення нау­ково-дослідних і реставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини, а також прибуток від продажу іннова­ційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних цен­трах, що створені відповідно до закону.

Варто зауважити, що статус платника як неприбуткового не звільняє його від обов'язку ставати на податковий облік та по­давати податкову звітність у формі та обсягах, встановлених податковим законодавством для неприбуткових організацій.

Основний зміст податкових правовідносин громадян із дер­жавою закріплений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р.

Платниками податку з доходів фізичних осіб є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Об'єктом оподаткування у громадян, які постійно прожива­ють в Україні, є загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом походження з України, та іноземні доходи. Для гро­мадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, об'єктом оподаткування є лише доходи, що одержані з джерел в Україні.

Варто зауважити, що оподаткуванню підлягають отримані громадянами доходи як у грошовій (національна або іноземна валюта), так і в натуральній формі (подароване авто). Більше того, Закон передбачає значне розширення податкової бази, а саме оподаткування доходів отриманих у результаті проведен­ня операцій з нерухомістю, даруванням, спадщиною, цінними паперами та корпоративними правами, відсотків від розміщен­ня коштів у банківських установах, виграшів у недержавних ло­тереях тощо.

Закон не передбачає встановлення єдиної ставки податку, хоча сьогодні серед громадськості пропагується саме така дум­ка, оскільки залежно від особливостей об'єкта оподаткування застосовується різна ставка. Фактично базовою є ставка 15% від об'єкта оподаткування, але в період з 1 січня 2004 р. до 31 груд­ня 2006 р. така базова ставка встановлюється на рівні 13%.

634

Глава 17

Основи фінансового права України

635

Фіксованою є ставка податку на доходи, які підлягатимуть кінцевому оподаткуванню при їх виплаті: грошові або майнові призи, виграші в азартні ігри, розіграші (крім лотерей, які згідно з цим Законом мають статус державних) на рівні 30% (26%).

Законом передбачено запровадження з 1 січня 2005 р. порядку:

—оподаткування операцій з продажу (обміну, інших видів
відчуження) об'єктів нерухомого майна — 1%, 5% або 13% за­
лежно від строку придбання у власність такого майна;

—оподаткування відсотків на банківський депозит (вклад),
вклад до небанківських фінансових установ або відсотків (дис­
контних доходів) на депозитні (ощадні) сертифікати — 5%; опо­
даткування дивідендів, роялті — 13%;

—оподаткування операцій з інвестиційними активами (акції,
корпоративні права) (інвестиційного прибутку) — 13%;

—оподаткування доходів, отриманих у зв'язку з довгостро­
ковим страхуванням життя, та недержавного пенсійного стра­
хування — 13%;

—оподаткування доходів, отриманих внаслідок прийняття у
спадок коштів, майна, немайнових прав, — 0%, 5%, 13% та 26%
залежно від родинних стосунків та виду спадкового майна;

—оподаткування доходів, отриманих як подарунок — анало­
гічно оподаткуванню спадщини.

Законом передбачено систему надання податкових соціаль­них пільг. Розмір пільг установлено у відсотках (100%, 150%, 200%) розміру мінімальної заробітної плати в розрахунку на місяць, затвердженого відповідним законом на 1 січня звітного податкового року. Розміри відсотків установлено для відповід­ної категорії платників, які матимуть право на її отримання:

—для будь-якого платника податку — в розмірі, що дорів­
нює одній мінімальній заробітній платі (в розрахунку на місяць),
установленій законом на 1 січня звітного податкового року;

—у розмірі, що дорівнює 150% однієї мінімальної заробітної
плати, — для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або батьком (опікуном, піклувальни­
ком) — на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину — інваліда І або II групи - віком до 18
років — у розрахунку на кожну таку дитину;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку
на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

ґ) є особою, віднесеною законом до категорій 1 і 2 осіб, по-страждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їхньою участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

д) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом,
військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

є) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадя­нинові, який зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

— у розмірі, що дорівнює 200% однієї мінімальної заробітної плати, — для платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним
кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або
особою, яка в той час працювала в тилу, має відповідні державні
відзнаки;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць при­
мусового тримання під час Другої світової війни або особою,
визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнь­
ого СРСР під час Другої світової війни на територію держав,
що перебували в стані війни з колишнім СРСР або були окупо­
вані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишньо­го Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) в пері­од з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отри­маного платником податку як заробітна плата протягом звітно­го податкового місяця за одним місцем її нарахування (випла­ти), якщо розмір цього доходу не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на коефіцієнт 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. (у 2004 р. це становить 530 грн. (382 грн. х 1,4).

Пільга застосовується до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем її нарахуван-

636

Глава 17

Основи фінансового права України

637

ня (виплати), яке платник обирає самостійно, шляхом подання працедавцю заяви про застосування податкової соціальної пільги за формою, встановленою ДПА України, а також відповідних документів, що підтверджують його право на таку пільгу.

Дата добавления: 2015-05-26