Історіографія давньої історії України 23

вона трясеться, бо так пересякнута водою. Вони мають короля, що зветься Хакан-Рус; чинять наїзди на Славян (?) приїздять кораблями, висаджуються, забирають їх в неволю, везуть в Харнан (Хазран) і Булгар (над Ііолгою) і спродують там. Ланів не мають а живуть з того, що привозять з землі Славян.

Вони відважні і хоробрі. Як нападають на інший нарід, то коли не від ступлять доки не чі іищать (його) і іілком. гнетуть псрможених і роблять їх неііільниками. На іріст висок], гарні на вигляд і в нападі сміливі, та цю сміливість не виявляють на коні, але всі свої напади і походи чинять на кораблях. Штани носять широкі - сто ліктів матерії йде на кожні. Одягаючи іакі штани, ібіїраю'іь їх коло коліна і прив'язують до нього. Усі постійно носять при собі мечі, бо мало вірять один одному, а що підступ у них річ звичайнії: кому вдасться здобути хоч малий масток, зараз же рідний брат або товариш починає заздро позирати і силкується, щоб як небудь того вбити або зрабувати»,

Ібн-Якуб, арабський письменник б0-х років Х ст. у своїх «Записках» подає таку загальну характеристику наших предків: «Взагалі Славяни - люди сміливі, здатні до походу і як би не було розріжнення серед їх численних і розкиданих племен, то не міг би з їх силами боротися ані один нарід у світі. Понн замешкують краї нгійбагаїїні оселями і життєвими засобами. Пильнують хліборобства і щодо здобунаиня собі на прожиток переважають всі народи півночі. Крам від них йде морем і суходолом до Руси і 11;ірічіроду»

Грецькі, візаіиійські джерела VI — Х ст. торкаються перважно боротьби візантійських імператорів з київськими князями перед-християнських часів. Тому і ішх джерел;ювідуємось про військову силу, велич та політичну і економічну експансію старої Українн-Руси-

Один з найдавніших візантійських письменників Прокопій в Другій половині VI ст. писав: «Народами Склавннами і Антами не нрави гь один муж, але з давніх часів живуть так. що іюрядкус громада, і для того всі справи, чи щасливі, чи лихі, йдуїьдо громади. Не знають долі (фатуму) і зовсім не признають, щоб вона мала якусь силу над людьми. І Панують вони річку, німф і деякі інші божества, жертвують їм всім і з цих жср-і р. ворожа гь собі».

Більш докладні відомості про тих же словен і антів подає інший візантійський письменник і цісар Маврикій (582-601 рр.):

24 Конур В.П., Конур А II. Історіографія історії України

«Словени й Анти мають одинаковий спосіб життя й однакові нахили; вони вільні й ніколи не даються намовити під ярмо чужої влади, а вже ніколи на власній землі, їх багато й нони витривалі, легко зносять і спеку і холод, сльоту, наюту тіла й ю.юд. Для тих, що їх відвідують вони ласкаві й зичливо переводять їх з місця на місце, куди їм треба. Коли б, через недбайливість господаря. гість потерпів яку шкоду, то той, що гісредаї! і остя другому господареві підняв би війну, бо вони вважають своєю святістю - пімстита кривду гостя. Тих, що попадають,'ю них в полон, не задержують, як цс роблять інші народи, але нрн.нігічивши їм якийсь час, лишають Їм до вибору, чи захочуть, за якимсь викупом, вернути до своїх, чи залишитися поміж пиміі, як вільні і приятелі..- Їхні жінки бувають чесні понад міру, а багато їх вважає смерть чоловіка за власну. Й радо самі себе гублять, не вважаючи свого вдовицтва життям... Вони цілковито віроломні іі не тривкі в доі онорах, Уступаю гь радше перед силою, аніж подарунками. Та коли поріжняться між собою, ніколи нже не иогодя'іься, ніколи не тримаються спільного рішення. Бо кожен із них має свою думку й піхго не хоче уступити другому. Тому що в них багато князів, що живуть у незгоді, не шкодить —так радить Маврикій нозискагн одних про ги других чи слушністю, чи подарунками, головно гих, що живу і ь при кордоні».

Патріарх Фотій (891 р.) - свідок облоги Царгороду нашими предками, пише про них: «Нарід дикий і суворий, без страху... все руіінус, все нищи гь... Чи пригадуєте ви час незносний, тяжкий, коли прийшли до нас варварські кораблі, дихаючи чимсь суворим, диким, погибельним... Коли вони йшли попри місто, несучи, виставляючи пловців зче'гами, мов би загрожуючи місту смертю від меча... Коли переляк і темрява опанувала ро^ум. і вухо при слухало ся іільки до одної вістки: варвари перелізли стіну, і вороги опанували місто! І то яке місто! - Місто (Царгорол). оздоблене і.'юбичею з багатьох народів, який нарід хоче зробити іебі; 'ідооичеюі Ти, що здобував багато трофеїв над ворогами Європи, Азії і Ливії, як підняла над тобою тепер спис варварська, проста рука, щоб над тобою поставити трофей'»

Лев Диякон з Малої Азії (що мала живі зв'язки з Україною) у своїх писаннях коло 9411]) гак характери іуб'наших предків: «Нарід нерозважний, войовничий, сильний, що панадаюіь на всіх сусідів, — вони ніколи, хоч і

Дата добавления: 2015-05-26