Вступ Б. Хмельницького до Києва

Легенда

Найзавзятішими захисниками міста були ченці монастиря бернардинів, що розмістився поблизу оборонних мурів. Його ченці завжди першими брали зброю чи то при обороні міста, чи то під час придушення міських заворушень. Дізнавшись про контакти Б. Хмельницького з деякими ремісниками, вони наказали оголосити по всьому місту, що кожної суботи влаштовуватимуть обід для жебраків, як католицьких, так і православних.

Першої суботи до монастиря прийшло дуже багато людей. При вході до трапезної кожного попереджували, що пісний стіл приготовлений для католиків, а м'ясний — для православних. Руські люди посідали за другий стіл і почали втамовувати свій голод. Та незабаром один з бернардинів покликав одного жебрака ніби для таємного повідомлення. Невдовзі викликали ще одного, а потім іще. Жоден з них не повернувся. Коли русин виходив, чернець убивав його сокирою й кидав до криниці, яку й досі можна побачити у дворі монастиря бернардинів.

23 грудня 1648 року українське військо врочисто увійшло до Києва. Населення радісно вітало Б. Хмельницького. Дзвонили в усі дзвони, стріляли з гармат. Проїхавши крізь Золоті ворота, Б. Хмельницький та старшина наблизилися до Софійського собору, де їх вітали митрополит і духовенство. Студенти Києво-Могилянської колегії й учні декламували вірші латинською та українською мовами. Від усього православного світу вітав Б. Хмельницького єрусалимський патріарх Паїсій, який у той час перебував у Києві. Як голова православної церкви, Паїсій надав гетьманові почесний титул «найсвітлішого князя». До війська Богдана Хмельницького вступило дуже багато киян, з яких і був сформований Київський полк, що налічував майже 2 тис. осіб. Київські ремісники забезпечили армію усім необхідним: продовольством, шаблями, порохом, свинцем. З Києва Б. Хмельницький заявив польському королю: «Київ — моє місто, а я його господар, воєвода київський. Бог мені дав його за допомогою моєї шаблі...».

Перебування Богдана Хмельницького з козацьким військом у Києві мало важливе значення для зміцнення міжнародного становища України, бо на цей час сусідні держави, побачивши силу, яку мав гетьман, стали засилати до нього послів. Шукали порозуміння з Б. Хмельницьким турецький султан, кримський хан Іслам-Гірей, угорський князь Юрій Ракоці, молдовський господар Василь Лупул, московський цар Олексій Михайлович. Перші перемоги сприяли початку формування державних установ України. Саме в цей час, за словами відомого українського історика М. Аркаса, Б. Хмельницький рішуче змінив свої погляди на майбутнє України, вбачаючи себе не просто керівником народного повстання, а керівником нової держави.

Дата добавления: 2015-05-26