Православна церква в Україні напередодні Берестейського собору

Довідка.

Берестейська церковна унія

З 20-х pp. XVI ст. у Речі Посполитій стали відчуватися впливи Реформації. На території цієї держави співіснували лютерани, кальвіністи, гусити та представники інших відгалужень протестантизму (їх підтримувала частина міщан, шляхти й магнатів), католики (польські селяни), православні (українські селяни).

Проте вже наприкінці XVI ст. тут почався період Контрреформації — широкого наступу католицької церкви на своїх противників. Крім того, у цей час на теренах Речі Посполитої, як і по всій Європі, тривала жорстока боротьба між феодальним ладом, що відживав своє, і новим, на той час прогресивним, буржуазним. Католицька церква — великий феодал — була надійним захисником свого класу (наприклад, у Польщі вона активно сприяла захопленню українських земель польською шляхтою). Ударною силою католицької експансії став орден єзуїтів, засновником якого був Ігнатій Лойола. Залізна дисципліна, використання будь-яких засобів для досягнення своєї мети робили орден могутнім знаряддям у руках церкви.

Серед церковної ієрархії давно існував задум ліквідувати наслідки церковного розколу між Римським престолом та Константинопольським патріархатом, який відбувся 1054 року. Багато представників церкви розглядали утворення держави Речі Посполитої як сприятливий момент для налагодження міжконфесійних відносин.

Щоб зберегти й укріпити єдність Речі Посполитої, польський король Сигізмунд III Ваза підтримав ідею деяких ієрархів католицької та православної церкви про унію (об'єднання).

Реформація — широкий соціально-політичний рух проти католицької церкви, який охопив більшість західноєвропейських країн. Початком Реформації став виступ населення Німеччини в 1517 році під проводом Мартіна Лютера. Наслідком Реформації було виникнення протестантських церков.

Кінець XVI ст. був непростим для всього православного світу. Православну церкву в Україні й Білорусі підточувала занепала дисципліна; церковні братства постійно конфліктували з єпископатом; створений 1589 року Московський патріархат намагався підкорити собі православних в Україні й Білорусі тощо.

Тому ідея укладення унії знайшла своїх прихильників як серед католицької польської верхівки, так і серед православних українських можновладців.

Ініціаторами укладення унії стали православні єпископи Гедеон Балабан та Іпатій Потій. Цю ідею підтримали єпископ холмський Діонісій Збируйський, єпископ пінський Леонтій Гальчинський та єпископ луцький Кирило Терлецький. Ідею унії, особливо на етапі її підготовки, підтримували й найвпливовіші українські магнати. Для обговорення й розв'язання цього питання протягом 1590-1595 pp. єпископи провели 5 синодів і, узгодивши основні питання, у червні 1595 року доручили єпископам І. Потію та К. Терлецькому вести переговори в справі об'єднання церков у Римі, куди ті й виїхали у вересні того ж року.

Після переговорів представників української православної церкви (прибічників унії) з папою римським Климентом VIII 1595 року в Римі був виданий документ, у якому проголошувалося об'єднання католицької та православної церков, а також підтверджувалося збереження традиційної православної літургії, обрядів і звичаїв українсько-білоруської церкви.

Гедеон Балабан (світське ім'я Григорій) (1530-1607)

Український церковний діяч. Став львівським єпископом 1569 року і був ним до самої смерті.

Починаючи з 1590 року брав участь у всіх переговорах з Ватиканом, які стосувалися об'єднання православної та католицької церков. За його ініціативою 1590 року в Белзі була проведена нарада єпископів холмського й белзького Діонісія Збируйського, луцького Кирила Терлецького та пінського й турівського Леонтія Пельчинського, де вперше порушили питання про об'єднання православної та католицької церков; протягом тривалого часу вів із цього приводу суперечки зі Львівським Ставропігійним братством. Однак 1596 року на Берестейському соборі Гедеон Балабан підтримав князя К. Острозького й виступив проти унії.

Упродовж усього життя священик піклувався про шкільництво, заснував школу в Стрятині. У цьому ж місті відкрив друкарню, де видавав церковні книги: 1604 року побачив світ «Служебник», а 1606 — «Требник».

Помер в с. Уневі на Львівщині. (За «Довідником з історії України»)

Дата добавления: 2015-05-26