Київська Русь та Галицько-волинська держава 31

КИЇВСЬКА РУСЬ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА В ІСТОРИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Історіографія давньої історії^ України 29

додаткові труднощі при узгодженні різних точок зору на ті чі інші факти

Історії українського народу.

Рекомендована література

1.Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій/ЧмиховМ.О., Кравченко И,М,Чсрніков1.Т,-К.:Либідь, 1992.-С. 8-40.

2. Ігнатовн'; Е,В. Україна-іеггаіпсо§пі1а. Новий погляд на невідомі факти 11-У ст, нашої ери. -К.: Знання, 1992,

3. Ісаєвич Я Проблема походження українського народу: історіографічний і полиичпий аспект/'/ Україна: культурна спадщину, національна свідомість, державність. Зо. наук. праць,-Львів, 1995.-Вин. 2.-С. 3-17.

4. Передісторичне минуле української землі. Питання про початки укрдїиеько-руеької держщшос-і і в Історичній літературі / Дорошенко Д.І. Нарис історії України,-Львів: Світ, 1991.-С. 32-46.

5. Передмова/Давня іггорія України: Навч, посібник- У2-хкн. Толочко

П.П,, Козак Д.Н., Крижицькин С.Д- таці. "К.: Либідь, 1994. -Кн. І. -

С.5-9. 6-Повість минулих літ // Літопис Руський.- К.: Дніпро, 1989. - С. 1 -

178.

7. Січинський В- Чужинці про Україну- (Розд. 1 - Найстарші відомості про Україну),-Львів: Світ, 1991.-С. 5-10.

8. Сохань П.П. Про прадавню історію України / Джерелознавчий фундаменталізм -основа наукового методу М.С.Грушеїіськог'о/'/'.ВІсн, АН України.- 1992. - N 5. - С. 44 - 46.

зо

Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України

•Деякі питання зародження історичних шані. на Русі в ХІ-ХІІ століттях • Літописи ХІ-ХІІ століть га їх місце в історіографії України • Галицько-волинський літопис • Проблема виникнення Київської Русі у вітчизняній та зарубіжній літературі • Дискусії навколо питань дсржавно-політнчною розвитку Київської Русі

• Деякі питання зар'ї.'с'і'тння історичних знань н;і Русі в ХІ-ХІІ століттях. У ЇХ ст. в рс-іульї;пі іріжалого внугрішнього ро.ііііггку східно-слов'янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, склалася одна з найбільших дсрж.ів середньовічної Сиропи—Русь. Роль її історичною ядра відігравало Середнг Подніпров'я, де традиції політичного життя сягали ще ск і фо-античних часів. У зв'язку з тим, іцо центром 1іової держави "продовж баї атьох столі гь був Київ. в історичній літературі вона діє гала і шву Київської Русі. Широко вживаються також назви Давньоруська держана, Київська держава, Давня Русь,

Охоплюючи величезну територію - від Балтики й Північного Льодовитого океану до Чорного моря, від Волги до Карпат, - Русь

становила собою історично важливу контактну чопу між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Це й зумовило її швидке входження до загальноєвропейського історико-культурного процесу.

Про нову могутню державу одночасно заговорили в різних частинах Старого Світу. Повідомлення арабських та візантійських авторі!!, згадки у скандинавських сагах та французських епічних творах показують Русь як велику країну, яка посідає важливе місце в системі європейських політичних й економічних контактів. За словами арабського історика, географа та мандрівника Х ст. Аль-Масуді, руси «утворюють великий народ». Перлина західноєвропейського середньо­вічного епосу «Пісня про Роланда» засвідчує учасіь руських дружин у війні проти Карпа Великого. Візантійський автор Нікіта Хоніат наголошував, що «християнський» руський народ урятував імперію від навали половців.

Одночасно з міжнародним визнанням на Русі зростало й зміцнювалося усвідомлення свогї належності до світової історії. Не випадково на.монетах Володимира Святославича великий князь зображувався так само, як візантійський імператор. Визначний церковно-політичний діяч Русі першої половини XI ст. митрополит їларіон писав, що князі «не вь худь бо й невгдомь земли владьічгствоваша, а ні в Руські, яже ведома й сльїшиша вс-ьми четьірми концами ісмли»,

Київській Русі належить особливе місце в історії Східної Європи - аналогічне тому, котре посідала імперія Карла Великого в історії Західної. Завершення в Подніпров'ї державотворчих процесів позитивно позначилося на етнічному розвиткові східнослов'янських племен, що поступово складалися в єдину народність. В її основі лежали спільна теригорія, єдина мова, своєрідна культура, відносно тісні внутрішні економічні зв'язки. Упродовж всього періоду існування Давньоруської держачи руська етнічна спільність розвивалася шляхом консолідації, хоч і зберігала при цьому етнографічні регіональні особливості.

Велике історичне значення мала Київська Русь і для багатьох неслов'янських народів. Її досягнення в галузі суспільно-політичного, економічного, культурного розвитку ставали надбанням литви, естів, латишів, карелів, весі, мері, муроми, мордви, тюркських кочових племен

32 Коцур В.П.. Коцур А.П. Історіографія історії України

південно-руських степів, Частина цих народів етнічно й політичне

інтегрувалася у складі Русі.

Існування відносно єдиної Київської держави охоплює період ~і IX по 30-тІ роки XII ст. ІІоліиічна форма - ранньофеодальна монархія з елементами федералізму. В 30-ті роки XII ст. вона вступила в період феодальної роздробленеє гі, характеризований дальшим розвитком продуктивних сип і виробничих відносин, кристалізацією окремих князівств. Видозмінюючи свою федеральну структуру, Русь проіспунала до 40-х років XIII сг. і впала під ударами монголо-татарських завойовників.

Стародавні руські літописи та інші письмові пам'ятки відобразили в собі найхарактерніші риси соціально-економічного, нолііичного і культурного житія давньої Русі. Літописи, поряд з «Руською Правдою», великою мірою відобразили процес феодал і-вації Русі. В них знаііщли певне відображення характер експлуатації і феодальної залежності смердів, закупів, холопів, яка розвивалась на основі зростання великого феодального князівського, боярського і монастирського землеволодіння. В них ми знаходимо відображення гострих соціальних суперечностей в Київські]! Русі. Ці суперечності часто набували гострих форм, що призводило до народних антифеодальних іювс'іань XI-XII століть, Наїїбільїі.іі з них-це повстання ІОбі^і ПіЗрр.таін. В лііописнпх та інших письмоиих пам'ятках зафіксовані цікаві сторінки соціальних відносин, побуту і культури феодальної зиагі і народу, міської о і сільською населення, розвиток письменства, архітектури, мистецтва, народної твор'юс і і тощо,

Величезна територія Київської Русі приблизно від кінця IX до середин» XII століття підкорялась великому князю Київському- Проте окремі землі і князівства були слабо зв'язані між собою економічно. Процес феодалізації раніше і"; інтенсивні лій відиувапся на півдні Русі-в Київській, Переяславській, Чернігівській та Галицькій землях.

В Києві, як і в Новгороді, раніше, ніж в інших землях, розвивалося письменство і освіта. Введення християнства, як відомо, прискорило розвиток письменства і взагалі стародавньої культури Русі. В київських монастирях у XI ст. почалося ліюписанпя, що було головним засобом поширеним історичних інаиь серед зпагі і міського населення та взагалі серед народу. Швидкий розвиток літератури взагалі й історичної зокрема відбувався в зв'язку з усною народною творчістю, що склалася на Русі ще до появи письменства. Лістописання і поширення історичних знань

Дата добавления: 2015-05-26