Персоналії. Зборівський мирний договір

Зборівський мирний договір.

8 серпня 1649 року укладено не вигідний для України Зборівський мирний договір, який згодом мав бути затверджений польським сеймом.

За умовами цього договору:

• Українську державу — Гетьманщину — польський уряд визнавав у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Волинь і Поділля залишалися під владою польського короля;

• у Гетьманщині влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалася в Чигирині;

• західний кордон Гетьманщини проходив уздовж р. Случ (так звана «козацька лінія»), і коронне польське військо не мало доступу на території, що лежать на правобережжі Случі;

• зберігалися вільності Війська Запорізького;

• кількість реєстрових козаків установлювалася в межах 40 тис. осіб (насправді військо Б. Хмельницького налічувало до 150 тис.);

• проголошувалася амністія всім учасникам Національно-визвольної війни;

• селяни, які не потрапили до козацького реєстру, мали повернутися до панів;

• католицька і православна шляхта зрівнювали в правах;

• православний київський митрополит мав увійти до польського сенату;

• питання про унію передавалося на розгляд сейму.

Підписаний з поляками мирний договір не відповідав реальній розстановці сил у Національно-визвольній війні. Український народ не прийняв Зборівського миру й відповів на нього новими повстаннями проти поневолювачів. Було зрозуміло, що цей документ має тимчасовий характер. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни (За «Довідником з історії України»).

Нестор (Станіслав) Морозенко (Мрозовецький) (? -1649)

Видатний український військово-політичний діяч часів Хмельниччини. Походив зі шляхетського роду з Теребовлі, здобув блискучу освіту: навчався в Краківському й Падуанському університетах, деякий час перебував при королівському дворі. Майбутній козак вільно володів польською, німецькою, французькою й латинською мовами. У 1638 році став полковником реєстрового козацтва. На початку Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 pp. приєднався до української армії. Улітку 1648 року разом з М. Кривоносом та І. Ганжею очолив повстанський рух проти польських загарбників на Поділлі й Волині; відзначився в Пилявецькій битві 1648 року. У 1649 році був призначений корсунським полковником. Під час Збаразької облоги 1649 року він очолював козацьку кінноту; тут і загинув під час одного з боїв.

Кіндрат Бурляй (Бурлій, Бурлай) (?-?)

Походив з козацької родини; коли підріс, і сам подався в козаки. На чолі козацьких загонів здійснив ряд удалих морських походів, а в 1624 році здобув Сіноп. Відважний козак був учасником Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648—1657 pp., у якій він воював на посаді гадяцького полковника. Виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана: наприкінці березня — квітня 1648 року разом з Б. Хмельницьким вів переговори з кримським ханом Ісламом-Гіреєм III про утворення українсько-татарського військового союзу для боротьби проти Речі Посполитої; у березні — травні 1653 року разом із С. Мужиловським провадив дипломатичні переговори з царським урядом у Москві; 1655 року спільно з С. Мужиловським та Д. Греком очолював українське посольство до Швеції, яке вело переговори зі шведським королем Карлом X Густавом. Під час війни декілька разів призначався наказним гетьманом. Доля Кіндрата Бурляя після смерті Богдана Хмельницького невідома.

(За «Довідником з історії України»)

Дата добавления: 2015-05-26