Похід на Галичину. Взяття Високого замку

Джерела

Довідка.

Регіментар — тимчасовий верховний командувач найманого війська.

Польський офіцер про Пилявецьку битву Як прийшов вечір, панство регіментарі й полковники з'їхалися тихцем і, ховаючись у темній ночі, щодуху стали втікати. І покинули корогви, знаки, гармати, табори й вози численні, які треба рахувати багато разів по сто тисяч. Як кінне військо побачило, що нема старшини, покидало на землю зброю, панцирі, списи, і все пішло врозтіч, видавши на різню піхоту... Усі наші біжать, потомлені на всі боки, інші й пішки йдуть, ведучи за собою коні... Бо такий страх, така моторошність охопила наших, що втікали чвалом, поки коні могли, казали, що за ними татари йдуть!

... Узяв ворог табір; у ньому пребагато військових і столових речей, що їх з усієї корони понавозило найзнаменитіше панство, вибираючись на війну не так із залізом, як зі сріблом і золотом. Вічний сором, незабутня втрата для поляків.

Після перемоги під Пилявцями українсько-татарське військо вирушило на Львів, куди тікала шляхта із зайнятих козаками районів. Головною цитаделлю міста був Високий замок, облогою якого керував М. Кривоніс. Українське населення міста активно допомагало повстанцям. Облога Львова тривала до середини жовтня. Протягом кількох тижнів козаки знищили багато домівок, вони перетягли водогін і блокували місто так, що стала відчутною загроза голоду. 15 жовтня 1648 року козаки здобули Високий замок і це вирішило долю міста.

Урешті-решт міська верхівка запропонувала капітуляцію. Б. Хмельницький не хотів руйнувати місто й віддавати на розграбування татарам. Козакам була виплачена контрибуція в розмірі 16 тис. дукатів готівкою, а також передані срібні вироби, тканини, коштовності та зброя, які збирали з усього населення. Лише ченці ордену бернардинів змогли уникнути насильницької контрибуції, оскільки вони до останнього моменту були проти капітуляції міста.

Та ще й досі побутує дивний переказ, пов'язаний з облогою Львова.

З-під Львова українське військо пішло до Замостя. Становище польської армії було дуже складним, вона сподівалася тільки на підтримку польського короля, та новообраний король Ян-Казимир був не в змозі зібрати велике військо. Проте й ста-новище Б. Хмельницького не було простим: не вистачало припасів і одягу, почалася епідемія чуми. Від страшної хвороби загинуло багато козаків, серед них був і видатний козацький полководець М. Кривоніс.

Присутність козацьких військ у Галичині сприяла розгортанню народного повстання на західних землях України та Білорусі. У Галичині було 30 тис. повстанців. Не маючи сил протистояти козацькому війську, Ян-Казимир розпочав переговори з Б. Хмельницьким. Мирний договір був потрібен й Україні.

Гетьман вимагав від польської влади:

• припинення воєнних дій;

• загальну амністію для учасників повстання;

• повернення козацьких вільностей. Король обіцяв виконати умови козаків і надіслати до України спеціальну комісію. Ян-Казимир благав Хмельницького припинити воєнні дії та відвести козацьку армію в Україну. Хмельницький виконав королівське бажання, його армія почала відступ.

Дата добавления: 2015-05-26