Соціально-психологічні особливості діяльності спеціалістів

Згуртованість колективу. Під гуртовою активністю розуміють сумісну діяльність людей, спрямовану на виконання загальних завдань. Вона тісно пов'язана зі структурною організацією групи, раціональним розподілом функціональних обов'язків, професійною підготовкою спеціалістів, підпорядкуванням особистих інтересів та потреб колективним завданням колективу. Повсякденна робота психологів, методистів повинна бути спрямована на вдосконалення структурної організації колективу та розподіл функціональних обов'язків в його середовищі, підвищення рівня професійної кваліфікації спеціалістів, а також на згуртованість колективу і його мобілізацію на вирішення поставлених завдань.

Мікроклімат колективу. В залежності від характеру та вираженості мікроклімат колективу може характеризуватись як дружелюбний, нейтральний, осередковоконфліктний або загальноконфліктний. Характер міжособистісних відносин суттєво впливає на функціональний стан, ефективність та безпечну діяльність спеціалістів. Відомо, що в згуртованих та дружних колективах майже не спостерігаються різні відхилення в поведінці людей при повній чи частковій ізоляції і навпаки: при несприятливому кліматі рівень психологічної несумісності зростає.
Сумісність. Під груповою сумісністю спеціалістів розуміється поєднання таких індивідуумів, які за своїми соціально-психологічними властивостями, психофізіологічними якостями та показниками функцій організму забезпечують максимально можливий результат при мінімальній психофізіологічній ціні діяльності взаємодіючих людей в колективі.
Сумісність - необхідна умова успішної діяльності групи спеціалістів. Критеріями її оцінки є результати ефективної безаварійної професійної діяльності, зміна функцій організму в процесі роботи та суб'єктивне задоволення сумісною діяльністю. Сумісність колективу потрібно розглядати в залежності від її конкретної діяльності. Виходячи з характеру діяльності спеціалістів і умов, в яких вона протікає, відрізняють сумісність психологічну, соціально-психологічну, психофізіологічну та фізіологічну.
Під фізіологічною сумісністю розуміють однонаправлене в динаміці та вираженості функціонування фізіологічних систем організму відповідно до умов та способів професійної діяльності.
Відбір спеціалістів, а також засоби соціально-психологічного забезпечення підготовки, направлені на зберігання та підвищення працездатності, безпечної діяльності, сприяють сумісності та спільній діяльності в колективах.
Психофізіологічна сумісність спеціалістів визначається високими професійними вимогами до їх індивідуальних якостей сприйняття, уваги, пам'яті, мислення та сенсомоторних реакцій. Сприятливе поєднання індивідуальних якостей у спеціалістів допомагає їх успішній професіональній та безаварійній діяльності й складає основу психофізіологічної сумісності колективу.

Психологічна сумісність (ПС) означає максимальне поєднання психічних параметрів двох чи кількох спеціалістів. ПС означає добру психологічну та соціальну адаптацію людей одне до одного, що є передумовою та запорукою ефективної та безпечної професійної діяльності.

Соціально-психологічна сумісність передбачає єдність мотивів та настанов (цільових спрямувань) членів колективу, їх інтересів, потреб, ставлення до роботи, злагодженість за загальноосвітніми, культурними, моральними, етичними рисами, а також відповідність мети засобам та умовам професійної діяльності.

3.Схарактеризуйте симптоми депривації та надати рекомендації як їх уникнути.

Значне зменшення звичайних для організму подразників має назву сенсорної (аферентної) депривації (ізоляції). В тому ж випадку, коли подразники стають монотонними, одноманітними, маємо справу з перцептивною депривацією.
В умовах сенсорної та перцептивної депривізації настає чітке зниження тонусу та функцій кори головного мозку та підкірки, перевага в них загальмованості й зниження рефлекторної діяльності. В результаті наступає астенізація центральної нервової системи, що відображається на діяльності всіх органів та систем й призводить до особливого стану апатії, тривоги та страху.
Виявлено, що зміни при сенсорній депривації мають фазовий характер (Ruff з співавт., 1979). Перша фаза характеризується порівняно коротким періодом тривожності та зниженням настрою. У другій фазі наступає заспокоєння за рахунок мобілізації внутрішніх резервів психіки (ефект самозахисту ). В третій фазі повертається тривожність, яка з часом зростає. В цей період проявляється схильність до примітивних емоційних реакцій, виникає внутрішнє занепокоєння та напруга. Почуття дискомфорту починає проявлятись дезорганізацією мислення та волі. В такому стані можуть виникати неадекватна поведінка, немотивовані вчинки і дії, які при обслуговуванні сучасної техніки можуть призвести до аварійних ситуацій.

Будь-яка депривація має різні рівні розвитку: високий, середній, низький.
Високий рівень депривації наявний, коли ізоляція людини досягла повної замкнутості, тобто цілковито відсутня взаємодія її внутрішнього психічного із зовнішнім психічним відповідного характеру; середній – коли взаємодія людини із зовнішнім психічним відповідного характеру здійснюється або рідко, час до часу та в малому обсязі; низький – коли взаємодія із зовнішнім психічним відповідного характеру здійснюється систематично, хоча й не в повному обсязі та не активно.
Як додаткові заходи боротьби з монотонією або деривацією рекомендується:
- вибір оптимального темпу і ритму роботи;
- раціональний розподіл перерв на відпочинок;
- чергування різних видів діяльності;
- внесення варіацій в трудовий процес;
- використання факторів навколишнього середовища (освітлення, кольоровий інтер'єр, температурний режим і т.д.).

Дата добавления: 2015-05-26